5. Л.Р. № 1 физический кабинет и его оборудование. Правила безопасности в физическом кабинете. І. Загальні положення

1.1.Перебувати учням у приміщенні кабінету (лабораторії) фізики і в лаборантській дозволяється лише в присутності вчителя фізики або лаборанта.

1.2.Будьте уважні й дисципліновані, точно виконуйте вказівки вчителя.

1.3.Не починайте виконувати роботу без дозволу вчителя.

1.4.Розміщуйте прилади, матеріали, обладнання на своєму робочому місці так, щоб запобігти їх падінню або перекиданню.

II. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1.Перед виконанням роботи необхідно уважно вивчити її зміст і хід виконання. 2.2.Щоб запобігти падінню під час проведення дослідів, скляні посудини (пробірки, колби) обережно закріплюйте в лапці штатива.

III. Вимоги безпеки під час виконання роботи

3.1.Під час проведення дослідів не допускайте граничних навантажень вимірювальних приладів. Працюючи з приладами зі скла, будьте особливо обережні. Не виймайте термометри з пробірок із затверділою речовиною.

3.2.Стежте за справністю всіх кріплень у приладах і пристроях. Не доторкайтесь (особливо з непідібраним волоссям) до обертових частин машин і не нахиляйтесь над ними.

3.3.Для складання експериментальних установок користуйтесь проводами (з наконечниками і запобіжними чохлами) з міцною ізоляцією без видимих пошкоджень.

3.4. Для приєднання споживачів до електромережі користуйтеся штепсельними з'єднаннями.

3.5.Під час ремонту і роботи електроприладів користуйтеся розетками, гніздами, затискачами з невиступаючими контактними поверхнями.

3.6.Складаючи електричне коло, уникайте перетину проводів; забороняється користуватися провідниками зі спрацьованою ізоляцією і вимикачами відкритого типу (при напрузі понад 42 В).

3.7.Джерело струму в електричне коло вмикайте в останню чергу. Складене коло вмикайте тільки після перевірки і з дозволу вчителя. Наявність напруги в колі можна перевіряти тільки приладами або покажчиками напруги.

3.8.Не доторкайтесь до елементів кола, що не мають ізоляції й перебувають під напругою. Не виконуйте повторно з'єднань у колах і не заміняйте запобіжники до вимикання джерела електроживлення.

3.9.Стежте за тим, щоб під час роботи випадково не доторкнутися до обертових частин електричних машин. Не виконуйте повторно з'єднань в електроколах машин до повної зупинки якоря або ротора машини.

10. Не доторкайтесь до корпусів стаціонарного електрообладнання, до затискачів відімкнутих конденсаторів.

10. Не залишайте робочого місця без дозволу вчителя.

IV. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1.Після закінчення роботи вимкніть джерело електроживлення, а потім розберіть електричне коло.

4.2.Не залишайте робочого місця без дозволу вчителя.

V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1.Виявивши несправність в електричних пристроях, що перебувають під напругою, негайно вимкніть джерело електроживлення і повідомте про це вчителя.

Додаток № 1

Текст 1-1. Фізичні властивості тa фізичні величини

Фізика є наукою природничою, тобто вона вивчає навколишній природний світ, його закони. Предмети і події, які вивчає і пояс­нює фізика називаються відповідно фізичними тілами і фізични­ми явищами. До фізичних явищ ми відносимо і біг людини, і пере­міщення зірок на небосхилі, і кипіння води, і блискавку на небі, і гуркотіння грому. Прикладами фізичних тіл є дерево, автомобіль, м'яч, олівець тощо. Порівнюючи фізичні тіла, ми бачимо, що між ними завжди є відмінності. Наприклад, учні в класі мають різний зріст. Можна сказати, що хтось із нас є високим на зріст, хтось є середнього росту, а хтось - замалий на зріст. Але вчені такі оцінки зросту (ЇХ називають якісними) вважають недостатніми. Зріст лю­дини, з точки зору фізики, де фізична властивість тіла (у нашому випадку — учня). А кожна фізична властивість обов'язково має бути охарактеризована не тільки якісно, а й кількісно, чисельно. Фізичні величини, до яких належить і зріст людини, мають загаль­ну назву «лінійний розмір» або «довжина». За одиницю довжини у фізиці прийнято метр. Отже, даючи характеристику зросту людини, треба обов'язково визначити у метрах йото числове значення. Визначення числового значення фізичної величини потребує здій­снення дії, яка називається вимірюванням.

Щоб дати правильну відповідь на запитання, якою є людина на зріст, вдамося до кількох роз'яснень. Перш за все зазначимо, що зріст людини — це одна з багатьох фізичних властивостей до­сліджуваного тіла (учня). Для зручності, аби щоразу повністю не писати обрану для дослідження назву фізичної властивості, її при­йнято позначати певною буквою. Довжину найчастіше позначають

латинською буквою l (читається «ель»), рідше — буквою а або бук­вою b латинського алфавіту.

Далі оберемо еталон (або, іншими словами, стандарт), з яким ми будемо порівнювати вимірювану довжину» Такий еталон ще нази­вається одиницею вимірювання.

Як свідчить історія науки, вибір одиниці певної величини може бути непростою справою. Наприклад, перші одиниці до­вжини були засновані на довжині різних частин тіла людини. Давні єгиптяни за одиницю довжини використовували лікоть або долоню, давні римляни — довжину ступні і ширину великого пальця. У середні віки торгівці тканинами винайшли зручну для себе одиницю яка отримала назву ярд. Так називали довжи­ну шматка тканини, натягнутого від підборіддя до кінчиків ви­тягнутих пальців. Але кожна людина має свої індивідуальні особливості у будові тіла. В когось руки довші, в когось —. коротші. Отже, у продавця ярд може виявитися коротшим, а у покупця довшим? Щоб уникнути помилок підчас вимірювання довжини близько 900 років тому король Англії Генріх І видав закон про те що усі ярди повинні мати, однакову величину. Було встанов­лено, що «правильним» ярдом є такий, що дорівнює відстані від підборіддя до кінчиків пальців самого короля. Цей ярд отримав назву імперського, або стандартного, ярду. Невдовзі з'явилися ще декілька імперських одиниць, ними й досі користуються у деяких країнах.

Але у більшості країн світу за основну одиницю довжини сьогодні прийнято метр. Метр був запроваджений близько 200 років тому у Франції. Його обчислили, поділивши відстань між Північним полюсом Землі і Парижем на 10 мільйонів. Метром як одиницею довжини користуємося і ми а вами. Але сьогодні прототипом (еталоном) метра є не частина-довжини земного меридіану, а відстань, яку проходить світло за встановлений інтервал часу.

Підіб'ємо деякі підсумки. Ми виявили, що кількісною мірою (характеристикою) будь-якої фізичної

властивості тіла або явища є фізична величина. І надалі, визначаючи, якою є та чи ішла фізична величина, ми будемо:

• позначати її певною буквою;

• вказувати, у скільки разів вона більша або менша від загаль­ноприйнятої одиниці вимірювання;

• записувати її у вигляді числового значення та обраних оди­ниць вимірювання.

У нашому прикладі, якщо учень має зріст, який дорівнює l =1,80м і більше, ми можемо називати його високим на зріст. На­томість учень, зріст якого становить не більше, ніж l = 1,60 м, може вважатися малим на зріст, невисоким. Люди, зріст яких становить від 1,60 м до 1,80 ж, вважаються середніми на зріст. Найвищими у Європі вважаються жителі Нідерландів, найменші на зріст — португальці..

До речі, найвищою у світі людиною був англієць Роберт Бедлоу. Його зріст становив 2 метри 72 сантиметра. Найменшою людиною чоловічої статі був Філіп Кальвіп. Зріст цього карлика, чия маса складала 6 кг, дорівнював лише 57 см.

Зрозуміло, що, крім лінійних розмірів тіл (тобто крім довжини тіла), є й інші фізичні величини. Серед них— маса, час, температура, кількість речовини, сила світла та інші. Неважко переконатися, що кожна фізична властивість має відповідну їй фізичну величину. Звідси ще один важливий висновок — кожну фізичну властивість можна виміряти. Зазначимо при цьому, що:

Вимірювання - це порівняння розглядуваної фізичної величини з одиницею її вимірювання, яке здійснюється дослідним шляхом, експериментально.

Однак не слід плутати фізичну величину (довжину, масу, час тощо) із відповідними одиницями (метром, кілограмом, секундою тощо). Щоб уникнути можливої плутанини, спочатку корисно зробити для себе довідникову таблицю на два стовпчика: у лівому виписати відомі фізичні величини, у правому— їх одиниці.

Текст 1-2. Міжнародна система мір

Будь-яка одиниця буде існувати доти, допоки нею користуються усі люди. Як відомо з історії, наприкінці XIX століття від­бувався інтенсивний розвиток промисловості і науки, активно розширювалися торговельні зв'язки між державами. Досить швидко з'ясувалося, що торгівля між країнами здійснюється значно простіше і зручніше, якщо всі користуються однаковими мірами, тоб­то однаковими одиницями фізичних величин. 20 травня 1876 року на Міжнародній дипломатичній конференції сімнадцяти держав світу (утому числі Росія, Франція, Англія, США, Германія, Італія та інші) був зроблений перший крок щодо запобігання використанню неузгоджених одиниць фізичних величин. Насамперед конференція затвердила еталони метра і кілограма, і ці одиниці довжини і маси першими цеглинками, закладеними в основу метричної системи мір.

Але, як виявилося, Міжнародна система одиниць все ж таки охоплює не всі галузі людської діяльності. Внаслідок різних при­чин продовжується використання у побуті, у сільському та лісному господарстві, на-деяких виробництвах тощо одиниць, які не вхо­дять до цієї системи. Такими позасистемними одиницями фізич­них величин є, наприклад, літр (дорівнює рівно одному кубічному дециметру), центнер (дорівнює ста кілограмам), тонна (дорівнює тисячі кілограмів), гектар (дорівнює десяти тисячам квадратних метрів), карат (дорівнює рівно двом десятитисячним кілограма) та інші.

Тим не менш, слід запам'ятати, що під час розв'язування задач з фізики, хімії, інших природничих дисциплін використання системи СІ є обов'язковим. Це дозволяє не тільки отримати правильні відповіді, але й перевірити формули, що були використані під час розв'язування задачі.