16.2 Будова внутрішніх газопроводів

Для газопостачання житлових і цивільних будівель, дитячих і лікувальних закладів, навчальних закладів, підприємств громадянського харчування і пралень, поєднаних із житловими будівлями, допускається застосування газу тільки низького тиску.

В опалювальних і виробничих котельнях, а також на комунальних підприємствах (лазні, пральні), розташованих в окремих будівлях, допускається використання газу з тиском до 0,6 МПа.

Газові мережі низького тиску всередині будівель виконують із сталевих чорних водогазопровідних труб.

Прокладку газопроводів усередині будівель, як правило, слід передбачати відкритою. За умов обґрунтування допускається прихована прокладка газопроводів у борознах стін, що закриваються знімними щитами, які мають отвори для вентиляції. Не допускається прокладка газопроводів через вентиляційні шахти, канали й димоходи.

У місцях перетинання газопроводами фундаментів, стін і перегородок необхідно передбачати металеві гільзи, виготовлені зі сталевих труб.

З’єднання сталевих труб і фасонних частин газопроводів здійснюється зваренням. Різьбові та фланцеві з’єднання допускаються тільки в арматурі, газових приладах й іншому устаткуванні. У житлових будівлях прокладку газопроводів здійснюють в кухнях, сходових клітинах і коридорах.

Прокладка стояків у житлових помешканнях, ванних кімнатах і санітарних вузлах будівель не дозволяється.

Для обліку витрати газу слід передбачати установку газових лічильників. Установка їх у житлових помешканнях, санітарних вузлах, коридорах, сходових клітинах житлових і цивільних будівель не допускається. При розміщенні лічильників необхідно враховувати зручність обслуговування і можливість подачі газу при знятті лічильників для ремонту та перевірки.

16.3 Газові прилади

Газові плити призначені для приготування їжі та підігріву води. Рідку їжу, смажені страви, варені овочі готують на відкритих пальниках, випічку – у духовій шафі. Найпоширенішими стали плити з двома і чотирма конфорочними пальниками та однією духовою шафою. Випускають також плити настільні без духової шафи, плити з трьома пальниками і вмонтованим балоном, з одним пальником (для туристів). Продукти згоряння газу надходять безпосередньо в приміщення.

Для зручності обслуговування плити повинні мати вільний підхід не менше, ніж з двох боків. Не рекомендується встановлювати плити поблизу вікон, (при відкритому вікні полум’я пальника може бути задуто).

Уніфікована газова плита ПГ-4 складається з корпусу, у верхній частині якого закріплені інжекційні пальники вертикального типу, колектора із пробковими кранами; у середній частині корпусу розташована шафа з дверцями і пальником, нижня частина корпусу утворює сушильну шафу. Для захисту стіни встановлено щиток. До комплекту входять також штахет та біметалічний покажчик температури для духової шафи.

Газові водонагрівачі застосовують для підігріву води й опалення будівлі. Водонагрівачі розділяють на швидкісні (проточні), у яких вода нагрівається при русі через прилад, й місткісні, обладнані резервуаром, де нагрівання води відбувається протягом тривалого часу при невеликому тепловому навантаженні пальника.

Газові швидкісні водонагрівачі дозволяють негайно одержувати гарячу воду. Їх виготовляють для подачі води в один або декілька санітарно-технічних приладів. В даний час випускають водонагрівачі трьох типів: ВПГ-8 (водонагрівач проточний газовий, теплове навантаження 8 Мкал/год.); ВПГ-18; ВПГ-20. Газовий водонагрівач складається з корпусу, в якому розміщена вогнева камера зі змійовиком і калорифером, по яких проходить вода, пальника, запальника й блока-крана. Гази, що відходять, видаляються в димохід через тягопереривник, який при сильній тязі в димоході зменшує підсос повітря через вогневу камеру і забезпечує її охолодження. Блок-кран не допускає надходження газу у пальник, поки вода з водогінної мережі не заповнить змійовик та калорифер і не буде запалено запальник. Завдяки цьому виключається можливість горіння газу без води, що запобігає розпаюванню водонагрівача. Газ подається у водонагрівач по трубопроводу ( ).

Газовий місткісний водонагрівач має бак об’ємом 80 л (АГВ-80) або 120 (АГВ-120), у нижній частині якого розташований пальник із запальником. Гази, що відходять, надходять у патрубок через тягопереривник. Задана температура води підтримується регулятором температури, датчик якого розміщений у баку. Електромагнітний клапан перекриває подачу газу, якщо пальник гасне або припиняється подача газу. Пробковий клапан, установлений на подавальній трубі ( ), відключає водонагрівач від мережі.

Газові плити розміщують у кухнях висотою не менше 2,2 м. Для видалення продуктів згоряння помешкання повинно мати вікно з кватиркою, витяжний канал і обсяг не менше 8, 12, 15 м³ при установці двох -, трьох - і чотирьохконфорочних плит відповідно.

Газові водонагрівачі одноточкові для ванних установлюють у вентильованих приміщеннях ванних кімнат. Багатоточкові водонагрівачі розміщують у кухнях. У цивільних будівлях, де нагрівачами можуть користуватися ненавчені випадкові люди (готелі, гуртожитки тощо), і житлових будівлях із централізованим гарячим водопостачанням газові водонагрівачі не застосовуються.