- •Лекція №9
- •Поняття “безплідного шлюбу ”. Класифікація жіночого та чоловічого безпліддя.
- •2. Жіноче безпліддя.
- •Трубне безпліддя.
- •Діагностика ендокринного безпліддя.
- •Імунологічне безпліддя.
- •Безпліддя, зумовлене природженими і набутими змінами анатомічного характеру в репродуктивній системі.
- •Діагностика жіночого безпліддя.
- •Лікування жіночого безпліддя.
- •3. Екстракорпоральне запліднення
- •4. Чоловіче безпліддя. Класифікація.
- •1. Екскреторне безпліддя:
- •2. Секреторне безпліддя:
- •Лабораторна діагностика чоловічого безпліддя.
- •5. Діагностичний алгоритм у разі безпліддя подружньої пари.
- •Додаткові обстеження для уточнення діагнозу безпліддя
- •Оцінювання запліднювальної здатності єякуляту
- •Лікування безпліддя в чоловіків.
3. Екстракорпоральне запліднення
Найбільшим досягненням, яке вже широко впроваджують у практику, є екстракорпоральне запліднення. Перші спроби екстракорпорального запліднення були проведені ще в 1944 р. Інтенсивна дослідницька робота тривала, що привело до народження в Англії дівчинки "із пробірки" в 1978 р. — Луїза Браун.
В Україні перша дитина, також дівчинка, після запліднення in vitro, народилася в Харківському центрі з лікування безпліддя в 1991 р. Метод набув значного поширення і застосовується не лише у разі трубного безпліддя, а й у разі деяких форм ендометріозу, безпліддя нез'ясованого генезу, імунологічному безплідді у випадках високого рівня сенсибілізації і безрезультатності внутрішньоматкових інсемінацій.
Зараз одержують яйцеклітини шляхом пункції через піхву під контролем ультразвукового апарату з піхвовим датчиком. Ооцити запліднюють, культивують у спеціальних середовищах протягом 40—48 год, а ембріони на початковій стадії розвитку трансплантують у матку. У матку переносять декілька ембріонів. Це дає кращий результат, але призводить до багатопліддя. Метод екстракорпорального запліднення і ембріотрансплантації настільки добре розроблений, що на другий план відійшли такі методи допоміжної репродукції, як підсажування гамет і зигот у маткові труби, які, здавалось би, більше фізіологічні порівняно з екстракорпоральним заплідненням і ембріотрансплантацією.
Терапія жіночого безпліддя безперервно вдосконалюється, результати ЇЇ настільки покращилися, що стало реальною можливістю материнство у таких жінок, для котрих раніше це було неможливим і вони належали до категорії абсолютно безплідних.
4. Чоловіче безпліддя. Класифікація.
Форми чоловічого безпліддя
1. Екскреторне безпліддя:
екскреторно-токсичне. До цієї форми безпліддя можуть призводити хронічний простатит, хронічний уретрит, коллікуліт, везикуліт, орхіт, епідидиміт;
екскреторно-обтураційне. Причинами його можуть бути травми статевих органів, інфільтрати, пухлини, післяопераційні рубці, ускладнення після хронічних запальних процесів з порушенням прохідності сім'явиносних проток; природжені аномалії сім'явиносних шляхів.
2. Секреторне безпліддя:
секреторно-ендокринне. Виникає внаслідок первинного або вторинного гіпогонадизму, причинами якого є: тестикулярна агенезія, орхіт, крипторхізм, синдром Клайнфельтера, синдром Дель-Кастилло, синдром плодовитих євнухів (недостатність ЛГ) та інше;
секреторно-токсичне. До нього призводять усі види екзогенної інтоксикації, хронічні отруєння в побуті й на підприємстві; ендогенна інтоксикація у разі тривалих хронічних захворювань, порушення дезінтоксикаційної функції печінки, нирок; фізичні фактори: систематичне перегрівання та переохолодження, токи високої частоти, промениста енергія, вібрація; хімічні фактори: отрути (ртуть, свинець, нітроген, мідний купорос, бензол, марганець, ксилол, толуол), медикаменти, алкоголь, паління, порушення харчування;
дискореляційне. Виникає внаслідок ендокринопатій, вісцеропатій, гіпоталамо-гіпофізарно-гонадних дискореляцій; тривалої гормонотерапії.
3. Імунологічне безпліддя. В основі даної форми безпліддя лежить автоімунізація проти компонентів власних статевих шляхів (власні антигени), які виникають внаслідок ендокринних, запальних, травматичних порушень.
Різні захворювання чоловічих статевих органів, такі, як простатит, простатовезикуліт, варикоцелє, перекрут яєчка, непрохідність сім'явиносних проток, грижепластика у віці до 11 років також можуть призводити до автоімунних порушень.
Крім того, до імунологічного безпліддя можуть призводити порушення в системі гістосумісності (АБО- і HLA-системах) і ферментні порушення в процесі сперматогенеза також імунологічним вважається безпліддя у разі імунологічного конфлікту в репродуктивній системі подружньої пари (ізоімунізація жінки і вироблення специфічних антиспермальних антитіл СІАТ, АСАТ,СААТ).
4. Відносне безпліддя. За даної форми плодовитість еякуляту не порушена, але існують різні причини, у разі яких неможливе надходження еякуляту в піхву: асперматизм, ретроградна еякуляція, епіспадія, гіпоспадія, віргогамія, вагінізм, порушення копулятивної функції, сімейна дисгармонія.
Психогенне безпліддя. Причинами цієї форми є приховані або наявні психічні захворювання та характерологічні розлади, порушення подружніх взаємовідносин, психотравми (часті, тривалі, хронічні).
Поєднане безпліддя. Виникає як результат поєднання екскреторного та секреторного компонентів безпліддя.
Ідіопатичне безпліддя. Це такий стан, коли за відсутності соматичних захворювань і розладів у подружжя, за нормальних показань спермограми у чоловіка, наявності овуляції і прохідності маткових труб у жінки вагітність не настає. Можливо причиною можуть бути ще не вивчені імунологічні фактори.
Чоловіче безпліддя також виникає у разі виснажливих захворювань печінки, нирок, легень, ендокринної патології (цукровий діабет, хвороба Іценка— Кушінга).
Обстеження чоловіків у разі безпліддя включає: загальні аналізи, лабораторні спеціальні методи дослідження.
