Методична довідка

Насоси. На тваринницьких фермах найчастіше використовують вихрові, а також відцентрові консольні, моноблочні та за­глибні насоси.

Насоси вихрові типів ВК, ВКС і ВКО — одноступінчаті горизонтальні консольні насоси. Залежно від типорозмі­ру змінюються розміри гідравлічної частини насосів, але конструкція її в усіх модифікаціях однакова.

Привод насосів здійснюється від електродвигунів через з'єднувальну муфту. Вал з робочим колесом обертається за годинниковою стрілкою. Допускається протилежне обер­тання ротора, але при цьому в місцях кріплення до насоса необхідно поміняти місцями відвідний і підвідний трубо­проводи, а у насосах типу ВКС напірний ковпак перестави­ти на вхідний патрубок.

Підготовка до роботи. При монтуванні насос­ного агрегату на вході в насос та виході з нього встановлю­ють прилади для вимірювання тиску. На підвідний і відвідний трубопровід встановлюють температурні компенсато­ри. Трубопроводи закріплюють на окремих опорах. Підвід­ний трубопровід обладнують фільтром. Якщо насосний агрегат розміщують вище рівня рідини, то на підвідний тру­бопровід насосів типів ВК і ВКО встановлюють зворотний клапан.

Після монтажу електронасосного агрегата за допомогою індикатора перевіряють співвісність валів, який закріп­люють на півмуфті електродвигуна. Рухомий наконечник індикатора при цьому повинен опиратися на півмуфту на­соса. При прокручуванні валів показання індикатора не повинні перевищувати 0,2 мм.

Підключають систему електроживлення і пробним пус­ком перевіряють напрямок обертання.

Перевіряють також роботу засувок трубопроводів і кра­нів приладів. Після перевірки засувки і крани закривають.

Додатково змащують підшипники солідолом Ж (ГОСТ 1033—79) або солідолом С (ГОСТ 4366—76).

Порядок роботи. Повністю відкривають засувки на підвідному та відвідному трубопроводах. Насоси ВКС заповнюють водою, при використанні насосів ВК та ВКО, крім того, запопнюють і підвідний трубопровід. Включають електродвигун і засувкою на відвідному трубопроводі вста­новлюють робочий режим.

Під час роботи слідкують за показаннями приладів, за нагріванням підшипників і сальника, а також за наванта­женням електродвигуна. Робота вважається нормальною, якщо через сальник просочується від 0,3 до 1,0 л/год води, а температура його не перевищує температуру води біль­ше ніж на 10 °С.

Після закінчення роботи виключають електродвигун і закривають засувки на підвідному та відвідному трубопро­водах.

Різкі коливання стрілок приладів, а також шум на віб­рації характеризують ненормальну роботу насоса. У цьо­му випадку насосний агрегат зупиняють і усувають не­справності (табл.1).

Технічне обслуговування. Періодично переві­ряють показання приладів, затягування кріпильних дета­лей, а також нагрівання електродвигуна і підшипників. Температура підшипників не повинна перевищувати 80 °С.

Через 500 год роботи насоса замінюють набивку саль­ника і при необхідності додають мастило у підшип­ники.

При зниженні подачі насоса встановлюють необхідну сумарну величину торцевих зазорів між корпусом насоса і робочим колесом та робочим колесом і кришкою корпуса. Сумарна величина торцевих зазорів повинна становити 0,10—0,15 мм для насосів типу ВК. 1/16, ВКС 1/16 і ВКО 1/16 та 0,15—0,40 мм — для інших типорозмірів. Величину зазорів регулюють підбиранням товщини регулювальних прокладок 13, її замірюють щупом через вхідний або ви­відний патрубки насоса.

Насос розбирають частково для очищення порожнини корпусу від бруду, сторонніх предметів, а також профілак­тичних оглядів, заміни робочого колеса та сальникової на­бивки.

Перед набивкою сальника перевіряють обертання вала насоса. Кільця 12 набивки ретельно підганяють по діамет­ру посадочного місця вала, при цьому їх кінці з'єднують замками з косим зрізом, які забезпечують щільне прилягання кінців кільця один до одного. В сальник вводять од­ночасно по одному кільцю, слідкуючи за тим, щоб замки кожного кільця розміщувалися на 180° по відношенню один до одного. Після встановлення останнього кільця на місце, рівномірно підтягують гайки фланця 6 втулки, а по­тім послаблюють їх і знову закручують.

Н асос розбирають повністю для заміни підшипників.

Таблиця 1. Основні несправності вихрових насосів та способи їх усунення

Відцентрові заглибні насоси типу ЭЦВ призначені для піднімання води з трубчастих свердловин і входять до скла­ду електронасосних агрегатів.

Підготовка до роботи. Перед опусканням електронасосного агрегата в свердловину перевіряють правиль­ність з'єднання електродвигуна і насоса, обертання їх ро­торів, а також кріплення всіх деталей та вузлів. Кабель під'єднують до вивідних кінців електродвигуна за допомо­гою муфти або паянням з подальшим ізолюванням. Мегоом­метром перевіряють опір ізоляції місць паяння, а також опір обмоток електродвигуна, які повинні становити відпо­відно понад 0,6 МОм. Порожнину електродвигу­на заповнюють чистою профільтрованою водою і пере­конуються у герметичності з'єднань та відсутності підті­кань.

Опускають агрегат у свердловину, занурюють його у во­ду і перевіряють розміщення насоса відносно динамічного рівня води.

Для заповнення порожнин насоса і електродвигуна во­дою їх пробний пуск здійснюють не раніше ніж через 1,5-2 год після занурення. Пробний пуск, однією з основних за­дач якого є перевірка правильності напрямку обертання ро­бочих органів насоса, виконується у ручному режимі. Для цього закривають засувку на нагнітальному трубопроводі і запускають насос. При працюючому насосі знімають пока­зання манометра. Потім змінюють напрямок обертання дви­гуна і знову знімають показання. В обох випадках напір буде різним, більший з яких вказує на правильний напря­мок обертання ротора насоса.

При обкатці насосного агрегату слідкують за показан­нями приладів. Якщо за період обкатки несправностей ви­явлено не буде, то вважають, що агрегат готовий до екс­плуатації.

Порядок роботи. Переводять станцію керування для роботи в автоматичному режимі, закривають засувку на нагнітальному трубопроводі і запускають насос. Від­криваючи або прикриваючи засувку, встановлюють насос по продуктивності і напору в номінальний режим роботи. При цьому всмоктувана через приймальну сітку вода надхо­дить до першого відцентрового робочого колеса, яке нагні­тає її до напрямного апарата, звідки направляється на вхід наступного робочого колеса та напрямного апарата і так через всі колеса і апарати насоса та водопідйомні труби по­дається на поверхню в зовнішню розвідну мережу.

При експлуатації насоса слідкують за показаннями ма­нометра, вольтметра та амперметра. При зниженні напору виникає кавітація, яка супроводжується специфічним шу­мом, тріском та вібрацією. При цьому необхідно зменшити висоту всмоктування. При нормальній роботі показання амперметра не повинні перевищувати значень, вказаних на табличці електродвигуна.

Але при появі у воді піску показання амперметра підви­щуються. У таких випадках засувку на нагнітальному тру­бопроводі прикривають.

Для зупинки насосного агрегата спочатку закривають засувку, потім відключають електродвигун.

Основні несправності, які можуть виникнути при екс­плуатації відцентрового заглибного насоса, наведені у табл. 2.

Технічне обслуговування. При ЩТО проводять зовнішній огляд нагнітального трубопроводу і його армату­ри, при необхідності усувають підтікання води, а також пе­ревіряють справність манометра.

ТО-1, яке виконують один раз на місяць, включає пере­вірку технічного стану станції автоматичного керування та надійність її заземлення.

Періодичність проведення ТО-2 — один раз на рік. Воно включає виконання операцій ТО-1, перевірку опору ізоляції електродвигуна і силового кабеля та станції керування, пе­ревірку стану контактного датчика та споживання потужності, визначення подачі насоса, а також перевірку та регулювання автоматичного вимикача.

При наявності ознак ненормальної роботи електронасосний агрегат демонтують і при необхідності ремонтують.

Напірно-регулюючі споруди. В системах водопостачання тваринницьких підприємств застосовують два види напірно-регулювальних споруд: ав­томатизовані пневмогідроакумуляторні безбаштові водо­підйомні установки типу ВУ і ВЭ та збірно-блочні металеві безшатрові башти типу БР. Перші утворюють необхідний напір води за допомогою стисненого повітря, а другі— підні­мання водонапірного бака на необхідну висоту.

Пневмогідроакумуляторна безбаштова водопідйомна ус­тановка ВУ-5-30А призначена для піднімання води з шахт­них і трубчастих колодязів та подавання її з вікритих во­дойм. Застосовують для водопостачання електрифікованих об'єктів з добовим споживанням води 75—90 м³.

Станція керування установки разом з реле тиску забезпечує її автоматичну роботу залежно від тиску повітря в пневмогідроакумуляторі.

Підготовка до роботи. Оглядають насосний аг­регат і при необхідності підтягують кріплення. Перевіряють наявність підтікань у трубопроводах та кранах, а також технічний стан станції керування, манометра та реле тиску.

Таблиця 2. Основні несправності відцентрових заглибних насосів та способи їх усунення

Порядок роботи. Включають вихровий насос. Ро­бочим колесом насоса вода всмоктується з джерела чорез фільтр, приймальнії клапан та всмоктувальний трубопро­від і подається по нагнітальному трубопроводу в пневмогідроакумулятор або водопровідну мережу до споживачів. Коли витрати води споживачами будуть менші продуктив­ності насоса, надлишок її накопичується в пнсвмогідроакумуляторі, при заповненні якого гумова діафрагма прогинає­ться і підвищує тиск повітря. При досягненні в пнсвмогідроакумуляторі верхньої межі тиску, на який відрегульоване реле, останнє спрацьовує, електродвигун відключається і подача води насосом припиняється. При цьому вода до спо­живачів витискується з пневмогідроакумулятора стиснутим повітрям, яке забезпечує необхідний напір у водопровідній мережі. Як тільки тиск у пневмогідроакумулиторі знижується до нижньої межі, спрацьовує реле і включається електро­двигун насосної установки. Далі цикл повторюється. Основні несправності водопідйомної установки та спо­соби їх усунення наведені у табл.3.

Технічне обслуговування. ЩТО включає очи­щення вузлів установки від бруду, огляд електронасосного агрегату, трубопроводів, станції керування та приладів.

Таблиця 3. Основні несправності установки ВУ-5-30А та способи їх усунення

При ТО-1, яке виконується один раз на місяць, додатко­во до операцій ЩТО перевіряють герметичність всіх різьбо­вих та фланцьових з'єднань, правильність настроювання ре­ле тиску; роботу сальника насоса; відсутність витікання.

При ТО-2, крім того, оглядають пневмогідроакумулятор та випробовують його під тиском 60 кПа протягом 5хв.; ви­тягують приймальний клапан, очищають його від іржі і за­мінюють гумову прокладку; перевіряють технічний стан гумової діафрагми, станції керування, манометра та реле тиску.

Збірно-блочні металеві безшатрові башти типу БР при­значені для забезпечення у водопровідній мережі необхід­ного напору та регулювання подачі води в неї. Збірно-блочні башти БР-15, БР-15У, БР-25, БР-25У і БР-50 виготовляють з місткістю бака 15, 25 та 50 м³.

Підготовка до роботи. Окремі блоки водонапір­ної башти, які виготовляють на заводі, складають на місці її спорудження, а потім встановлюють башту на підготов­лений фундамент.

При складанні опору-колону укладають башмаками днища до фундаменту, а бак з'єднують з опорою спочатку болтами, а потім зварюванням по всьому периметру їх стику.

З'єднують за допомогою монтажних болтів бак з криш­кою, встановлюють у кришці вентиляційну, а в баці пере­ливну труби і приварюють до башти зовнішню драбину.

Піднімають башту автокраном, трактором або лебідкою і щоглою. Встановлюють башту на фундамент, перевіря­ють її вертикальність, заливають анкерні болти цемент­ним розчином. Після затвердівання цементного розчину затягують анкерні болти і монтують напірно-розвідну та зливну труби.

До двох вварених в нижню частину опор патрубків приєднують засувки і в місці їх розміщення споруджують оглядовий колодязь. До патрубка, розміщеного на висо­ті 300 мм, підводять напірно-розвідну трубу, другий кінець якої з'єднують із зовнішньою водопровідною мережею, а до патрубка, розміщеного на висоті 150 мм, приєднують зливну трубу, кінець якої виводять до стоку. Щоб труби не про­мерзли, навколо башти обладнують земляну обсипку висо­тою не менше 2 м, а потім знімають розчалки.

Встановлюють датчик, який контролює рівень води у баку, і приступають до пробної експлуатації башти. Після налагоджування системи керування електронасосним агре­гатом башту фарбують.

Порядок роботи. Принцип роботи системи з висот­ним напірним баком полягає у зміні рівня води в баку. Від насосного агрегату вода по напірно-розвідній трубі надхо­дить до споживачів. При малій витраті води і збільшенні тиску у водопровідній мережі вона надходить у бак башти і заповнює його. Після заповнення бака до верхнього рівня спрацьовує датчик і відключається електронасосний агре­гат. При цьому вода до споживачів надходить самопливом. При досягненні водою нижнього рівня бака, на який відрегульований датчик, останній спрацьовує і включається на­сосний агрегат. Далі цикл повторюється.

Технічне обслуговування. При тривалій екс­плуатації башт у баках утворюються осади, які сприяють розвитку мікроорганізмів. Останні забруднюють воду і на­дають їй неприємного присмаку. Крім того, в баштах вини­кають несправності, які спричинюють витікання води і по­рушують нормальну роботу встановленої арматури. Тому для забезпечення нормальної експлуатації башт дуже важ­ливо своєчасно проводити їх огляд, очищення і ремонт.

Під час технічного обслуговування перевіряють наяв­ність осаду і підтікань в баках, міцність стикових з'єднань в трубопроводах, справність засувок, стан приладів для контролю рівня води і автоматизації роботи насосних агре­гатів.

При виявленні осаду через зливну трубу спускають воду і видаляють його. Стіни і днище бака очищають стальними щітками і промивають чистою водою. Бак хлорують, для чого на 10—12 год його заповнюють хлорною водою. Остан­ню зливають і бак знову ретельно промивають чистою во­дою.

Автонапувалки та пересувні водороздавачі. Автонапувалки чашкові АП-ІА, ПА-1А, ПА-1А-М та застосовують на фермах і комплексах з прив'язним або безприв'язним утриманням тварин, а також на вигульних майданчиках і приєднують до водопровідної мережі. Напувалки встановлюють також на водороздавальних машинах.

Автонапувалки типу АП та ПА мають однакову будову. Вони відрізняються способом виготовлення чаші і матеріалом, а також конструкцією клапанного механізму і важеля. У напувалки ПА-1А чаша лита чавунна, ПА-1А-М—лита алюмінієва. АП-1А — поліетиленова, ПА-1Б — штампована. Клапанні механізми напувалок мають багато уніфікованих деталей, незважаючи на деяку різницю конструкції. Клапанний ме­ханізм напувалки АП-1А спрощений.

Підготовка до роботи. Після монтажу напувал­ку оглядають, перевіряють і при необхідності підтягують болтові кріплення. Потім у магістральний трубопровід пус­кають воду.

Через 10-15 хв. напувалку знову ретельно оглядають і виявляють підтікання води через клапанний механізм і різьбове з'єднання. При виявленні підтікань через клапан­ний механізм перекривають подачу води на магістральному трубопроводі, знімають важіль і кришку, розбирають меха­нізм, визначають причину підтікання і усувають її. Скла­дають напувалку і заповнюють трубопровід водою. Пере­конуються у відсутності підтікання і перевіряють роботу кла­пана кількома натискуваннями на важіль. При натискуван­ні на важіль чаша справної напувалки повинна заповнитися водою за 23 с. при тиску у водопроводі понад 40 кПа.

Порядок роботи. Тварина натискує на важіль, який повертається відносно осі і діє на торець клапана, внаслідок чого відкривається вивідний отвір сідла і вода надходить у чашу. Коли тварина звільняє важіль, гумовий амортизатор повертає клапан і важіль у вихідне положення і надходжен­ня води у чашу припиняється.

При випадковому замерзанні води у напувалці необхід­но нагріти її. При цьому забороняється користуватися па­яльною лампою або іншим відкритим джерелом вогню.

Технічне обслуговування. При експлуатації автонапувалок передбачається проведення ЩТО і періодич­ного ТО, яке виконується один раз на місяць.

При ЩТО напувалку очищають від кормових решток і бруду, підтягують кріплення.

При періодичному ТО промивають чаші 2—3% - ним роз­чином кальцинованої соди і ретельно прополіскують чистою водою.

Автонапувалки групові АГК-4А та АГК-4Б призначені для напування великої рогатої худоби при безприв'язному утриманні, їх також використовують для напування овець. Вони мають пристрої для електропідігрівання води і мо­жуть використовуватися на вигульних майданчиках протя­гом року.

Поплавково-клапанний механізм складається з основи і корпуса клапана, важеля, поплавка та ковпачків. Основа служить для кріплення клапанного механізму до чаші. До корпуса клапана, який має отвори для підведення води у чашу, прикріплюють клапан, важіль і ковпачки.

У шафі керування встановлені регулятор температури і пакетний перемикач. На корпусі розміщений затискач за­землення.

За допомогою рукавів 10 та хомутів 11 автонапувалку підключають до водопроводу.

Підготовка до роботи. Перед початком експлуа­тації перевіряють кріплення напувалки до фундаменту, гер­метичність запірного клапана, відсутність підтікань у з'єд­наннях і заземлення корпусу. В ручному режимі перевіря­ють також роботу електронагрівника і терморегулятора.

Порядок роботи. Вода з водопровідної мережі через рукава і поплавково-клапанний механізм надходить у чашу, де підігрівається електронагрівником.

При напуванні цей механізм забезпечує автоматичне надходження води, яка заповнюється до рівня па 20-40 мм нижче верхньої кромки чаші, а терморегулятор регулює і автоматично підтримує температуру нагрівання води.

Основні несправності групових автонапувалок та спосо­би їх усунення наведені у табл. 4.

Технічне обслуговування. При ЩТО очища­ють напувалку від решток корму, бруду та усувають підті­кання води. Перевіряють роботу поплавково-клапанного механізму, рівень заповнення чаші водою, а також стан електричних ланцюгів та заземлення напувалок.

Періодичне ТО, крім того, включає промивання напу­вальної чаші, перевірку стану електронагрівника і теплоізоляційного шару. Термометром перевіряють температуру води і при необхідності регулюють терморегулятор. Пере­віряють опір контура заземлення, який повинен становити не більше 4 Ом, а також опір електричної ізоляції, який по­винен бути не менше 1 МОм.

Автонапувалку групову АГК-12А застосовують в літніх таборах, де немає водопроводу, а АГК-12Б — на вигульних майданчиках з обладнаною водопровідною мережею.

Таблиця 4. Основні несправності групових автонапувалок

Таблиця 5. Основні несправності групових автонапувалок АГК-12А та способи їх усунення

Підготовка до роботи. При монтажі напувалки вибирають майданчик і встановлюють на нього полозки з резервуаром. Розмічають місце, забивають кілки і встанов­люють на них корита, які закріплюють костилями 7. На па­трубок цистерни накручують вентиль, який через металеву трубку та гумовий шланг з'єднують з патрубком корита. Корита з'єднують між собою. На вакуумну трубку 4 накру­чують контргайки та муфту і під'єднують її до зовнішнього кінця трубки резервуара. Закручують ковпачки на зливних патрубках корит.

Складену автонапувалку перевіряють на роботоздатність. При цьому підтікання води у місцях з'єднань не до­пускається.

Порядок роботи. При відкритій кришці горловини і закритому вентилі заповнюють резервуар водою. Після за­повнення резервуара герметично закривають кришку, від­кривають вентиль і заповнюють корита водою. Надходжен­ня води у корита буде здійснюватися до тих пір, поки рі­вень води не перекриє вакуумну трубку. При напуванні рі­вень води у коритах знижується і повітря через вакуумну систему надходить у резервуар, внаслідок чого вода знову заповнює корита до перекриття вакуумної трубки. Далі процес повторюється.

Основні несправності, які можуть виникнути при екс­плуатації групової напувалки, наведені у табл. 5.

Технічне обслуговування. При ЩТО внутріш­ню поверхню корит очищають від бруду, промивають, перевіряють і при необхідності затягують кріплення, усувають підтікання води і перевіряють роботоздатність напувалки.

Періодичне ТО включає виконання операцій ЩТО, про­мивання корит 2-3%-ним розчином кальцинованої соди і прополіскування чистою водою; при необхідності виконують аналогіч­не промивання і прополіскування резервуара; заміну спра­цьованих деталей; зачищення, знежирювання і фарбування місць з пошкодженою поверхнею.

Автонапувалки групова пересувна ВУК-ЗА призначена для постачання води і напування худоби в літніх таборах та на пасовищах. Агрегатують з тракторами класу тяги 1,4.

Технологічний процес роботи полягає в заповненні цис­терни водою, транспортуванні напувалки до місця знаход­ження тварин і напування їх. При цьому цистерна заповню­ється водою із колодязів або водоймищ за допомогою насо­са. Вода з цистерни до чашкової напуиалкп надходить по трубопроводу самопливом при натисканні твариною на ва­жіль.

Автонапувалка для свиней ПСС-1 призначена для на­пування свиней різних вікових груп при їх індивідуальному або груповому утриманні.

Підготовка до роботи. Автонапувалку закріплю­ють болтами на перегородці станка у місці розміщення ре­шітчастої підлоги, що запобігає підтіканню води у станок. Для дорослого поголів'я свиней напувалку встановлюють на висоті 30см від підлоги, для поросят — 12-20см. До водопровідної мережі напувалку підключають за допомо­гою патрубків. При цьому нарізна частина патрубка, яку вгвинчують в напувалку, не повинна перевищувати 19мм. Після монтажу напувалку випробовують, для чого натискують на кришку до упора. При цьому чаша напувалки повинна заповнитися водою за 10-15с — для дорослого поголів'я і за 20-25с — для поросят.

При необхідності регулювання звільняють кришку з болтом і піднімають її у вихідне положення. Регулюваль­ним болтом регулюють хід клапана так, щоб заповнення ча­ші здійснювалося за необхідний період. Фіксують положен­ня болта і встановлюють кришку у вихідне положення, її кромка повинна знаходитися на рівні кромки чаші.

Порядок роботи. При натискуванні твариною па кришку регулювальний болт натискує на клапан і піднімає його вгору. Через утворену кільцеву щілину між конусною частиною клапана і сідлом вода з водопровідної мережі надходить у чашу. Після напування тварина звільняє кришку і остання під дією пружини повертається у вихідне по­ложення. При цьому регулювальний болт звільняє клапан, і він, переміщуючись під дією амортизатора у вихідне положення, перекриває подачу поди в чашу. При зворотному хо­ді кришка автоматично очищає чашу від бруду, занесеного твариною при напуванні.

Основні несправності напувалки, які можуть виникнути при її експлуатації, наведені у табл. 6.

Таблиця 6. Основні несправності автонапувалки ПСС-1 та способи їх усунення

Технічне обслуговування. При ЩТО перевіряють, і при необхідності підтягують болтові кріплення при­тискної планки; перевіряють вільний хід кришки і усувають заїдання; перевіряють герметичність з'єднання напувалки з водопроводом і усувають підтікання води; при розбриз­куванні води регулюють хід клапана.

При періодичному ТО, яке проводять через 500год ро­боти, виконують операції ЩТО і, крім того, повністю роз­бирають, очищають і промивають деталі напувалки. При цьому перевіряють технічний стан клапана, пружини і, при необхідності, замінюють спрацьовані деталі. Після заміни деталей складають і регулюють клапанний механізм.

Модернізована автонапувалка ПСС-1А має таке ж при­значення, що й напувалка ПСС-1, і відрізняється наявністю пластмасової чаші більшої місткості та горизонтальним розміщенням клапанного механізму.

Соскову автонапувалку ПБС-1А встановлюють у стан­ках для дорослого поголів'я свиней, а напувалку ПБП-1А— для поросят-сисунів і поросят, які знаходяться на дорощу­ванні. За конструкцією і технологічним процесом напуван­ня вони однакові, відрізняються тільки розмірами і розра­ховані на живлення від водопровідної мережі тиском до 0,4 МПа.

Підготовка до роботи. У групових станках при відгодівлі свиней кінець соска автонапувалки ПБС-1А вста­новлюють на висоті 420—450 мм від підлоги, в станках для утримання свиноматок — 800 мм. Для напувалки ПБП-1А ця висота дорівнює 200 мм. При цьому вихід кінця напувалок у станки не повинен перевищувати 80 мм.

При підготовці до роботи перевіряють наявність підті­кань напувалок. При виявленні підтікання замінюють ущільнювальні кільця.

Порядок роботи. При натискуванні твариною на сосок його передній кінець переміщується до лотка корпуса напувалки. При цьому сферичний поясок через гумове кіль­це діє на клапан, який, переміщуючись від соска, утворює серповидну щілину між кільцем і торцем клапана. Вода з водопроводу по зазору між внутрішньою поверхнею втулки і клапаном надходить в утворену щілину і далі через отвір соска — до тварини. При відпусканні твариною соска кла­пан під тиском води і амортизатора переміщується вперед, натискує торцем на гумове кільце і повертає сосок з сфе­ричним пояском у вихідне положення. При цьому надход­ження води в отвір соска припиняється.

Таблиця 7. Основні несправності соскових автонапувалок та способи їх усунення

При експлуатації соскових напувалок можливі несправ­ності, причини та способи усунення яких наведені у табл. 7.

Технічне обслуговування. Слідкують за тим, щоб тверді частки не потрапляли між соском і лотком кор­пуса, що призводить до відхилення соска від його поздов­жньої осі, внаслідок чого вода не надходить в отвір. Пері­одично очищають напувалки від бруду та решток кормів.

Автонапувалка АС-Ф-25 призначена для напування сви­ней різних вікових груп при індивідуальному або групово­му утриманні. Розрахована па 25 голів, розроблена замість серійних автонапувалок ПБС-1А та ПБП-ІА і в технічному відношенні не відрізняється від них.

Автонапувалка краплинна призначена для напування птиці при утриманні в кліткових батареях.

Підготовка до роботи. Неправильний монтаж і низька якість виготовлення деталей напувалок приводять до їх підтікання, що створює антисанітарні умови в пташ­нику і знижує продуктивність птиці.

При наявності підтікань ретельно притирають фаски клапанів до посадочних місць корпуса.

При складанні напувалок слідкують, щоб між посадоч­ними місцями корпуса і фасками клапанів не було сміття.

Промивають фільтр бачка і переві­ряють тиск води у розподільному тру­бопроводі, який повинен становити 35 кПа.

Порядок роботи. При напу­ванні птиця доторкається клювом до торця нижнього клапана, який при пе­реміщенні вгору відкриває верхній кла­пан, який з'єднує порожнину корпуса з розподільним трубопроводом, що спри­чинює появу на кінці стержня нижньо­го клапана води у вигляді окремої краплі. Як тільки птиця скльовує її, на кінці стержня з'яв­ляється друга крапля і т. д.

Таблиця 8. Завдання до лабораторної роботи

№ ланки	Вид тварин	Кількість тварин, гол	Тип джерела
1	Корови молочні	200	Поверхневі води
2		400	Ґрунтові води
3		1200	Між пластові води
4	Свині на відгодівлі	2000	Поверхневі води
5		6000	Ґрунтові води
6		12000	Між пластові води
7	Бички на відгодівлі	400	Ґрунтові води
8		1600	Між пластові води
9	Кури несучки	5000	Ґрунтові води
10		15000	Між пластові води