5.Алгоритм виховної діяльності. Результати виховного процесу.
Процес виховання як цілісний, безперервний, цілеспрямований, довготривалий процес повинен ретельно плануватись вчителями-вихователями та містити певний алгоритм (узгоджену системну послідовність дій, які приводять до заданого результату). Алгоритм процесу виховання базується на етапах виховання , розкритих у змісті попередньої теми. Проте, для оволодіння професійними вміння планування , організації та реалізації виховного процесу пропонуємо наступну схему дій.
Вивчи нормативні документи із актуальних проблем виховання.
Побудуй модель випускника початкової школи.
Визнач зміст і особливості реалізації моделі випускника на кожному році навчання дітей.
Конкретизуй мету виховання у складових – завданнях виховання.
Вивчи вікові та індивідуальні особливості учнів твого класу.
Ознайомся із досвідом вчителів –практиків із проблеми організації виховного процесу.
Продумай, в які види діяльності будеш включати дітей.
Добери систему доручень у своєму класі.
З врахуванням віку дітей визнач, які методи та форми роботи будеш використовувати.
Змоделюй систему цінностей, кодекс спілкування між дітьми.
Продумай, який стиль спілкування з дітьми будеш використовувати.
При підготовці і реалізації форм виховання продумай, як забезпечити активність дітей.
Не забувай про єдність впливу на розум, почуття, поведінку вихованців.
Залучай батьків, громадськість, позашкільні заклади до виховної взаємодії.
Продумай систему цінування, вимірювання результативності виховання, забезпеч зразками дітей, вчи їх самооцінці.
Внось зміни, доповнення до взаємодії з дітьми на основі оцінки , аналізу результатів виховання.
Результативність процесу виховання.
Критерієм ефективності та якості педагогічного процесу є вихованість школярів – наявність у них високих моральних якостей. Ці якості особистості школяра є результатом інтеріоризації (перетворення зовнішніх норм і правил, цінностей у внутрішні, ідеальні) , вираження єдності зовнішніх і внутрішніх чинників виховання та розвитку. Важливо сформувати готовність (мотиваційний компонент) та звички поведінки (операційний компонент) до поведінки і діяльності за встановленими нормами з позицій компетентнісного підходу до виховання.
Завдяки інтеріоризації зовнішні факти людської поведінки переходять в усталені внутрішні якості особистості. Результати виховного процесу значною мірою залежать від індивідуальних особливостей вихованців, їх ставлення до навколишньої дійсності, насамперед до спрямованих на них виховних впливів, їх взаємин з однолітками, дорослими, ставлення до педагогів і батьків. Оскільки школярі різняться індивідуальними особливостями, то й результати їх виховання різні.
Основними показниками рівня вихованості школярів є зовнішній вигляд, культура поведінки у школі та за її межами, громадська активність, самостійність у всіх видах діяльності, сформованість наукового світогляду, національної самосвідомості, ставлення до навчання, інтерес до знань і усвідомлення їх ролі в своєму розвитку, прилучення до національної та світової культури, фізичне здоров’я, захоплення фізичною культурою і спортом, працелюбність, орієнтованість на майбутню професію.
Для ефективності виховного процесу важливо враховувати і вікові особливості школярів. Віковими особливостями молодших школярів можна вважати : незначний соціальний та моральний досвід, підвищену емоційність, вразливість і водночас пластичність до морально-етичних впливів, імпульсивність та безпосередність поведінки дитини, бажання розширювати коло спілкування. Тому узгодження поведінки та усвідомлення моральних явищ життя характеризується емоційними узагальненнями, аналізом ситуацій та вчинків, які відповідають загальнолюдським етичним цінностям. Розрив між знаннями моральних принципів і відповідною поведінкою – найхарактерніша властивість цього віку. Подальшого розвитку набуватимуть такі моральні почуття : провини, сорому, обов’язку, відповідальності, справедливості, власної гідності, сумління.
Основними потребами дитини в початкових класах є необхідність : у спілкуванні з людьми, в емоційному контакті, визнанні, зовнішніх враженнях, оцінці своїх дій та вчинків, виявленні власних позицій у ставленні інших, світу, у дружбі, товариськості, повазі до особистості, самоповазі, набутті нових знань та вмінь для пізнання довкілля ; потреба до взаємовимогливості та взаємодопомоги.
На цьому віковому етапі у дитини формується ядро особистості (моральні почуття, цінності, переконання), відбувається набуття досвіду моральної поведінки. В учнів виникає ще одне новоутворення – відносно стійкі форми поведінки і діяльності, які в майбутньому становитимуть основу формування її характеру.
Молодший шкільний вік (за І.Д.Бехом) виявляється сприятливим щодо виховання у дитини фундаментального для її морального розвитку новоутворення, яким є здібність цінувати особистість людини.
Головним новоутворенням навчальної діяльності є формування теоретичного мислення дитини, що знаходить своє вираження і в рівні сформованості у дітей особистісних моральних понять : доброти (гуманності), людяності, милосердя, чуйності, співчуття, чесності, справедливості, терпеливості.
Важливим є особистісно орієнтований підхід у вихованні , оскільки для дітей цієї вікової категорії характерна особлива сенситивність до морально-етичних впливів, а надто сприйняття норм культурної поведінки, спілкування, мовного етикету, культури взаємовідносин.
Головне завдання вчителя – навчитись створювати і використовувати у шкільному житті ситуації, в яких знання і дії були б злиті та дозволили б фіксувати динаміку духовно-морального розвитку дитини, суть якого полягає у вмінні дитини самостійно а іноді за допомогою вчителя, реалізувати свої здібності до практичної діяльності. Вчитель має допомогти дитині розвиватись від елементарних навичок поведінки до більш високого рівня, для якого необхідні самостійність у прийнятті рішень і
Ефективність різних видів виховання залежить від спрямованості виховного процесу, форм і методів його організації. Пріоритетними для учнів початкових класів є активні методи, що спрямовані на самостійний пошук істини та сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи та творчості.