8. Тема 7 Соматичний розвиток та спортивні здібності

План.

1. Класифікація соматотипів.

2. Особливості соматичного розвитку спортсменів.

3. Методика визначення соматичного розвитку при спортивному відборі.

1. Класифікація соматотипов.

Ендоморф - м'які округлості в різних частинах тіла, сильний розвиток травних органів і т.ін. Оскільки в утворенні травних органів велику роль відіграють деривати ендодерми, відповідний компонент отримав назву ендоморфії.

Мезоморф - прямокутні контури тіла, сильний розвиток м'язів, кісткової системи та сполучної тканини. В утворенні цих систем органів велику роль відіграють деривати мезодерми, тому відповідний компонент називається мезоморфією.

Екоморф - витягнуте в довжину тіло та його крихкість. По відношенню до маси тіла ектодерміки займають найбільшу його поверхню й тому мають найбільшу площу сприйняття зовнішнього світу. Деривати ектодерми розвинуті особливо сильно, і відповідний компонент називається ектоморфією.

Ступінь вираження кожного з трьох компонентів оцінюють сьома рангами, або категоріями, і позначають їх відповідними балами: 1 - дуже слабке вираження компоненту; 2 - слабке; 3 -нижче середнього; 4 - середнє; 5 - вище середнього; 6 - сильне; 7 - дуже сильне.

2. Особливості соматичного розвитку спортсменів.

Легка атлетика. Вивчаючи особливості статури

спринтерів, які виконують роботу максимальної потужності (швидкісну), С.Баранов звернув увагу на те, що вони мають відносно короткі ноги, середню довжину тіла, середню масу тіла, широку грудну клітку, велику життєву місткість легенів, добре розвинуту мускулатуру. Міцно складений, широкогрудий бігун на коротку дистанцію схожий на важкоатлета "в мініатюрі".

Після обстеження стрибунів Ф.Шмідт робить висновок, що найкращим стрибуном стає не той, хто має найбільш розвинуті й великі м'язи ніг, а той, у кого по відношенню до тулуба найдовші ноги, особливо стопи, тобто м'язи ніг діють на більш довгі важелі й можуть скоювати якнайповніше укорочення своєї довжини. Для якісного як довгого, так й високого стрибка потрібно мати м'язи довгі й стрункі, а не товсті й атлетичне розвинуті.

Плавання. Американський учений Т. Кюретон, користуючись класифікацією Шелдона, визначив, що серед плавців світового класу спринтери близькі до мезоморфного типу, а плавці на дистанції 400 та 1 500 м — до ендоморфного.

Амбрустер, один з найбільших англійських фахівців з плавання, вважає, що найважливішими для плавця є анатомічні дані. Так, довгі верхні кінцівки - це добрий важіль, але він буде корисний у тому випадку, якщо забезпечений могутніми м'язами передпліччя та руки. Стегна тонкі, але сильні. Сідниці плавно переходять від спини до стегон. Ноги спринтера-плавця довгі й стрункі, з еластичними сильними м'язами. Стопи довгі, тонкі та гнучкі й за свободою рухів повинні наближатися до рухів хвоста риби.

Важ'ка атлетика. Важкоатлети легкої та напівлегкої категорії мають малу довжину тулуба, короткі ноги. Атлети легкої та напівсередньої категорії мають середню довжину корпусу, широкий таз, середню довжину ніг. В атлетів решти категорій спостерігається переважно довгий корпус, широкий таз і довгі ноги.

3. Методика визначення соматичного розвитку при спортивному відборі.

На етапі початкової спортивної підготовки, коли визначаються компоненти спортивної обдарованості дітей та підлітків, основним методом для тренера є візуальна оцінка індивідуума.

Практика визначення соматичного розвитку, соматотипу передбачає візуальну оцінку з цілої низки ознак. При цьому використовується 3-бальна оцінка розвитку.

Мускулатура: мала - рельєф м'язів слабко виражений; велика — рельєф чітко виражений; середня — проміжна між цими двома оцінками. Окрім кількісного розвитку м'язової тканини слід ураховувати її пружність.

Тонус: слабкий - м'язи при торканні м'які, мляві; сильний -м'язи пружні, тверді на дотик; середній - проміжний стан.

Жировідкладення (визначається за ступенем вираження або згладженості кісткового рельєфу): мале - рельєфності чітко виступають; велике - кістковий рельєф згладжений, контури легкі, округлі; середнє - рельєф кісток не виражений. Особливо слід зазначити крайні типи — виснажений та огрядний — як близькі до патологічних.

Кістяк: вузький (тонкий), середній, широкий (масивний).

Форма спини: нормальна, сутула, пряма. Наголошуються кривизни хребта в передньо-задньому напрямі - кіфоз та лордоз.

Форма грудної клітки: плоска, циліндрова, конічна та ін.

Форма ніг: нормальна, Х-образна, О-образна.

Форма стоп: нормальна, плоска.

Оцінку соматичного типу можна провести за кількома схемами, описаними вище, при вивченні впливу соматичного розвитку на результати в спорті. Необхідно відзначити, що це орієнтовні схеми, оскільки соматотип у чистому вигляді зустрічається нечасто. Навички визначення соматичного типу з використанням візуальної оцінки отримують на практиці.

Контрольні питання до сьомої теми

1. Дайте характеристику різних соматотипів?

2. Проаналізуйте особливості соматичного розвитку спортсменів у різних видах спорту.

3. Які методичні прийоми визначення соматотипів Ви знаєте?