Розділ 1 планування процесу підготовки дипломної роботи

Підготовка дипломної роботи здійснюється на плановій основі та передбачає складання двох видів планів: календарного та змістовного.

1.1. Календарний план підготовки дипломної роботи

1.1.1. Суть і призначення календарного плану роботи. Календарний план – це план, який передбачає послідовний організаційний порядок підготовки дипломної роботи з визначенням певних проміжків часу для виконання її окремих завдань.

Він є складовою завдання на дипломну роботу, яке «отримує» кожний студент перед початком роботи над нею.

Календарний план передбачає кілька основних етапів роботи:

1. вибір теми та її затвердження в установленому порядку;

2. опрацювання літератури та визначення невивчених аспектів теми;

3. складання змістовних планів роботи;

4. робота над текстом дипломної роботи;

5. оформлення дипломної роботи;

6. Підготовка до захисту дипломної роботи;

7. захист дипломної роботи.

1.1.2. Початкові етапи роботи над випускною працею. Ключовим питанням у науковій роботі студентів є вибір теми дослідження. Цей вибір здійснюється, як правило, із переліку затверджених кафедрою тем, або ж із тем, запропонованих самим студентом. В останньому випадку студент повинен обґрунтувати доцільність розробки саме такої теми, виходячи з її актуальності, новизни, практичної значущості. Пропонуючи свою тему, студент має:

•  врахувати власні інтереси, нахили, здібності, попередні наукові напрацювання, характер професійної діяльності або перспективи майбутнього працевлаштування;

•  переглянути каталоги наукової літератури, визначити наявність необхідних джерел, публікацій у періодичних виданнях, загальний стан дослідження та законодавчого врегулювання за обраною темою;

•  з'ясувати прикладний аспект проблеми, наявність судової та іншої практики за темою роботи.

Особливе значення має формулювання теми – її назва. Вона має бути якомога коротшою, відповідати обраній спеціальності та суті розв'язуваної наукової проблеми (завдання), вказувати на предмет і мету дослідження. Часом для більшої конкретизації до назви можна долучити невеликий (2–6 слів) підзаголовок. При формулюванні назви теми не бажано використовувати такі слова, як: «Дослідження…», «Матеріали до вивчення…», «До питання…», «Характеристика…», «Огляд… » та ін., які чітко не відображають предмет дослідження такого рівня науково-дослідної роботи, а більше підходять для назви статей, тез, навчальних матеріалів.

Затвердження теми. Після обрання теми студент подає на кафедру відповідну заяву із зазначенням її назви та наукового керівника. Рішенням кафедри за студентом закріплюється тема та науковий керівник дипломної роботи. У разі неподання студентом у визначений час заяви щодо вибору теми дипломної роботи кафедра закріплює за ним тему із запропонованого переліку, а також наукового керівника. Оскільки після рішення кафедри тема затверджується на рівні навчального закладу (відповідним наказом ректора), то зміна теми чи наукового керівника в майбутньому можлива, але небажана, адже необхідно «пройти» знову той самий шлях і вкластися в установлені терміни.

Опрацювання літератури та визначення завдань дослідження. Сформульована тема визначає лише загальний, стратегічний напрям наукового пошуку. Тому найважливішим з етапів підготовки дипломної роботи є проміжок часу між затвердженням теми та складанням змістовного плану роботи. Для складання останнього необхідно визначити слабко вивчені аспекти теми. Це досягається за рахунок попереднього опрацювання літератури за темою та складання її бібліографічного списку.

Бібліографічний список складається зазвичай за допомогою фондів бібліотек. Серед них можна порекомендувати насамперед фонди бібліотек Запоріжжя (Класичного приватного та Запорізького національного університетів, Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки), інших бібліотек України (Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Національної Парламентської бібліотеки, Національної юридичної бібліотеки тощо) та зарубіжних країн (Російської державної бібліотеки та ін.).

Звертаємо увагу на те, що науково-дослідна робота в сучасних умовах суттєво полегшується завдяки можливості використання ресурсів мережі Інтернет, де майже у кожної бібліотеки є свій електронний каталог (табл. 1.1).

Таблиця 1.1.

Електронні адреси бібліотек

Бібліотека	Сайт бібліотеки
Національна наукова бібліотека України ім. В. І. Вернадського	www.nbuv.gov.ua/
Національна юридична бібліотека	www.nbuv.gov.ua/nyub/index.html
Національна Парламентська бібліотека	www.nplu.org/
Російська державна бібліотека	www.rsl.ru/
Запорізька обласна універсальна наукова бібліотека	www.zounb.zp.ua/
Бібліотека Класичного приватного університету	http://virtuni.education.zp.ua/info_cpu/?q=node/1298
Бібліотека Запорізького національного університету	http://library.znu.edu.ua/

Там можна знайти не лише бібліографічні дані окремих наукових праць, а й самі джерела. Особливо цінною в цьому плані є інтернет-сторінка Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (http://www.nbuv.gov.ua).

При складанні бібліографічного списку необхідно виписувати дані щодо авторів і назв тих публікацій, що мають відношення до проблеми дослідження, місце видання, видавництво, рік опублікування, кількість сторінок, шифри зберігання у бібліотеці, або ж електронні адреси – в мережі Інтернет. Це збереже час у процесі використання того чи іншого матеріалу й особливо при оформленні списку використаних джерел.

Склавши основний перелік літератури (основний тому, що бібліографічний список у процесі роботи постійно доповнюється), необхідно перейти до ознайомлення зі змістом відібраних публікацій. Цей процес слід починати з підручників, навчальних посібників, енциклопедій, довідників, тобто тієї літератури, що містить узагальнені знання з досліджуваної проблеми. Вважається, що вагомість навчальної літератури, як наукового джерела, невелика, але сьогодні її вага в науковому дослідженні значно більше, ніж раніше. Виходячи з того, що цей вид літератури як більше затребуваний і фінансово вигідний видається частіше і більшими накладами, ніж суто наукова література, автори навчальних видань, які переважно є авторитетними науковцями в тій чи іншій галузі юриспруденції, розміщують в них і нові результати своєї наукової діяльності. Причому, на відміну від колишніх часів, цей навчально-науковий матеріал, як правило, супроводжується відповідним бібліографічним апаратом, що теж підвищує його наукову вагу. Загальне правило при підборі цієї літератури – врахувати її «свіжість» (останні роки видання). Але це не абсолютне правило, оскільки можуть бути випадки, коли в багато разів опублікованому підручнику його попередні видання містять більш значущу інформацію з конкретної теми дослідження, ніж останнє видання. У такому випадку, як-то кажуть, треба підходити «творчо».

Ознайомившись з узагальненою літературою, поступово слід перейти до вивчення спеціальної (наукової) літератури: монографій, дисертацій, авторефератів дисертацій, статей, матеріалів і тез доповідей на наукових конференціях тощо. Усі зазначені вище джерела, за винятком дисертацій, знаходяться у вільному доступі тієї чи іншої бібліотеки. Що стосується дисертацій, то порядок їх зберігання такий.

Усі захищені в Україні дисертації, точніше їх перші примірники, зберігаються в дисертаційній залі Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (м. Київ). Електронні копії авторефератів цих дисертацій розміщені у вільному доступі на інтернет-сторінці бібліотеки (http://www.nbuv.gov.ua) під рубрикою «Автореферати дисертацій».

Другі примірники – у бібліотеках тих вищих навчальних закладів (у тому числі і в Класичному приватному університеті) та наукових установ, де вони булі захищені у відповідних спеціалізованих вчених радах, що там функціонують. І в першому, і в другому випадках для ознайомлення з рукописом дисертаційної роботи необхідний спеціальний дозвіл (Додаток А).

Отже, якщо проблематика дипломної роботи знаходиться в межах однієї із зазначених вище спеціальностей, варто спочатку ознайомитися з авторефератами захищених дисертацій, які, в паперовому чи електронному варіантах, є у вільному доступі. Якщо зі змісту автореферату видно, що розроблена автором тема становить інтерес для досліджуваної теми дипломної роботи, доцільно замовити вже рукопис самої дисертації. Це важливо не тільки з наукової точки зору, а й з методичної, оскільки дипломна та дисертаційна роботи досить близькі за своїми основними вимогами, насамперед, щодо структури й оформлення.

Наукові статті містяться як правило в наукових періодичних журналах (вісниках, збірках наукових праць, часописах тощо). Варто знати, що на рівні України найбільш авторитетними є такі видання, як: «Право України», «Держава і право», «Юридична Україна», «Юридичний вісник України», «Вісник Конституційного Суду України», «Вісник Верховного Суду України» та ін. Тому, підбираючи літературу, необхідно ознайомитись з їх змістом.

З регіональних видань такого плану можна рекомендувати: збірки наукових праць Класичного приватного університету «Держава і регіони. Серя «Право», «Право та державне управління», «Вісник Запорізького національного університету. Серія «Право», які входять до переліку фахових видань України з юридичних наук. Для полегшення вибору статей з журналів доцільно ознайомитися зі змістом останнього (а іноді й першого наступного року) номеру періодичного видання, де, як правило, наводитися перелік усіх статей, що булі опубліковані в цьому журналі за рік.

Ці та інші подібні видання є так званими «паперовими» виданнями, електронні копії котрих обов'язково мають бути розміщені, як зазначалося, на інтернет-сторінці Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського у рубриці «Наукова періодика України». Водночас слід також знати, що, окрім «паперових», є суто електронні фахові видання, які оприлюднюються тільки в електронному вигляді (http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/). Їх перевага перед «паперовими» полягає в тому, що вони оприлюднюються без запізнення, адже потребують менших фінансових і матеріальних ресурсів.

Роботу над джерелами доцільно проводити в такій послідовності:

• виписка бібліографічних даних про джерело, яке опрацьовується;

• загальне ознайомлення з твором в цілому та переглядання всього змісту;

• вибіркове опрацювання вибраної частини твору;

• здійснення нотаток.

Нотатки – це короткі записи текстових фрагментів із джерел, що вивчаються. Вони можуть бути дослівними, тобто цитатами, а можуть мати вигляд вільного переказу інформації, відображеної в літературному матеріалі. Особливу увагу слід приділити проблемним питанням, спірним думкам, дискусіям, неузгодженостям законодавства тощо з обов'язковим позначенням бібліографічних даних джерела, що опрацьовується, й сторінок, на яких міститься відповідний матеріал.

У абсолютній більшості аналогічних методичних рекомендацій робиться наголос на тому, що нотатки здійснюються шляхом конспектування, тобто написання на одному боці аркуша чи картки тощо. Дійсно «класична» методика «очі → голова → рука → ручка (олівець) → папір», що витримала іспит тисячоліттями, є доволі ефективним способом перенесення і збереження інформації. Але у час інформаційних технологій вона нестримно втрачає свою монополію. На зміну вищезазначеним інструментам приходять «комп'ютер», «сканер», «принтер», «папка», «файл», тобто «інформаційна» методика. Обидві ці методики мають як позитивні, так і негативні якості. Серед переваг «класичної» методики є те, що записаний таким чином джерельний матеріал більше запам'ятовується, оскільки попередньо він уважно аналізується, обирається і відомим вже чином відтворюється на папері. Негативним моментом при такій методиці є довготривалість процесу здійснення нотаток.

Недолік класичної методики стає перевагою для «інформаційної» методики, адже очевидно, що остання є набагато оперативнішою. Це зумовлює той факт, що молоде покоління, абсолютна більшість якого володіє комп'ютерною технікою, віддає їй перевагу. Підтримуючи молодих дослідників у цьому, адже це веління часу, даючи їм в подальшому певні методичні поради щодо використання цієї техніки особливо при оформленні дипломної роботи, водночас необхідно одразу звернути увагу на основний її недолік – можливість швидко «копіювати», «запозичити», просто «присвоїти» одержані іншими людьми наукові результати. Це називається «плагіат», який юридичною мовою означає привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору.

Плагіат суворо карається на рівні всіх наукових досліджень, у тому числі і студентських випускних. «Привласнення» наукових результатів без посилання на автора при підготовці дипломної роботи може бути «покаране» незадовільною оцінкою. Враховуючи те, що оцінка дипломної роботи прирівнюється до державного іспиту, то в цьому випадку і наслідки будуть такі самі як при отриманні незадовільної оцінки на державному іспиті – неотримання диплома спеціаліста. З метою запобігання цьому при поданні дипломної роботи на кафедру разом з її паперовим варіантом необхідно подати також її електронний варіант на СD диску.