- •1. Поняття, завдання та система кримінального права України. Конституція України як концептуальне джерело кримінального права.
- •2. Функції кримінального права, предмет і метод кримінально-правового регулювання.
- •4. Принципи кримінального права України.
- •1. Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності. Поняття, ознаки, зміст. Виникнен¬ня та припинення кримінальної відповідальності
- •1. Поняття складу злочину та його кримінально-правове значення.
- •1. Теорії об’єкта злочину в кримінальному праві.
- •1. Поняття та ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •1. Поняття та ознаки суб‘єкта злочину.
- •1.2. Суб‘єкт злочину та особа злочинця
- •5. Спеціальний суб’єкт злочину.
- •5.1. Поняття спеціального суб’єкта злочину
- •5.2. Види (класифікація) спеціальних суб’єктів злочину
- •1. Поняття суб’єктивної сторони складу злочину та її ознаки.
- •7. Подвійна (складна чи змішана) форма вини. Її значення для кваліфікації.
- •9. Поняття та види помилок у кримінальному праві. Їхній уплив на кримінальну відповідальність.
- •1) Помилка особи у злочинності власного діяння та його можливих наслідків.
- •2) Помилка особи у незлочинності власного діяння та його можливих наслідків.
- •3) Помилка винної особи в кваліфікації вчиненого злочину.
- •4) Помилка у виді чи розміру покарання.
- •3. Поняття та види готування до злочину. Відмінність готування від виявлення наміру. Кваліфікація готування до злочину.
- •4. Поняття та види замаху на злочин. Види замаху. Кваліфікація замаху на злочин. Відмінність замаху від готування.
- •1. Поняття та значення співучасті у злочині. Об’єктивні й суб’єктивні ознаки співучасті.
- •2. Види співучасників. Підстави та межі кримінальної відповідальності співучасників.
- •1. Поняття та види одиничних злочинів.
- •2. Поняття та види множинності злочинів. Відмінність множинності злочинів від триваючих, продовжуваних та складних (складених) злочинів.
- •3. Поняття, ознаки та види повторності злочинів. Правові наслідки повторності злочинів.
- •4. Сукупність злочинів і їх види. Значення сукупності для кваліфікації злочину та призначення покарання.
- •5. Поняття й види рецидиву злочинів. Кримінально-правове значен¬ня рецидиву.
- •1. Поняття та види обставин, які виключають злочинність діяння.
- •2. Поняття необхідної оборони й умови її правомірності.
- •4. Затримання особи, що вчинила злочин. Підстави, ознаки й умови правомірного затримання злочинця та заподіяння йому шкоди.
- •7. Виконання наказу чи розпорядження.
- •1. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності. Види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •6. Перебіг строків давності - правова підстава звільнення від кримінальної відповідальності.
- •1. Поняття та ознаки покарання.
- •4. Класифікація покарань в кк України.
- •1. Принципи та загальні засади призначення покарання.
- •2. Обставини, що пом’якшують покарання.
- •4. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.
- •5. Призначення покарання за сукупністю злочинів .
- •1. Поняття звільнення від покарання та його види.
- •4. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жі-нок і жінок, які мають дітей віком до семи років.
- •5. Звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням стро-ків давності виконання обвинувального вироку.
- •6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
- •7. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким.
- •8. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.
- •10. Амністія і помилування.
- •2. Поняття, ознаки та мета судимості.
- •4. Кримінально-правові наслідки судимості.
- •1. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
- •3. Види примусових заходів медичного характеру. Їх продовження, зміна чи припинення
- •4. Примусове лікування. Підстави призначення та порядок відбування
- •1. Загальні положення щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх.
- •До зазначених вище категорій осіб суд застосовує примусові заходи виховного характеру, передбачені ч.2 ст. 105 кк (перелік цих заходів вичерпний):
- •Передача неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи
- •3. Види покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх.
- •Звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 104)
- •Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 105);
- •Положення ч. 5 ст.80 не можуть стосуватися осіб, засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, оскільки до них довічне позбавлення волі не застосовується (ч. 2 ст.64).
- •1. Поняття порівняльного кримінального права та загальна характеристика основних сучасних правових сімей.
- •Кримінальне право. Загальна частина (2 курс) – молодший спеціаліст)
- •Кримінальне право. Особлива частина (3 курс) – молодший спеціаліст)
- •Кримінальне право. Загальна частина (2 курс) – бакалавр)
- •Кримінальне право. Особлива частина (3 курс) – бакалавр)
- •2015 Рік --- Державний іспит (бакалавр)
1. Поняття та види обставин, які виключають злочинність діяння.
За деяких обставин діяння, своїми зовнішніми рисами, особливо заподіяною шкодою, схожі зі злочинами, насправді не є суспільно небезпечними й протиправними.
Під обставинами, що виключають злочинність діяння, слід розуміти передбачені КК зовнішньо подібні зі злочинами соціально прийнятні та правомірні вчинки, які здійснені за певних умов і не визнаються злочинами у зв'язку з тим, що були спрямовані на захист правоохоронюваних інтересів особи, суспільства чи держави.
Загальні ознаки обставин, що виключають злочинність діяння:
вольове діяння особи;
зовнішня подібність злочину;
вони передбачені в КК України чи інших нормативних актах;
це - соціально прийнятні вчинки;
вони вчинюються за певних умов;
вони не тягнуть кримінальної відповідальності.
До них КК України відносить такі обставини, що містяться в розділі VIII Загальної частини ЮС: необхідна оборона (ст. 36 КК України); уявна оборона (ст. 37 КК України); затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38 КК України); крайня необхідність (ст. 39 КК України); фізичний або психічний примус (ст. 40 КК України); виконання наказу або розпорядження (ст. 41 КК України); діяння, пов'язані з ризиком (ст. 42 КК України); виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
Ці обставини потрібно відрізняти від таких норм, як: надання новому закону у випадку пом'якшення його дії зворотної сили (ст. 5 КК України); малозначність діяння (ч. 2 ст. 11 КК України); скоєння злочину особою, яка не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність (ст. 22 КК України) та ін. У цих випадках закон виключає злочинність діяння не у зв'язку з правомірністю діянь, які зовні схожі зі злочинами, а у зв'язку з відсутністю якогось елемента складу злочину.
Уявна оборона, затримання особи, що вчинила злочин, фізичний і психічний примус, виконання наказу чи розпорядження, діяння, пов'язані з ризиком, виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації вперше закріплені в новому КК.
Деякі науковці до обставин, які виключають злочинність діяння, відносять також згоду потерпілого, юридичну чи фактичну помилку, здійснення свого права. Ці обставини передбачено в законодавстві деяких зарубіжних країн (§ 226а КК Німеччини, ст. 28 КК Польщі та ін.).
Сьогодні правомірність діянь за цих обставин визначається не кримінальним законом, а, переважно, нормами державного, адміністративного та цивільного права. У деяких статтях КУ загально чи конкретизовано вказується на інтереси та права, що їх потрібно захищати, зокрема необхідна оборона, крайня необхідність, здійснення заходів із затримання злочинця. Це - інтереси держави, особи, суспільства. їхній захист - обов'язок усіх посадових осіб і представників громадських організацій. Громадяни, вказується в КУ, зобов'язані поважати права та законні інтереси інших осіб. Ще у XIX ст. видатний теоретик кримінального права Л.Є. Владимиров писав про таке: особа, яка здійснює своє право, не скоює злочину, хоча б дія і мала вид злочинного діяння, припускаючи, звичайно, що це здійснення не заподіює шкоди іншим і що законом не встановлено ніяких обмежень самому праву здійснення.
Отож правомірність такої обставини буде тоді, коли права інших громадян не пошкоджуються і закон розглядає вчинення певного діяння в якості припустимого за конкретних умов.
Виконання професійних функцій буде правомірним тоді, коли спричинення шкоди охоронюваним інтересам здійснено у межах професійних повноважень конкретної особи, визначених відповідними нормативно-правовими актами. Наприклад, не підлягає кримінальній відповідальності лікар-хірург, який відповідно до існуючих інструкцій і методик здійснив ампутацію руки чи ноги хворого задля врятування його життя.
Згода потерпілого на заподіяння шкоди усуває суспільну небезпеку та протиправність, якщо така згода: а) є добровільною, а не вимушеною (тобто отриманою внаслідок застосування до потерпілого яких-небудь насильницьких дій чи погрози їх застосування); б) стосується тих благ, якими за законом він має розпоряджатися. Зокрема, особа може погодитися на вчинення деструктивних дій щодо предметів, які належить їй на праві приватної власності, приміром: знищення будівлі, умертвіння худоби, руйнація господарського інвентаря тощо. На думку багатьох вчених-правників, така поведінка виключає злочинність діяння і не порушує права потерпілого. Проте є блага, якими потерпілий не може вільно розпоряджатися. Так, якщо особистим інтересам потерпілого, що охороняються кримінальним законом, нанесена шкода дією (бездіяльністю), яка містить у собі ознаки складу злочину, згода потерпілого не може усунути кримінальної відповідальності особи, котра нанесла шкоду. Приміром, не може бути звільнена від відповідальності особа, котра на прохання хворого у важкому стані відключає йому кисень або дає отруту задля припинення фізичних чи моральних страждань (мова йде про евтаназію), хоча деякі науковці дотримуються протилежної точки зору.
Правомірність діянь за вказаних обставин визначається не кримінальним законом, а, головним чином, нормами державного, адміністративного та цивільного права. Деякі статті Конституції України в загальному або конкретизованому вигляді вказують на інтереси і права, які належить захищати, в тому числі, за умови необхідної оборони, крайньої необхідності, здійснення заходів по затриманню злочинця. Це інтереси держави, особи, власності. їх захист є обов'язком усіх службових осіб і представників громадських організацій. Громадяни зобов'язані поважати права і законні інтереси інших осіб, бути непримиренними до антигромадських учинків, всіляко сприяти охороні громадського порядку (саме ці слушні висновки випливають з положень Основного Закону).
Отже, наведені вище положення свідчать, що є потреба у нормативній регламентації зазначених нами обставин, що виключають злочинність діяння, а також їхній ґрунтовній теоретичній розробці. На думку О. Лашкет, у майбутньому тенденція до збільшення кількості цих обставин буде зберігатися, що свідчитиме про розвиток і вдосконалення права в цілому. Більше того, обставини, що виключають злочинність діяння, мають стати відомими й зрозумілими для всіх пересічних громадян, а їх використання - типовою поведінкою у конкретних ситуаціях.