Контрольні питання

1. Хто та за якою програмою проводить первинний інструктаж з охорони праці?

2. За якою програмою та в які терміни проводиться повторний інструктаж?

3. В яких випадках проводиться позаплановий інструктаж?

4. Яка мета та механізм проведення стажування?

5. Визначення та мета лабораторної роботи.

6. Основні положення про надання першої допомоги потерпілим від ураження електричним струмом.

7. Де і як фіксується інформація про проведення інструктажів?

8. Основні вимоги до підготовки, виконання та оформлення звітів з лабораторних робіт.

Лабораторна робота № 1

ВИЗНАЧЕННЯ ЧАСОВОГО ОПОРУ РОЗРИВУ (МЕЖІ МІЦНОСТІ)

ТА ПЛАСТИЧНОСТІ МЕТАЛІВ

Мета роботи

1 Сформувати у курсантів компетентне володіння основними механічними властивостями металів і методикою визначення часового опору розриву (межі міцності) та пластичності ме­талів.

2. Навчити експериментально визначити часовий опір розриву σв, відносне видовження δ та відносне звуження ψ металів.

Теоретичні відомості

До змісту лабораторної роботи входить оволодіння курсантами основних механічних властивостей металів та їх експериментальне визначення.

Механічні властивості конструкційних матеріалів є їх основною характеристикою і відбивають реакцію матеріалу опиратись впливу на нього зовнішніх механічних навантажень, різних за величиною і характером.

Випробування, у тому числі і механічні, проводяться, для того, щоб встановити властивості матеріалів. Залежно від властивостей вирішується питання використання їх в суднобудуванні, судноремонті або іншій галузі.

Механічні випробування залежно від характеру навантаження (навантаження зростає повільно і плавно; навантаження носить ударний характер; навантаження – знакозмінне та ін.), що додається, можуть бути статичними, динамічними, втомними та ін.

При статичних випробуваннях – розтягування, стискування, згинання та ін. визначають поведінку матеріалів при плавно зростаючому навантаженні.

Наприклад, при випробуваннях на розтягування встановлюють міцнісні і пластичні властивості матеріалів.

При динамічних випробуваннях (наприклад, випробування на ударний вигин) виявляють схильність металу до крихкого руйнування, яке оцінюється ударною в'язкістю. Швидкість деформації металу при динамічних випробуваннях значно вища, ніж при статичних.

Тривала дія змінних (циклічних) навантажень може викликати утворення тріщин і руйнування металевих деталей при напрузі нижче межі плинності (текучості).

Поступове накопичення дефектів в металі під впливом циклічних навантажень, що призводять до утворення тріщин і руйнування, називають втомою, а властивості металів чинити опір втомі – витривалістю.

До основних механічних властивостей відносять – міцність, пластичність, пруж­ність, твердість, в’язкість, зносостійкість та витривалість.

Міцністю називається здатність металу опиратись руйнуванню та появі залишкових деформацій внаслідок впливу зовнішніх сил.

Пружністю називається здатність металу поновлювати свою фор­му після завершення впливу сил, що викликали зміну форми (деформа­цію).

Пластичністю називається здатність металу не руйнуватися під впливом зовнішніх сил і зберігати утворену залишкову деформацію. Пластич­ність є властивістю, зворотною пружності.

Твердістю називається здатність металу перешкоджати в наслідок дії зовнішнього навантаження, проникненню в нього іншого, більш твердого тіла.

В’язкістю називається здатність металу не руйнуватися під впливом ударних навантажень. В’язкість є властивістю, зворотною крихкості.

Зносостійкістю називається здатність металу не зношуватись у процесі переміщення поверхонь деталей, що притискаються одна до одної.

Витривалістю називається здатність металу не руйнуватись під впливом прикладених знакозмінних навантажень.

Для різних металів існують відповідні характеристики механічних властивостей. Так, міцність характеризується межею міцності, відповідно пластичність – відносним видовженням та відносним звуженням, витривалість – кількістю прикладених знакозмінних навантажень, зносостійкість – зміною маси або товщини зразка тощо. За цими характеристиками можна судити про рівень опору матеріалу до різних за величиною і характером навантажень, порівнювати матеріали за їх властивостями, вибирати відповідні матеріали згідно умов їх експлуатації.

В процесі впливу на тіло сили, в ньому виникають напруження σ, які залежать від прикладеної сили Ρ та площі поперечного перерізу F зразка, тобто:

. (1.1)

Міцність металу характеризується межею міцності σ_в, яка є максимальною напругою, що витримує зразок без руйнування:

, (1.2)

де Ρ_в – максимальна сила при розтягуванні, яку витримує зразок до руйнування, H (кГ); F₀ – площа поперечного перерізу зразка до руйнування, м² (мм²).

Пластичність матеріалу характеризується відповідно відносними видовженням δ та звуженням ψ.

Відносне видовження зра­зка показує (рисунок 1.1) на скільки відсотків збільшується одиниця його довжини в процесі випробовування:

Рисунок 1.1  Ескізи зразків до та після випробувань на розтяг

, (1.3)

де l₀ , l₁ – довжина зразка відповідно до та після розриву, м (мм).

Відносне звуження показує, на скільки відсотків зменшилась площа поперечного перерізу зразка в процесі його випробовування:

(1.4)

де F₀ – початкова площа поперечного перерізу зразка, м² (мм²);

F₁ – площа зразка у місці розриву після випробування, м² (мм²).

У крихких металів відносне видовження δ та відносне звужен­ня ψ близькі до нуля, а у пластичних металів вони досягають десят­ків відсотків.

Послідовність виконання роботи

1 Ознайомитись із будовою гідравлічного пресу або розривної машини та їх технічною характеристикою.

2 Підготувати зразки для випробовування на розтяг, для чого виконати наступні дії:

а) переконатись, що на робочій частині зразка немає дефектів;

б) зробити контрольні мітки на робочих поверхнях обох зразків;

в) виміряти зразок (d₀ і l₀) [м (мм)], попередньо на робочій частині намітити кернером дві точки, що обмежують розрахункову довжину зразка (круглі зразки необхідно вимірювати у двох взаєм­но перпендикулярних напрямах і трьох перерізах);

г) визначити площу поперечного перерізу F₀ зразка [м² (мм²)]; за розрахунковий діаметр зразка прийняти його найменше значення.

3 Виконати випробування зразка на розрив на гідравлічному пресі (розривній машині), записавши покази манометра в момент максимального відхилення стрілки або покази динамометра розривної машини.

4 Визначити руйнівне навантаження Р_в [Н (кГ)]:

Р_в = n·P₁·S, (1.5)

де n – кількість поршнів преса; P₁ – тиск за показами манометра преса, Н/м² (кГ/мм²); S – площа поперечного перерізу великого поршня преса, м² (мм²), яку визначають за паспортними даними відповідної марки преса.

5 Після розриву зразка виміряти діаметр d₁ (мм) та довжину l₁ у місці його розриву (при цьому обидві частини зразка необхідно прикладати по можливості якомога щільніше одна до одної).

6 Визначити площу поперечного перерізу зразка F₁ у місці розриву:

. (1.6)

7 Розрахувати межу міцності σ_в за формулою (1.2).

8 Знайти відносне видовження δ за формулою (1.3).

9 Обчислити відносне звуження ψ за формулою (1.4).

10 Використовуючи отримані результати (σ_в, δ, ψ) і користуючись довідковою літературою, встановити ймовірну марку сталі, з якої виготовлено зразок.

11 Скласти письмовий звіт про виконану роботу.