2. Біржове право, як інститут господарського права та біржове законодавство.

Процес формування в незалежній Україні біржового ринку на своєму початку проходив безконтрольно та хаотично. Нині здебільшого наші біржі створюються лише за західними зразками, і як результат — діють недостатньо ефективно. На початку 90-х рр. минулого століття перші біржі створені на території України були товарними та за спеціалізацією – універсальними. При цьому, специфіка українських бірж, яка обумовлена особливостями перехідного періоду, унеможливлює використання класичних моделей організації біржової торгівлі. Біржі створювалися у великій кількості, так на 10 січня 2000 р. за даними Держкомстату налічувалось загалом 365 бірж, але вони були нерозвинені.

Станом на 1 квітня 2008 року, за даними Держкомстату, в Україні всього зареєстрована 461 біржа, з них:

• 100 універсальних,

• 284 товарних і товарно-сировинних,

• 26 агропромислових,

• 17 фондових бірж та їх філій,

• 34 біржі іншого спрямування.

Однією з основних причин такого становища була недосконала законодавча база. Основний закон, що регулює діяльність товарних бірж - Закон України “Про товарну біржу”, ні на момент його прийняття (1991р.), а тим більше, нині не відповідає потребам біржового ринку. Серед чинників що гальмують належний розвиток бірж в Україні необхідно зазначити нечітку та непослідовну державну політику щодо організації біржової торгівлі, яка підкріплюється прийняттям відповідних нормативно-правових актів.

БІРЖОВЕ ПРАВО - інститут господарського права, що складається з системи правових норм, якими регулюються суспільні відносини у процесі утворення та функціонування бірж.

Існує також точка зору, що біржове право також розглядається і як комплексна галузь права. Так біржове право як комплексна галузь це система правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі утворення, функціонування та розвитку біржових інститутів.

Предметом біржового права є біржові правовідносини, а саме врегульовані нормами біржового та інших галузей права суспільні відносин, що виникають у процесі утворення, функціонування та розвитку біржових інститутів.

Об'єктом біржових правовідносин виступає біржова діяльність, змістом якої є здійснювані на біржових торгах операції та угоди.

Методи біржового права - сукупність юридичних прийомів, способів її та засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин, що становлять предмет біржового права.

Метод біржового права передбачає регулювання різних за природою біржових відносин. Так, зокрема, відносини між ДКЦПФР і фондовими біржами є різновидом владних (імперативних), а відтак для них характерний імперативний метод правового регулювання. Його характерними рисами є:

• юридична нерівність сторін у владних біржових відносинах;

• відсутність можливості домовленості сторін;

• суб'єкти відносин, виконуючи владні, управлінські та інші функції, діють на свій розсуд у межах наданих їм повноважень.

Відносини між біржами та покупцями й продавцями є різно­видом цивільно-правових, для яких характерний диспозитивний метод правового регулювання, оскільки ці відносини регулю­ються винятково нормами цивільного права. Відмінними рисами цього методу є:

• рівність учасників правовідносин;

• автономія учасників правовідносин, що означає здатність особи вільно (незалежно) формувати свою волю і реалізовувати свої права у своїх же інтересах;

• самостійність учасників правовідносин, що виражається в можливості особи самостійно розпоряджатися належним їй майном, коштами, цінними паперами, нести відповідальність за своїми зобов'язаннями тощо;

— альтернативна можливість вибору суб'єктами біржового ринку різних варіантів поведінки в рамках закону.

Також необхідно відзначити думку деяких вчених щодо існування комплексного методу правового регулювання біржових відносин, який об'єднує окремі риси імперативного та диспози­тивного методів, властиві біржовому праву. Характерними рисами цього методу є:

• майнова самостійність учасників правовідносин;

• коридор автономії волі обов'язкових учасників біржових відносин, прикладом яких можуть бути правовідносини, що виникають у процесі створення біржової установи під час встановлення її засновниками розміру статутного капіталу.

Так, зокрема, торговець цінними паперами може провадити дилерську діяльність, якщо має сплачений грошима статутний капітал у розмірі не менш ніж 120 тисяч гривень, брокерську діяльність та діяльність з управління цінними паперами — не менш ніж 300 тисяч гривень, андерайтинг (діяльність з розміщення ц.паперів) — не менш ніж 600 тисяч гривень. У статутному капіталі торговця цінними паперами частка іншого торговця не може перевищувати 10 відсотків.

Як і кожен інший правовий інститут, біржові правовідносини мають певні особливі ознаки, що вирізняють їх серед інших відносин:

• особливий суб'єктний склад, як-то:

• біржові інститути (біржі), створені винятково для біржової діяльності, що є ліцензійним видом господарської діяльності, і зареєстровані як юридичні особи;

• структурні підрозділи бірж, згідно з біржовим законодавством, наділені відповідними повноваженнями щодо біржової діяльності;

• біржові інститути (біржі) не мають права займатися комерційними посередницькими операціями, вони не можуть здійснювати фактичні дії щодо «прив'язки» продавців товарів до їхніх можливих покупців, а вони також не повинні одержувати прибуток від своєї діяльності;

• державні й недержавні органи, що забезпечують державне регулювання та саморегулювання біржової діяльності;

- поєднання майнових (формування статутного фонду, майнового капіталу тощо) та організаційних (державна реєстрація, ліцензування, державний контроль тощо) елементів під час заснування та функціонування біржових інститутів.

А тому біржові правовідносини — це врегульовані правовими нормами суспільні відносини, що виникають, змінюються та/або припиняються в процесі утворення, функціонування й розвит­ку біржових інститутів, мають особливий суб'єктний склад та характерне поєднання майнових і організаційних елементів.

Матеріальним змістом біржових правовідносин є поведінка суб'єктів, а юридичним — суб'єктивні права і юридичні обов'язки, встановлені біржовими правовими нормами.

Одним із критеріїв класифікації біржових відносин є їхній характер, а тому їх поділяють на такі групи:

• відносини, що виникають безпосередньо під час укладання біржових угод;

• відносини, які виникають у процесі організації біржової діяльності (державна реєстрація, ліцензування тощо).

За характером зв'язків між учасниками правовідносин їх поділяють на:

— горизонтальні, які виникають між юридичне і фактично рівноправними суб'єктами правовідносин, що свідчить про від­сутність в них імперативного (владного) характеру. Ці відносини, учасники яких не перебувають у підпорядкуванні один одному, формуються на основі укладання біржових договорів (контрактів);

- вертикальні, в яких один із учасників підлеглий іншому. Вони мають субординаційний характер, тому виникають за волевиявленням повноважного державного органу, його посадової особи, чи органу саморегулювання або ж власника. Для вертикальних біржових правовідносин характерний адміністративний метод правового регулювання, тобто — метод владних приписів, що передбачає імперативний (владний) статус однієї зі сторін. Прикладом є відносини між Державною комісією цінних паперів та фондового ринку і Українською фондовою біржею.

Зважаючи на те, що біржове право містить матеріальні та процесуальні норми, та залежно від об'єкта правової регламентації, біржові правовідносини можуть набувати статусу матеріальних або процесуальних форм.

Матеріальні біржові правовідносини сприяють реалізації прав і обов'язків сторін правовідносин щодо набуття правового стату­су суб'єктів біржового ринку. Завдяки реалізації вищезазначених прав і обов'язків має місце формування статутного фонду

майнового капіталу, обсяг яких залежить від економічного стану засновників та учасників біржі.

Процесуальні біржові правовідносини складають зміст Правил біржової торгівлі та забезпечують порядок укладання й виконання біржових угод. Відповідно, процесуальні суб'єктивні пра­ва та обов'язки мають використовувати певну юридичну форму і порядок біржової діяльності.

Залежно від сфери дії правовідносини поділяються на:

• внутрішньобіржові, що виникають у межах біржі між її структурними підрозділами;

• міжбіржові (зовнішньобіржові), що виникають між біржами, органами державного регулювання чи саморегулювання, або іншими юридичне самостійними суб'єктами господарювання.

Крім вищезазначених систем класифікації біржових правовідносин, окремі джерела містять і дещо відмінну їх класифікацію. Так, зокрема, за характером дій зобов'язаного суб'єкта біржові правовідносини поділяють на активні, в яких зобов'язаний суб'єкт мусить вчинити певні дії, а також на пасивні, в яких він має утриматися від певних дій. Наприклад, біржі зо­бов'язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати податки і збори, і водночас утримуватися від комерційної діяльності, що забезпечує одержання прибутку.

Джерелами Б. п. є нормат. акти заг. господарського та спец, законодавства, а також правовий звичай і нормативний договір.

Згідно ст. 7 ГК України відносини в сфері господарювання регулюються Конституцією України, Господарським Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України й Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади й органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Біржова діяльність являє собою складний комплексний предмет правового регулювання, що регулюється як загальними, так і спеціальними нормами різних нормативно-правових актів.

Особливе місце в регулюванні торгово-біржової діяльності займають норми ГК України. Зокрема, ч. 2 ст. 178 ГК України передбачає, що правові умови створення й діяльності товарних бірж, а також основні правила здійснення торгово-біржової діяльності визначаються кодексом, прийнятими відповідно до нього законами й іншими нормативно-правовими актами.

З огляду на те, що торгово-біржова діяльність носить некомерційний характер варто звернутися до ст. 54 ГК України, що визначає загальні вимоги щодо регулювання некомерційної господарської діяльності. Зокрема, ця норма передбачає, що на суб'єктів господарювання, що здійснюють некомерційну господарську діяльність, поширюються загальні вимоги з регулювання господарської діяльності з урахуванням особливостей її здійснення різними суб'єктами господарювання, які визначаються ГК й іншими законодавчими актами.

До загальних належать норми Законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про власність», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про захист економічної конкуренції» і багато інших, що встановлюють загальні положення господарювання. Це також окремі правові інститути Цивільного кодексу України, зокрема зобов'язального права, позовної давності, представництва й деякі інші (у тій частині, у якій вони поширюються на всіх суб'єктів господарювання, а значить і на діяльність товарних бірж).

До спеціальних норм, насамперед, варто віднести положення Закону України «Про товарну біржу», прийнятого в 1991 році і який є основним нормативно-правовим актом, що регламентує діяльність товарної біржі та Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок”. Серед цих засад —правовий статус бірж, умови їх утворення і припинення діяльності, а також вимоги, яким мають відповідати їхні статути.

Поряд із законами, значну роль у регулюванні торгово-біржової діяльності грають підзаконні нормативно-правові акти: Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України й ін. Так, Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення формування й функціонування аграрного ринку» від 6 червня 2001 р., став правовою основою цілого ряду заходів щодо розвитку біржової торгівлі сільськогосподарської продукції. У деяких країнах СНД (Молдова, Казахстан й ін.) регулювання діяльності товарних бірж здійснюється на рівні указів Президента при відсутності спеціальних законів.

Важлива роль належить постановам і розпорядженням уряду. Так, основні напрями розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції викладені в постанові Кабінету Міністрів України від 20 липня 2000 р., №1148 «Про заходи щодо вдосконалення регулювання ринку зерна».

Крім цього є й ряд відомчих нормативно-правових актів, прийнятих різними міністерствами й комітетами

Вагоме місце у системі джерел Б. п. посідають нормат. акти локального характеру. Обидва згадані вище закони при визначенні правового статусу товарної та фондової бірж вказують на те, що діяльність останніх повинна узгоджуватися не лише із чинним законодавством, а й зі статутами бірж, правилами бірж, торгівлі та біржового арбітражу (для товарної), статутом та правилами фондової біржі. Статути й правила розробляють та затверджують у встановленому законом порядку для кожної біржі окремо. Тому зміст таких документів може не збігатися. Однак, незважаючи на певні розбіжності, статут будь-якої біржі поряд із заг. положеннями, властивими кожній юрид. особі, обов'язково повинен містити норми, що визначають: види майнових фондів, утворюваних на біржі, та їхній розмір; умови і порядок прийому до членів біржі та припинення членства; орг. структури біржі; порядок створення кер. органів біржі та їх компетенцію; права та обов'язки членів біржі та біржі щодо третіх осіб, а також членів біржі щодо біржі та біржі щодо її членів; порядок та умови відвідування фондової біржі; майнову відповідальність членів біржі; порядок та умови застосування санкцій, встановлених біржею. Статут товарної біржі затверджують її засновники, а статут фондової — її найвищий орган. Не менш важливим, ніж статут, локальним джерелом Б. п. є Правила фондової біржі, а для товарної — Правила біржової торгівлі. Ці правила розробляються відповідно до чинного законодавства і затверджуються найвищим органом біржі. Вони є гол. нор-мат. документом, що регламентує порядок здійснення бірж, торгівлі та вирішення спорів з цих питань. Крім того, правила бірж, торгівлі визначають строк та місце бірж, операцій; склад учасників бірж, торгів та сукупність вимог до них, порядок здійснення та реєстрації бірж, операцій; порядок визначення та розмір оплати за користування послугами біржі; відповідальність учасників і працівників біржі за невиконання чи неналежне виконання правил бірж, торгівлі; заборонені на біржі дії. Правила фондової біржі містять і деякі ін. види норм, що відображають особливості обігу на біржі цінних паперів.

Правовий звичай. Правовий звичай, як джерело права, являє собою історично сформоване правило поведінки, що одержало офіційне визнання й забезпеченість державним примусом.

Законодавство України, а саме ст.7 Цивільного кодексу України, прийнятого в 2003 р. (далі -- ЦК України), уводить офіційне поняття звичаю як джерела права. Згідно ЦК України звичай визначається, як правило поведінки, що не встановлено актами цивільного законодавства, однак є устояним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

Різновидом правового звичаю є звичай ділової практики, що займає особливе місце в регулюванні біржової діяльності. У сфері діяльності товарних бірж звичаї ділового обороту мають досить широке поширення, засновані на історичних традиціях.

Під торгівельним звичаєм варто розуміти правила, фактично встановлені між учасниками договору. При цьому, якщо звичаї є джерелом права, то звичності ними не визнаються й виступають лише як спосіб тлумачення договору, виходячи з попередньої поведінки учасників договірних відносин. Крім цього торгівельний звичай застосовується тільки за умови, що це правило знайшло своє відбиття в угоді у вигляді прямого відсилання або умови, що припускається. Прикладом торгівельного звичаю використання в практиці біржової торгівлі є Правила ІНКОТЕРМС – 2000.

Нормативний договір. Як джерело права, нормативний договір являє собою угоду двох або декількох суб'єктів, які встановлюють права й обов'язки, як загальні правила поведінки на майбутнє для невизначеного кола суб'єктів. Нормативний договір як джерело регулювання біржової -торгово-біржової діяльності знаходить свій прояв у типових договорах, затверджуваних товарною біржею відповідно до Закону й ГК України. Використання при укладанні біржових контрактів таких уніфікованих засобів, як типові контракти, дозволяє забезпечити єдиний підхід до визначення загальних правил поведінки учасників біржової торгівлі, на майбутнє. Особливістю нормативного договору як джерела права в сфері торгово-біржової діяльності є стандартизація умов угоди, яку укладають між собою учасники біржової торгівлі. Таким чином, типовий біржовий договір можна розглядати як нормативний договір, що, як джерело права, виконує правове регулювання господарських відносин у біржовій торгівлі внаслідок недостатнього регулювання їхніми актами вищої юридичної чинності. Крім цього варто підкреслити, що типовий біржовий договір, що припускає безпосередню трансформацію норм правил біржової торгівлі в договірні умови, дає можливість товарній біржі як органу, що затвердив типовий договір, здійснювати контроль складної договірної практики.

Наприклад, Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією, затверджені спільним наказом Міністерства сільського господарства й продовольства України, Міністерством економіки України й Міністерством фінансів України №103/44/62 від 3 квітня 1996 р. Цей нормативно-правовий акт має важливе значення, як при розробці й затвердженні товарною біржею власних Правил біржової торгівлі, так і при визначенні загальних підходів до організації й регулювання біржових торгів.