2. Етапи самостійної роботи

2.1. Перед початком роботи над ескізом необхідно виконати декілька варіантів компонувальних начерків та вибрати один із них як компонувальну ідею. Компонувальна ідея повинна передбачати композиційний центр і рівновагу графічного матеріалу на площині підрамника. Композиційним центром зазвичай є декоративна композиція, яка завжди найбільш насичена графічними елементами. Вони до того ж стилістично контрастують із іншими, лінійними та циркульними, елементами решти композицій. Тому декоративну композицію доцільно розташовувати або у центрі підрамника, або вгорі чи внизу по центральній його осі.

Розміри окремих композицій приймаються з урахуванням розмірів вільного поля паперу, яке оточує всі елементарні композиції й повинне бути у рівновазі з ними. Вільне поле не має бути занадто великим. У цьому випадку воно знецінює елементарні композиції. Занадто мале вільне поле спричиняє візуальне випинання композицій із площини підрамника та візуальне накладання композицій одна на одну. Розміри композицій і вільного поля приймаються на підставі відчуття масштабної співрозмірності.

2.2. Ескіз бажано виконувати на папері, наклеєному на підрамник. Виконання ескізу на підрамнику під рейсшину істотно прискорює роботу та сприяє її якості. Перед наклеюванням паперу слід ретельно дослідити обидві поверхні аркуша та визначити робочу. При виготовленні паперу на виробництві зазвичай робоча поверхня аркуша покривається клеєм, тому при роботі вона краща, оскільки витримує тертя гумкою, на відміну від непроклеєної поверхні. Якраз за допомогою гумки визначається робоча поверхня паперу.

У будь-якому місці на периферії аркуша виконують 50 – 60 витиральних рухів гумкою по поверхні паперу. Стільки ж рухів виконують зі зворотного боку аркуша. Після цього місця витирання ретельно очищають від залишків гумки і візуально обстежують у потоці світла, паралельному поверхні паперу. На неробочій поверхні волокна паперу руйнуються, і вона стає бархатистою. Робоча ж поверхня після тертя залишається незмінною. Контролювати стан поверхні після такого випробування краще за все за допомогою лупи.

2.3. Після визначення робочої поверхні паперу його можна наклеювати на підрамник. Перед наклеюванням необхідно старанно підібрати розмір аркуша. Він повинен бути таким, щоб після приклеювання до торців підрамника папір не виходив за їх межі. При встановленні розмірів аркуша враховують розмір площини підрамника та його торців. Загальний розмір аркуша необхідно зменшити на 5 6 мм, на гіпотетичну величину збільшення розмірів паперу після намочування.

Для наклеювання паперу на підрамник його кладуть на чисту поверхню робочим боком до низу. Неробочу поверхню слід щедро змочити водою за допомогою ватного тампона або грецької губки. Папір витримують у мокрому стані 5 – 7 хвилин, аби він просяк водою і розширився. Потім на мокру поверхню паперу необхідно покласти підрамник фанерою до низу. Перед цим залишки води видаляються за допомогою ватного тампона чи губки.

Підрамник слід накласти на папір таким чином, щоб з усіх боків залишки паперу були однакові. Після цього пласким щетинним пензлем на залишки паперового аркуша та на торці підрамника потрібно нанести щедрий шар клею ПВА або борошняного клейстеру. Залишки аркуша загинаються на торці і щільно притискуються до них. Зайвий клей витискується за допомогою черенка пензля чи олівця. Підрамник необхідно повернути папером догори й сухими руками розгладити його, одночасно підтягти на торцях. Особливо старанно це слід робити на кутах підрамника.

Залишки паперу на кутах потрібно склеїти двома пальцями та приклеїти до будь-якого торця. Підрамник із наклеєним папером необхідно протерти зволоженим тампоном і покласти горизонтально для просушування. Через 4 – 5 годин на підрамнику можна почати виконання ескізу, попередньо закріпивши рейсшину.

2.4. Рейсшину необхідно закріпити на підрамнику таким чином, щоб шнур з обох боків від цвяха до цвяха складав пряму лінію, дотичну до ролика. Якщо лінія буде ламаною, рух рейсшини буде обмеженим.

2.5. Задля високої професійної підготовки дуже важливо виконувати всі графічні роботи якісною лінією з високою точністю. Цього можна досягти, використовуючи гостро заточені олівці відповідної твердості. Для виконання ескізу бажано користуватись олівцями типу „Конструктор” або „Кох-і-нор” твердості М-ТМ чи В-НВ. Найкраще олівці заточувати перочинним ножем із тонким лезом. Ніж необхідно заточити так, щоб він легко та м’яко зрізав і деревину, і графітний стрижень олівця. Після заточування кінець графітного стрижня має бути гострий, як голка. Тільки в такому випадку олівець зможе давати дуже тонку і виразну лінію. Таким олівцем можна виконувати креслення з високою точністю.

2.6. Викреслювання ескізу необхідно починати з розмітки габаритів елементарних композицій та меж вільного поля. Після розмітки габаритів композицій виконується розмітка й побудова елементів композицій.

Розмітка елементів композицій „Небо” та „Арифметика” виконується вимірювачем із розхилом 2 – 2,5 м. Але в ескізі ці композиції корисно виконувати „на око”, без попередньої розмітки. Проте композиції „Локон” та „Зіг-Заг” необхідно будувати, виконуючи точну розмітку. Перед початком розмітки потрібно заточити голки вимірювача наждачним папером № 3 або абразивним каменем, щоб голки не ковзали по поверхні паперу, а залишали точні мітки.

Після затвердження ескізу, креслення графічної роботи в олівці, необхідно врахувати всі зауваження колективу керівників при викреслюванні роботи начисто.

2.7. Викреслену в олівці чистову роботу після промивки та підготовки поверхні паперу обводять розведеною чорною тушшю рейсфедером і креслярським пером. Водний розчин туші готують таким чином. У невелику кількість води, 15 – 20 см³, додають декілька крапель туші. Отриману суміш збовтують, заправляють рейсфедер і під лінійку проводять пробну лінію товщиною 0,2 0,3 мм. Поруч проводять лінію гостро заточеним олівцем із середньою силою натискування. Якщо пробна лінія, проведена рейсфедером, виявилася світлішою від контрольної лінії, виконаної олівцем, у розчин додають ще 2 – 3 краплі концентрованої туші. Проводять ще одну-дві пробні лінії та порівнюють їх темноту з контрольною олівцевою. Цю операцію повторюють до тих пір, поки рейсфедерна лінія не зрівняється темнотою з олівцевою лінією або стане трохи темнішою. Але надто темна лінія робить креслення грубим і неприємним для сприйняття, а світла – в’ялим та невиразним.

Отриманий розчин туші відстоюється 1,5 – 2 години, після чого його фільтрують через фільтрувальний папір чи бавовняну тканину. Після фільтрування розчин можна використовувати для обведення роботи.

2.8. Перед обведенням поверхню паперу важливо підготувати, аби запобігти розтіканню ліній на погано проклеєному папері.

Підготовка поверхні паперу передбачає очищення поверхні від жиру і бруду, закріплення її, якщо вона не достатньо проклеєна у процесі виготовлення. Поверхню креслення очищають під струменем води за допомогою ватного тампона. Після промивання підрамник кладуть у горизонтальне положення для висихання.

Поки підрамник висихає, готується клейовий розчин для закріплення поверхні. У якості клейового розчину застосовується розчин 1 г желатину харчового на 100 см³ води. Желатин на кінчику чайної ложки заливають 50 см³ окропу і відставляють для розбухання. Через 3 – 4 години у посудину з желатином додають ще 50 см³ окропу, розмішують і фільтрують через бавовняну тканину, аби відділити частинки нерозчиненого желатину. Після проціджування розчин використовують для закріплення поверхні паперу. Це робиться за 2 рази. Поверхню паперу покривають розчином желатину за допомогою ватного тампона. Після висихання поверхню покривають ще раз.

2.9. Після підготовки поверхні та її висихання можна приступати до обведення елементарних композицій розведеною тушшю. Перед цим необхідно перевірити якість заточування рейсфедера і креслярського пера. Для цього потрібно виконати кілька десятків пробних ліній різної товщини. Якісно заточений рейсфедер повинен давати лінію товщиною з людський волос. Якість лінії слід контролювати за допомогою лупи. Якщо рейсфедер дає лінію зі рваними краями, його необхідно заточити, керуючись методичними вказівками „Інструменти та матеріали архітектурного проектування”.