Літературні джерела.

1. Гаврило Л.М. Latinam discere. Посібник з латинської мови для студентів факультету іноземних мов.- Суми:СДПУ ім. А.С.Макаренка,2003.- 102 с.

2. 3акалюжньй М.М. Латинська мова: Підручник.— К.: Либідь,2003.— 368 с

3. Підопригора О.А., Харитонов Є.О. Римське право: Підручник.-К.:Юрінком Інтер, 2006.-512с.

4. Ревак Н.Г., Cулим В.Т. Латинська мова 2-ге вид., виправлене і доповнене. – Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2006. – 415 с.

5. Скорина ЛП., Чуракова ЛЛ. Латинська мова для юристів.- К.: Атіка., 2006.-416с.

6. Хрестоматия средневековых латинских источников. - М.: Изд-во Моск. Ун-­та, 1964.

СЛОВНИКИ

1. Дворецкий И.Х. Латинско-русский словарь: Ок. 200000 ел. - 3-е изд, испр.- М.:Рус. яз., 2000.-846 с.

2. Краткий словарь латинских слов, сокращений и выражений.- Изд.3-е,ст.,Новосибирск,«Наука», 1975-115 с.

3. Латинско-русский словарь. Составил А .М.Малинин: Около 20000 слов. Отв. ред. АН Попов.- М., ГИЗ иностр. и нац. словарей, 1952.- 763 с.

Додаток 1

Ораторське мистецтво

Cicero Marcus Tulius Oratio prima contra Catilinam

Ціцерон (106-43 p. до н.е.) - політичний діяч, оратор і письменник. Катіліна (108-62 р. до н.е.)- політичний діяч, супро­тивник Ціцерона, який організовував змови з метою захоплення влади. Консулу Марку Туллію Цицерону, який виступив у сенаті з яскравими промова­ми, вдалося розкрити заколот і покарати змовників. За це римсь­кий сенат надав Цицерону титул «Батько батьківщини».

1.1. Quousque tandem abutere, Catilina, patientia nostra? Quam diu etiam furor iste tuus nos eludet? Quem ad finem sese effrenata iactabit audacia tua?. Patere iam tua consilia non sentis?. Quid proxima, quid superiore nocte egeris, ubi fueris, quos convocaveris, quid consilii ceperis, nos ignorare arbitraris?

1.2. О tempora! О mores! Senatus haec intellegit, consul videt; hic tamen vivit. Vivit? Immo vero etiam in senatum venit, fit publici cortsilii particeps, notat et designat oculis ad caedam unumquemque nostrum: nos autem, fortes viri, satis facere rei publicae videmur, si istius furorem ac tela vitemus. Ad mortem te, Catilina, duci iussu consulis iam pridem oportebat, in te conferri pestem, quam tu in nos iam diu machinaris.

Переклад уривку і промови Ціцерона проти Катіліни:

1.1. До яких пір, Катіліна, ти будеш зловживати нашим терпінням? До чого дійде твоя розбещена наглість? Невже ти не розумієш, що твої плани розкриті? Невже ти думаєш, що ми не знаємо, що ти робив вчора вночі, позавчора; де був, кого скликав, які рішення приймав?

1.2. О часи! О звичаї! Сенат це розуміє, консул бачить, він, одначе, живе! Живе? Мало того, він навіть приходить в сенат, бере участь в обговоренні державних справ, своїм поглядом намічає на страту кожного із нас: а ми, хоробрі мужі, уявляємо, що виконуємо свій обов'язок перед республікою, якщо уникаємо його зброї. На смерть тебе, Катіліна, давно потрібно вести по наказу консула, проти тебе повернути ту загибель, яку ти проти нас затіваєш.

Додаток II

Epistula - Латинський лист Вживані форми в латинському листуванні Вітання

Латинський лист, також як і листи іншими мовами, зазвичай починається з вітання. Проте, звернення в даному випадку часто йде від третьої особи, це є характерною особливістю стародавніх мов.

Gaius Licoppe Sebastino Conoir salutem plurimam dicit - Гай Лікоппе Себастіану Коноїр численні вітання говорить.

Інші варіанти, зазвичай співвідносяться з виразом "salutem dare (dicere, nuntiare)" - давати (говорити, передавати) привіт. Цей вираз є стійким і при записі його скорочують таким чином: Sal. - salutem (dicit), Sl. pl. - salutem plurimam (dicit); s.p.d. (sl.pl.dc.) - salutem plurimam dicit (або dat).

S.V.B.E.(E).V. - Si vales bene est, (ego) valeo. (Якщо ти здоровий - добре, (я) здоровий.)

Звернення

В давнину не було особливої форми ввічливого звернення, тому практично у всіх випадках використовується займенник другої особи однини не залежно від віку і положення того, до кого звертаються. Отже і присвійний прикметник і форми дієслова будуть співвідноситься з латинським займенником "tu".

Deus Te Tuosque tueatur ! - Хай Бог зберігає Тебе і Твоїх (близьких) !

Окрім цього, як і інших сучасних мовах, можуть використовуватися такі слова як: Pater (Отець), Spectissimus (Вельмишановний), Carissimus (Дорожайший)

Прощання

Латинський лист зазвичай завершується побажаннями здоров'я, благополуччя:

Vale, vige, vire, flore! - Будь здоровим, міцним, сильним і квітучим!

"Vale!" ("Будь здоровий!"); Vive valeque! - Живи і будь здоровий!

Cura, ut optime valeas! - Піклуйся, щоб ти був в повному здоров'ї!

Dies sint tibi laetitiae ас successuum pleni! - Хай твої дні будуть повні радості і успіхів!; Curet Deus, ut quam optime valeas! - Хай поклопочеться Бог, щоб ти був в повному здоров'ї!; Te tueatur Omnepotens per annos innumeros! - Та зберігає тебе Всемогутній незліченні роки!

Angeli sint tibi prope! - Хай ангели будуть з тобою!

Superi te tueantur! - Хай зберігають тебе боги!

Формули ввічливості при підписі

При підписі вживаємо формули, що показують нашу пошану і прихильність до людини: Tuus et Vester Аntonius - Твій і Ваш Антоній;

Totus Tuus Andreas - Повністю Твій Андреас

In caritate tuus. - З повагою твій.

Sincere tuus. - Щиро твій.

Medullitus Te salutat. - Щиро Тобі кланяється.

Te amplector. - Обіймаю тебе.

Датування

У латинській мові прийнято вказувати місце (місто), число, місяць і рік за календарем певної системи літочислення.

Dabam Sumy, die tеrtio mensis December anno Domini MMVIII (2008).

Datum Romae, die 6° Iulii а. D. 2007.

Позначення місця

Для позначення місця в латинській мові використовується ablativus, який, узявши на себе функції локатіва, отримав назву "Ablativus loci" (аблятів місця) - стародавній locativus. Формою він збігається з gen. singl.:

(in) Italia - в Італії, (in) Francogallia - у Франції,

Athenis - в Афінах, Carthagine - в Карфагені

але: Romae - в Римі, Florentiae - у Флоренції,

Berolini - в Берліні, Londinii - в Лондоні.

Додаток IIІ

«Pacta et Constitutiones legum libertatumque Exercitus Zaporoviensis»

«Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького»

INTER ILLUSTRISSIMUM DOMINUM DOMINUM PHILIPPUM ORLIK, NEOELECTUM DUCEM EXERCITUS ZAPOROVIENSIS, ET INTER GENERALES, COLONELLOS, NEC NON EUNDEM EXERCITUM ZAPOROVIENSEM, PUBLICO UTRIUSQUE PARTIS LAUDO CONVENTA AC IN LIBERA ELECTIONE FORMALI IURAMENTO AB EODEM ILLUSTRISSIMO DUCE CORROBORATA,

ANNO DOMINI 1710, APRILIS 5, AD BENDERAM

Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою, року Господнього 1710, квітня 5, в Бендерах.

Mirabilis et incomprehensibilis Deus in iudiciis suis, misericors in diuturna patientia, iustus in poena, ut continuo a condito hoc visibili mundo, iustissima iudicii sui lance una regna gentesque exaltat, altera pro delictis et iniquitatibus humiliat, una demancipat, altera vindicat, una extollit, altera deprimit. Ita et gentem strenuam antiquamque Cosaticam, antea nominatam Cossaricam, prius exaltaverat immoritura gloria, amplo dominio et factis heroicis, quibus non solum vicinis nationibus verum et ipsi Imperio Orientali in mari terraque fuerat formidanda adeo, ut Imperator Orientalis pacificandam illam sibi intendens, connubio iunxerit stabili propriamque dicavent filio suo filiam Cagani, hoc est principis Cosacorum. Post glorificatus in excelsis idem iustissimus Iudex Deus pro mulliplicatis iniquitatibus et peccatis, multitudine poenarum punitam eandem Cosaticam gentem deiecit, humiliavit et vix non aeveterna depressit ruina. Ad exlremum victricibus Boleslai Chrobry et Stephani Batorii, Regum Poloniarum armis, regno Poloniae subiugavit.

Дивний і невгадний у долях своїх Бог, милосердний і довготерпеливий, праведний у покарах як завжди від початку видимого сього світу, вивищує на праведнім мірилі свого правосуддя одні держави, а інші за гріхи та беззаконня смиряє; одні уярмлює, інші звільняє; одні підносить, інші скидає долі. Так і народ бойовий стародавній козацький, який раніше називався козарський, спершу був піднесений безсмертною славою, просторим володінням та рицарськими відвагами, якими не тільки довколишнім народам, а й самій Східній державі був страшний на морі й на землі, і то так далеко, що цісар східний, бажаючи його собі довічно примирити, з'єднував подружнім союзом синові своєму каганову дочку, тобто, князя козарського. Потім, славлений у вишніх, той таки праведний суддя Бог через примножені неправди й беззаконня, покаравши численними карами той козацький народ, знизив, змирив і ледве не вічною руїною скинув долі, нарешті військовою зброєю Польській державі піддав через Болеслава Хороброго та Стефана Баторія, королів польських.

Додаток IV