Санацію становлять погоджені умови учасників цієї процедури (елементи санації):

угода між боржником і санатором про перевід боргу;

реструктуризація статутного капіталу боржника;

виплата санатором боргу кредиторам (термін, послідовність, тощо);

Перевід боргу (перший елемент санації) можливий лише за умови згоди кредиторів. Якщо у справі про банкрутство визнані майнові вимоги двох і більше кредиторів, то згоду на переведення боргу повинні дати кредитори, майнові вимоги яких становлять не менше 2/3 визнаних претензій до боржника. В цих випадках згода кредиторів фіксується у протоколах зборів або комітету кредиторів. Якщо у справі про банкрутство є лише один кредитор, його згода подається у листі на адресу господарського суду або в угоді між санатором і боржником.

Реструктуризація статутного капіталу боржника (другий елемент санації) полягає у повній чи частковій зміні власника статутного фонду юридичної особи боржника на користь санатора.

Якщо боржником є унітарне підприємство, статутний фонд якого не поділено на частки або акції, необхідним є його реорганізація, спрямована на перетворення у господарське товариство, у статутному фонді якого буде відповідна частка санатора.

Якщо боржником є господарське товариство, умови реструктуризації узгоджуються між його учасниками та санатором з перерозподілу або передачі часток у статутному фонді санаторові в обмін на погашення боргу товариства.

Трудовий колектив державного підприємства, відносно якого порушено справу про банкрутство, може вимагати передачі цілісного майнового комплексу цього підприємства йому в оренду за умови прийняття на себе його боргів і згоди на це кредиторів. При цьому трудовий колектив має створити певний вид господарського товариства.

Узгодження умов виплати боргу між санатором і кредиторами (третій елемент санації) передбачає встановлення терміну виплати, її послідовність, форму оплати тощо.

Умови санації боржника затверджуються господарським судом лише у разі погодження з учасниками усіх трьох її складових елементів. При цьому припиняється провадження справи про банкрутство боржника.

Одночасно з введенням процедури санації підприємств господарський суд своєю ухвалою призначає керуючого санацією.

Керуючий санацією – це фізична особа, яка відповідно до рішення суду організує здійснення санації боржника.

Його кандидатура надається комітетом кредиторів. Керуючому санацією відводиться головна роль у процесі санації. Ним може бути фізична особа, яка має: свідоцтво про признання кваліфікації арбітражного керуючого; ліценцію, видану в установленому законодавством порядку і котра зареєстрована Міністерством економіки України як арбітражний керуючий та діє у процедурі на підставі ухвали господарського суду.

Права керуючого санацією:

самостійно розпоряджатися майном боржника у межах, визначених законодавством;

укладати від імені боржника мирову угоду;

укладати від імені боржника цивільно-правові, трудові та інші угоди;

подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними.

Обов’язки керуючого санацією:

провести інвентаризацію майна боржника;

здійснювати управління справами боржника;

відкрити спеціальний рахунок для проведення процедури санації та здійснення розрахунків з кредиторами;

здійснювати стягнення дебіторської заборгованості з дебіторів боржника;

розробити у тримісячний строк та подати на затвердження комітету кредиторів план санації та інші, визначені Законом про банкрутство.

Учасниками судової процедури санації є також кредитори у справі про банкрутство. Для погодження своїх позицій, представлення та забезпечення своїх інтересів у процесі банкрутства кредитори створюють спеціальні органи – збори кредиторів та Комітети кредиторів. На зборах кредиторів обирається комітет кредиторів за списком відкритим голосуванням.

Учасниками зборів кредиторів є:

керуючий санацією;

представники працівників боржника;

кредитори, вимоги яких внесені до реєстру вимог кредиторів.

Комітет кредиторів може вирішувати наступні питання:

вибори голови комітету;

скликання зборів кредиторів;

підготовка та укладення мирової угоди;

внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого;

інші питання, передбачені Законом про банкрутство.

Судова санація підприємства включає декілька етапів:

розроблення плану санації;

погодження та прийняття його кредиторами та затвердження судом;

безпосередня реалізація положень плану санації;

виконання плану санації та завершення процедури санації.

Відповідно до норм Закону України 1992 р., план санації, як правило, розробляється керуючим санацією та надається ним для схвалення комітету кредиторів протягом трьох місяців із дня винесення ухвали про санацію боржника. Якщо боржник має інвесторів, то план санації розробляється та погоджується за участю інвесторів.

План санації боржника має включати наступні заходи:

відновлення платоспроможності боржника,

строки здійснення таких заходів,

умови участі інвесторів (за їх наявності) у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема, шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора,

строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам,

умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань,

строк відновлення платоспроможності боржника.

Отже, план санації боржника має містити, як мінімум, два обов'язкових положення:

заходи по відновленню платоспроможності боржника (до них належать як заходи відновлення платоспроможності боржника за рахунок внутрішніх ресурсів, так і заходи, що передбачають залучення зовнішніх фінансових ресурсів);

строк відновлення платоспроможності боржника, який не повинен перевищувати граничних строків санації

До таких заходів, перш за все, належить реструктуризація підприємства, яка являє собою здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема, шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, на зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів»

На друге місце серед вказаних заходів Закон України 1992 р. ставить перепрофілювання виробництва, під яким розуміється комплекс заходів щодо зміни технології виробничого процесу для випуску нової продукції (виконання робіт, надання послуг) або модернізація виробництва продукції, яка раніше вироблялася на цьому підприємстві.

У плані санації також може бути передбачений такий захід, як закриття нерентабельних виробництв, тобто таких, що мають негативний показник економічної ефективності. Закриття нерентабельних виробництв може сприяти збільшенню грошових потоків боржника. Але при застосуванні цього заходу треба враховувати особливості технологічного процесу боржника, місце його розташування та особливості його виробничої інфраструктури.

Зобов'язання боржника можуть бути виконані власником майна боржника, якщо це передбачено планом санації боржника, що являє собою по суті надання боржникові фінансової допомоги для відновлення його платоспроможності.

Окремими статтями Закону України 1992 р. врегульовані такі заходи відновлення платоспроможності, як продаж частини майна боржника та продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств).

Вибір тих чи інших заходів по відновленню платоспроможності боржника у кожному конкретному випадку повинен визначатися, виходячи із особливостей фінансово-господарської діяльності боржника,