- •4.3.1 Методика та послідовність виконання практичної
- •3 Короткі відомості та постановка задач
- •3.1 Класифікація моделей зростання надійності
- •4 Параметричні моделі зростання середнього напрацьовання на відмову (сннв)
- •4.1 Модель експоненціального зростання середнього напрацьовання на відмову (сннв)
- •Послідовність виконання розрахунку
- •4.1.1 Методика та послідовність виконання практичної роботи №6 (до п. 4.1) за темою: «Оцінювання параметрів за методом максимальної правдоподібності»
- •Послідовність виконання розрахунку
- •4.2 Визначення точності оцінок
- •4.2.1 Методика та послідовність виконання практичної роботи №7 (до п. 4.2) за темою: «Визначення точності оцінок»
- •4.3 Модель зростання середнього напрацювання на відмову
- •2.3.1 Методика та послідовність виконання практичної роботи №8 (до п. 2.3) за темою: «Модель зростання середнього напрацювання на відмову»
- •Послідовність виконання розрахунку
- •Контрольні запитання
- •4 Класифікація моделей зростання надійності.
- •Додаток а. Вихідні дані до практичних робіт
4 Параметричні моделі зростання середнього напрацьовання на відмову (сннв)
4.1 Модель експоненціального зростання середнього напрацьовання на відмову (сннв)
Модель експоненціального зростання СННВ будується при наступних допущеннях:
- інтервали годин τ1, τ2,.... між відмовами системи є незалежними випадковими величинами, які мають функцію зразкового розподілення;
- після кожної відмови джерела відмови (ДВ), який викликав цю відмову, усувається;
- вважається, що на початку відпрацьовання система містить N джерел відмов;
- кожне джерело відмови вносить до загальної інтенсивності відмов системи однакову долю, яка дорівнює d.
Відповідно до прийнятих допущень інтенсивність відмов змінюється залежно від сумарного часу безвідмовної роботи системи (рисунок 4.1) відповідно до співвідношення (4.1)
λ
N
d
(N–1) d
(N–2) d
(N–3) d
0 s1 s2 s3 s4 s
Рисунок 4.1– Зменьшення інтенсивності λ відмов у залежності від
значень s1, s2, ……випадкових величин τ1, τ2, ……..
λj
= (N
– j
+ 1) · d,
j
=
,
(4.1)
де λj – інтенсивність відмов системи між j-м та (j–1)-м відмовами системи, при кількість відмов, L.
Можна показати, що СННВ у даному випадку зростає експоненціально [1, 5].
Вірогідність події, яка полягає у тому, що після відмови за номером (j–1) у j-му випробуванні система пропрацює безвідмовно на протязі інтервалу часу, що перевищує величину t, та зменшується експоненціально, тобто
P (τj > s) = exp (– λj · s). (4.2)
У ряді випадків (особливо це стосується початку відпрацьовання) зростання СННВ не проявляється. Більше того, можливі випадки, коли проведені доопрацювання погіршують показник надійності який досліджується. Щоб перевірити фактичну наявність зростання СННВ, необхідно переконатися в справедливості наступної нерівності
(4.3)
Якщо ця нерівність не виконується, то СННВ виробу який відпрацьований не збільшується.
Розглянемо процедуру визначення максимально правдоподібних оцінок параметрів N і d цієї моделі. Ці оцінки задовольняють системі двох рівнянь наступного виду
(4.4)
де b – параметр, який розраховується за формулою
(4.5)
Отже,
визначення необхідних оцінок, які будемо
позначати
і
,
зводяться до чисельного рішення другого
рівняння системи (4.4). Помітимо, що
параметр N
є цілим числом, причому N
≥ L.
Таким чином, можна шукати тільки наближене рішення системи рівнянь (4.4). Це рішення знаходиться послідовним перебором значень числа джерел відмов, починаючи з L, до тих пір, поки не буде визначений мінімум по N наступної функції
(4.6)
Мінімальному значенню цієї функції відповідає іскома оцінка параметра N. Далі, підставив отримане значення величини у перше із рівняння (4.4), знаходимо оцінку для параметра d.
Алгоритм оцінювання параметрів за методом максимальної правдоподібності складається з наступних кроків [1, 2].
Крок 1. Ввести послідовність проміжків часу безвідмовної роботи s1, s2, ……., sL-1, sL.
Крок 2. Перевірити справедливість нерівності (4.3). Якщо нерівність виконується, то перейти до наступного кроку, якщо ні, припинити пошук.
Крок 3. Знайти максимально правдободібні оцінки параметрів N та d моделі:
3.1 Прийняти N = L;
3.2 Розрахувати за формулою (4.6) f0 = f (N);
3.3 Прийняти N = N +1 та розрахувати за формулою (4.6) f1 = f (N);
3.4 Якщо f1 > f0, то прийняти = N–1 та перейти до кроку 4. Якщо ні, прийняти f0 = f1 та повернутися до кроку 3.3.
Крок 4. Розрахувати за першим рівнянням (4.4) оцінку параметра d.
Цей алгоритм у випадку невеликих значень кількості проведених відпрацьовачних випробувань та кількості джерел відмов може бути реалізований і без використання ПЕОМ, що буде розглядатися у п. 4.1.1 цих методичних вказівок.
