Від автора

Оновлення, вивчення і застосування законодавства в Україні сьогодні має таке суспільне значення, як розвиток, піднесення вітчизняної економіки. Власне, законодавство є необхідною умовою розвитку всього суспільного життя, оскільки лише законодавство і право визначають порядок і правила суспільного життя, його розвиток і прогрес.

Останнім часом зроблено помітний крок у реформуванні законодавчої бази країни. Прийняття Конституції України у 1996 році сприяло прискоренню, появі зовсім нових і оновлених законів та реформуванню кодексів України. Все це вплинуло на розробку відомчих і міжвідомчих постанов, рішень, інструкцій тощо, які регламентують багатогранні відносини міме різними суб'єктами процесуальної і виробничої сфери. Тому автор, виходячи з цього, бачить головною своєю метою озброїти майбутніх лікарів ветеринарної медицини інформацією, як юридичного, так і фахового профілю. Автор сподівається, що ця книга буде в нагоді не тільки студентам факультетів ветеринарної медицини, а й усім ветеринарним працівникам, які мають бажання поглибити свої знання в галузі судово-ветеринарної експертизи.

Автор висловлює щиру подяку дружині, лікарю ветеринарної медицини Івановській Л.Б. за допомогу у підготовці рукопису, лікарю ветеринарної медицини Шуршиній В.М. за комп'ютерне відтворення тексту, а також усім фахівцям cvdoeo-ветєринарної експертизи України та країн СНД, які сприяли появі цього видання.

Особиста подяка державному підприємству ветеринарної медицини в місті Суми в особі Клюшника І.М., завдяки якому це видання побачило світ.

Книга присвячується моїм батькам Зону А.І. і. Тумаринсон Д.М., які присвятили своє життя становленню і розвитку вітчизняної ветеринарної медицини і прищепили любов до цієї складної професії.

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ, ЩО ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ В ТЕКСТІ

в

ввк внз

ВРХ ЦПКУ ДРХ ККУ

КГІКУ СПб

сжк

УЗД

ТЕМ СЕМ

відділ виробничого ветеринарного контролю

м'ясокомбінату

вищі навчальні заклади

велика рогата худоба

Цивільний процесуальний кодекс України

дрібна рогата худоба

Кримінальний кодекс України

Кримінально-процесуальний кодекс України

Санкт-Петербург

сироватка жеребних кобил

ультразвукове дослідження

трансмісивний електронний мікроскоп

скануючий електронний мікроскоп

•

•

• •

10

СУДОВО-ВЕТЕРИНАРНА ЕКСПЕРТИЗА ЯК ПРЕДМЕТ

Сучасна судово-ветеринарна експертиза - це самостійна частина ветеринарної науки, що вивчає ветеринарно-біологічні питання, які виникають у правоохоронних органах у процесі розслідування і судового розгляду кримінальних і цивільних справ. Існуючи як ветеринарна наука, судово-ветеринарна експертиза нерідко стикається з юридичними дисциплінами. Лікарі ветеринарної медицини в умовах ринкових відносин все частіше виконують обов'язки судово-ветеринарного експерта.

Виконуючи цю роль, лікар використовує всі свої знання, отримані у вузі, досвід практичної роботи. Як і інша робота, вона має свої специфічні особливості, і потребує спеціальних знань.

На відміну від гуманної медицини у ветеринарній медицині немає спеціалізації з підготовки в галузі судово-ветеринарної експертизи.

На превеликий жаль, у програмах підготовки лікарів ветеринарної медицини не існує окремого курсу судово-ветеринарної експертизи, що обмежує години на вивчення цієї важливої дисципліни, конче необхідної ветеринарним фахівцям, що працюють в умовах ринкових відносин.

У більшості ВНЗ і факультетів ветеринарної медицини або викладають основи судово-ветеринарної експертизи, або проводиться факультативне вивчення цього курсу. Тому лікарі ветеринарної медицини, які залучаються судово-слідчими органами як експерти, часто відчувають труднощі при виконанні відповідальної роботи, яка є невластивою для їх обов'язків. Такі лікарі не знайомі з юридичними положеннями, можуть бути недостатньо ознайомлені з порядком застосування тих ветеринарних знань, якими володіють у цій спеціальній галузі. Ускладнює це питання факт повної відсутності будь-якої спеціальної літератури з судово-ветеринарної експертизи, не проводиться і наукові планові дослідження.

Перед органами юриспруденції (дізнання, слідства, суду, прокуратури) можуть виникнути питання, міркування, які потребують спеціальних знань з галузі ветеринарної медицини. Для вирішення подібних питань згідно чинного законодавства І залучаються лікарі ветеринарної медицини як судові експерти. Фахівцям, які виконують роль судових

11

експертів необхідно мати не тільки певні знання і уявлення про споріднені спеціальності, але й бути людиною з великим практичним досвідом і мати глибокі фахові знання.

Автор сподівається, що розвиток ветеринарного забезпечення агробізнесу і вдосконалення захисту тварин, які перебувають у приватній власності, буде активним поштовхом для поглиблення знань з судово-ветеринарної експертизи.

КОРОТКІ ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ СУДОВОЇ ВЕТЕРИНАРІЇ

Офіційного застосування судово-медична експертиза набула в Росії у 1716 році. Військовим уставом Петра 1 (артикул 154) передбачалася обов'язкова експертиза трупів у випадках насильницької смерті і складання письмового висновку. У 1828 році затверджено «Устав судебной медициньї», а у 1829 році надруковані «Правила для врачей при судебном осмотре й вскрьітии мертвьіх тел».

Судова ветеринарія на терені Російської імперії бере свій початок з 1864 року, з моменту реформування судочинства, введення гласного суду і прийняття статуту. За законом потрібно було залучати лікарів, у випадках необхідності судової експертизи. Проте тільки в 1875 р. в циркуляції МВС Російської імперії з'явилося розпорядження (№ 7184 від 4 серпня 1875 року), згідно якого до впровадження лікарської експертизи залучилися і ветеринарні лікарі. В Санкт-Петербурзькій медико-хірургічній академії на ветеринарному відділенні вперше в навчальні плани професором Равичем 1.1. були введені основи судової ветеринарії. Одним з перших посібників була перекладена робота Диккергофа «Судебная ветеринария» (Санкт-Петербург, 1880).

Перший самостійний посібник з судової ветеринарної медицини було надруковано професором Харківського ветеринарного інституту Ф.Т. Поповим у 1895 році «Краткий курс судебной ветеринарии для студентов й врачей».

Значний внесок у розвиток вітчизняної ветеринарної судової медицини було зроблено професором Мари Н.І. в «Руководстве к осмотру мяса для врачей й студентов» (Санкт-Петербург, 1912). Таблиці щодо визначення видової приналежності м'яса різних тварин, подані у «Руководстве ...»,

12

І

в наші часи не втратили своєї актуальності.

В радянські часи у 1951 році в Ленінградському ветеринарному інституті вперше в СРСР вийшла Книга ветеринарних патологоанатомів професорів В.З. ЧерІ_1яка^ М.А. Добіна, П.і. Кокуричева «ОсновьІ ^:

^сУДЄбно-ветеринарной експертизи», яка витримала три видання.

-

В Україні у 1977 році вийшло друге доповнене { перероблене видання доцента Ф.Я. Сизоненко ветеринарнеє акушерство».

В ті часи на деяких ветеринарних факультетах з'явились самостійні курси судово-ветеринарної еК^спеРтизи (Москва -- професор Шишков В.П.; Вітебськ -- проф_ес0р Жаков М.С.; Ставрополь професор Смирнов А.Н.; Xap(_Cj_B _ доцент Образцов В.П. та інші.)

У 1976 році виходить друге видання книги Д°Иента Харківського зооветеринарного інституту Образнова з.П. «Судово-ветеринарна експертиза».

З 1994 року підготовка лікарів з судової в^^теР^иНарії здійснюється відповідно до програми для сіл^ьськогос-подарських навчальних закладів зі спеіиальц_ост| «Ветеринарна медицина - патологічна анатомія, Р°^ЗЧИН і судова ветеринарна експертиза», затверджена ґ^ол°ьним управлінням кадрового забезпечення і аграрної ое_віти Мінсільгосппроду України від 12 січня 1994 року.

ІЗ

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

СУДОВА СИСТЕМА В УКРАЇНІ

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. В Україні діють Верховний суд, обласні, а у кожному районі (місті) є районний (місцевий) народний суд, який є судом першої інстанції. Обласний і районний суди складаються з голови, Його заступників, членів суду і народних засідателів. Робота них судів виконується залежно від характеру справи, що розглядається судовою колегією у цивільних справах, судо­вою колегією у кримінальних справах або президією суду.

Верховний Суд є вищим судовим органом України, тому йому підсудні справи особливої складності або особливого суспільного значення. Він здійснює нагляд за діяльністю усіх судів країни. Рішення і вироки Верховного Суду оскарженню І о протестуванню у касаційному порядку не підлягають.