Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Збірник МАУП 2013.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
462 Кб
Скачать
☆

Використана література:

  1. Цивільний кодекс України.

  1. Сердюк Л. Договір ренти / Л. Сердюк. // Юридичний вісник України. – 2007. – 23-29 серпня.

Правові основи діяльності підприємств через призму сучасного законодавства

Трушина Аліна - студентка Херсонського інституту МАУП

(Науковий керівник: Большая Л.М. - старший викладач кафедри управління персоналом, економіки та підприємництва ХІ МАУП)

Правова база підприємства - це сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визначають порядок створення підприємств, реєстрацію фізичних осіб-підприємців, їхні правові та організаційні форми, порядок організації виробництва, забезпечення його необхідними ресурсами, збут, систему оподаткування, відносин між державою та підприємцями, суб'єктів підприємницької діяльності між собою, а також дають підприємцям певні правові гарантії.

Налагоджені законодавчо-правові відносини є мо­гутнім регуляційним засобом ділової активності підприємств. На економічній арені ринку діє безліч об'єднань. Стратегії державної політики України по­винні передбачити системне управління процесами суб'єктів госпо­дарювання, чого на сьогодні немає. Як наслідок, виникає низка небезпек. До основних загроз відносять: неконтрольоване розміщення і рух капіталів, зниження дієвості економічних регуляторів діяльності корпорацій.

З огляду на національне законодавство України, вважаємо за необхід­не зауважити прийняття Господарського кодексу України. Нормативно-пра­вовий акт встановлює, відповідно до Конституції України, правові основи господарської діяльності, яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності. Господарський кодекс законодавчо визначає такі форми об'єднань підприємств: асоціація, корпорація, консорціум, концерн, промислово-фінансова група, холдинг. Цим акт сприяє розвитку самостійних організаційних об'єднань.

Як свідчить історія та практика, нерідко інтеграційні стратегії констатують монополізацію ринку. Це яскраво підтверджують численні випадки ді­яльності потужних, конкурентоспроможних суб'єктів господарювання з висо­кими показниками економічної активності і прибутковості. Нейтралізацію монопольних дій підприємств в Україні забезпечує Закон "Про захист еконо­мічної конкуренції" від 11 січня 2001 р. (із змінами від 07.05.09).

Згаданий закон визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму господарської діяльності, а та­кож спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Згідно зі законом, Антимонопольний комітет України здійснює державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання. Отже, цей документ повинен розвива­ти "здорові" конкурентні переваги як всередині підприємства, так і між йому подібними.

До найнебезпечніших картельних угод належать угоди про обсяги продукції, про ціну її реалізації, про підтримку фіксованого співвідношення між цінами на конкуруючі товари, про відміну чи встановлення єдиних ціно­вих знижок, про відміну чи встановлення єдиної збутової організації [2, с. 13] . Концентрація фінансового і промислового капіталу відбувається шляхом створення фінансово-промислових груп. Правове поле створення і діяльності останніх формується уже протягом багатьох років.

З 29 квітня 2009 р. вступив у дію Закон України "Про акціонерні това­риства", який у своєму змістовному наповненні констатує перехід до публіч­них і приватних акціонерних товариств [1]. Численні корпоративні супереч­ки, рейдерські захоплення, які посилилися останнім часом, відсутність чітко­го регулювання діяльності акціонерних товариств продиктували необхідність прийняття означеного закону. Наголосимо на тому, що у публічних акціонерних товариствах немає головного держателя контроль­ного пакету акцій. Це і є основною особливістю підприємств та корпорацій означеного типу.

Закон передбачає низку положень, спрямованих на захист від рейдерства: проведення зборів за місцем розташування товариств, голосування з ви­користанням бюлетеня для голосування тощо. Проте, на жаль, закон не вста­новлює наслідки порушення вимоги про повідомлення та оприлюднення на­міру з боку потенційного покупця і, таким чином, ефект цієї норми зменшується .

Закон повинен сприяти поліпшенню інвестиційного клімату в країні, адже в ньому враховуються принципи корпоративного управління, завдяки чому посилюється правовий захист власника та зміцнюються права акціоне­рів. Отож Закон має стати ефективним інструментом протидії рейдерству, важливим кроком до посилення корпоративної безпеки бізнесу.

Заслуговує на увагу досвід розвинених країн, корпоративні відносини яких побудовані на Кодексах корпоративної поведінки. Безумовним плюсом цих кодексів є те, що вони сприяють підвищенню відносин корпоративних структур, як всередині структури, так і між структурами, підвищенню показників прозорості представленої інформації, забезпеченню прав інвесторів.

Щодо нашої держави, українсь­ке законодавство започаткувало розвиток у даному напрямку. Важливі прин­ципи та рекомендації якісного управління товариствами сприяють підвищен­ню інвестиційного клімату та конкурентоспроможності вітчизняних під­приємств.

Держава, як гарант національної безпеки, може посприяти успішному розвитку корпоративного сектору через конструк­тивні зміни у законодавстві.

Використана література:

1. Закон України "Про акціонерні товариства", " від 29.04.2009.

2. Карпенко Г.В. Нормативно-правове забезпечення корпоративного управління: проб­леми залучення інвестицій на вітчизняні підприємства / Г.В. Карпенко // Фінанси України. - 2009. - № 7. - С. 39-46.

3. Верней О.Є. Особливості діяльності промислово-фінансових груп: зарубіжний досвід та українські перспективи / О.Є. Верней // Регіональна економіка. - 2008. - № 3. - С. 127-132.