Радіальний герметизуючий поясок

Рисунок 11.15 – Подвійний бар’єр герметизації

Упорний герметизуючий поясок

Такі труби оснащені внутрішнім двоконусним упорним герметизуючим пояском, який має форму компактного клина. Основне ущільнення утворено зовнішньою частиною клина, з конусністю 1:10. додаткове – внутрішньою, з кутом 15°.

При догвинчуванні з’єднання обсадних труб ОТТМ (малогабаритні муфти негерметичне з’єднання) можливий ефект вздуття муфти (рисунок 11.16), чого немає в з’єднаннях ВАРМ.

Рисунок 11.16 – З’єднаннях ВАРМ

не розширяється при догвинчуванні

В даний час виготовляються гладкі безмуфтові труби з високогерметичними з’єднання

СТТ-М (рисунок 11.17)

а)

Б Рисунок 11.17 – з’єднання стт-м (гладкі безмуфтові труби): а – загальний вигляд; б – розподіл навантажень в різьбових з’єднаннях

)

11.3 Маркування, упаковка, транспортування обсадних труб

Окрім вимог, обумовлених в ГОСТ 10692—80, на кожній трубі на відстані 0,4—0,6 м від одного з кінців повинно бути нанесено маркування за допомогою клейм:

● умовний діаметр труби, мм;

● номер труби;

● група міцності;

● товщина стіни, мм;

● найменування або товарний знак заводу-виготовлювача;

● місяць і рік випуску.

Крім того, на кожній трубі повинна бути нанесена маркування стійкою світлою фарбою:

● умовний діаметр труби, мм;

● група міцності;

● товщина стіни, мм;

● довжина труби, см;

● маса труби, кг;

● тип з'єднання (окрім труб з короткою трикутною різьбою);

● вид виконання (для виконання А);

● найменування або товарний знак заводу-виготовлювача.

На кожній муфті наносяться:

● найменування заводу-виготовлювача;

● група міцності;

● буква «С» для спеціальних муфт і вид виконання.

Різьби, упорні торці і уступи і поверхні труб ущільнювачів і муфт повинні бути захищені від пошкоджень металевими запобіжними кільцями і ніпелями.

При відвантаженні в одному вагоні повинні знаходитися труби тільки однієї партії. Допускається відвантаження в одному вагоні труб різних партій за умови їх розділення, якщо партія труб або її залишок не відповідають вантажопідйомності вагона.

11.4 Проектування конструкції свердловини

Спроектувати конструкцію свердловини для даного конкретного випадку – це означає визначити необхідну кількість обсадних колон, розміри цих колон (діаметр, довжину і місце розташування кожної колони), спосіб спуску кожної колони, діаметри доліт для буріння під кожну колону, верхні і нижні границі інтервалів цементування, а також вибрати конструкцію привибійної зони свердловини.

Проектування конструкції свердловини здійснюється на основі аналізу особливостей геологічного розрізу та накопиченого досвіду будівництва свердловин в даному районі. При цьому особливу увагу необхідно звернути на можливість спрощення конструкції свердловини з врахуванням належного досвіду.

При проектуванні конструкції перших пошуково-розвідувальних свердловин необхідно передбачити в конструкції можливість спуску резервної колони на випадок виникнення непередбаченої ситуації.

При проектуванні раціональної конструкції глибоких свердловин необхідно виходити з умов:

• отримання щонайбільших швидкостей буріння при якнайменших об'ємах робіт з її кріплення;

• вибору мінімально допустимих зазорів між обсадними колонами і стінками свердловини;

• максимально можливого збільшення глибини виходу колони, що спускається, з башмака попередньої колони;

• зменшення діаметра експлуатаційної колони.

З декількох можливих варіантів вибирають найбільш економічний, тобто такий, що дозволяє забезпечити вирішення всіх задач при мінімумі витрат на розвідку родовища (для пошуково-розвідувальних свердловин), або при мінімумі собівартості одиниці продукції (для видобувних свердловин).