Методичні рекомендації

Відповідаючи на перше питання, студенти мають вказати, що з приходом до влади гетьмана Скоропадського розпочався притік до владних інституцій осіб, котрі асоціювались із самодержавним режимом. До таких, зокрема, належали більшість губернських і повітових старост, окремі міські отамани та міністри.

Більшість лівих партій засудили встановлення гетьманської влади. Аналогічні рішення прийняли робітничий і селянський з’їзди (проведені всупереч рішенню гетьманської влади), більшість делегатів яких були прихильниками УПСР і УСДРП.

У відповіді на друге питання потрібно наголосити на тому, що аграрна політика Гетьманату* (повернення поділених селянами земель поміщикам, посилення податкового тиску) викликала невдоволення селянства. Відповіддю став селянський повстанський рух, що охопив практично всі губернії Наддніпрянщини. Найбільш масштабними були селянські рухи в Таращанському повіті Київщини та в Олександрівському повіті Катеринославщини. Однак більшість селянських виступів носили обмежений характер і виникали у відповідь на репресивні дії.

При відповіді на третє питання слід охарактеризувати прорахунки гетьмана в робітничій політиці - обмеження ролі професійних спілок, збільшення тривалості робочого дня тощо. Це призвело до зростання страйкового руху, наймасштабнішим проявом якого став всеукраїнський страйк залізничників.

У четвертому питанні слід зазначити, що в період Гетьманату в Україну масово емігрували жодним чином не пов’язані з українськими землями і українським етносом вихідці з Росії. Серед них було чимало відомих політичних і громадських діячів, чиновників тощо. Вони активно включились до суспільного життя Української Держави, займали високі посади в державному апараті. При цьому більшість із них ототожнювали себе із російським етносом і російською державністю.

Також на теренах України перебувало чимало офіцерів колишньої царської армії (за різними підрахунками, 50-80 тис. осіб). У своїй більшості вони не долучались до активної участі у білогвардійському русі, однак продовжували демонстативно ігнорувати всі ознаки української державності, показово носили російську військову форму із відповідними нагородами і відзнаками, заявляли про підтримку Добровольчої армії генерала А. І. Денікіна або інших білогвардійських формувань.

Семінар З

Суспільно-політичне життя в кам’янецьку добу директори унр

1. Еволюція політичного курсу українських лівих.

2. Протистояння керівництва УНР і ЗУНР.

3. Права опозиція: меморандум земських діячів, виступ Болбочана.

4. Національний фактор. Єврейство і влада УНР.

Рекомендовані джерела і література Джерела

1. Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки. Листопад 1918 - листопад 1920 рр.: Док. і матеріали. У 2-х томах, 3-х частинах. - Том 1 / Упоряд.: В.Верстюк (керівник) та ін. - К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2006. - 686 с.

2. Мазепа І. Україна в огні й бурі революції (1917-1921). - К.: Темпора,

2001. -608 с.

3. Назарук О. Рік на Великій Україні / Осип Назарук. - Відень, 1920. - 342 с.

4. Національні відносини в Україні у XX ст.: Збірник документів і матеріалів / Упоряд.: М.І.Панченко (гол.), І.Л.Гошуляк та ін. / НАН України, Ін-т національних відносин і політології. - К.: Наук, думка, 1994.

• 564 с.

5. Петлюра С. Статті, листи, документи. - ТЛІ. Упорядник В.Сергійчук. - К.: Видавництво імені Олени Теліги, 1999. - 616 с.

6. Петлюра С. Статті. Листи. Документи. - Т.ІУ. - К.: 1111. Сергійчук М. І., 2006. - 704 с.