4. Роль праці в антропогенезі.

Еволюційна концепція домінує в наукових дослідженнях, і, вже починаючи з другої половини ХІХ ст., ця ідея стала загальновизнаною: людина є продуктом біологічної еволюції, вона живе на землі останні 40 тисяч років і відноситься до одного біологічного виду Homo sapіens. На основі еволюційної теорії Ч.Дарвіна була розроблена трудова теорія походження людини. На основі палеоархеологічних, палеоантропологічних досліджень була побудована концепція так званої гомінідної тріади, елементами якої вважаються прямоходіння, розвиток руки та мозку. Трудова теорія прагне довести, що людина є продуктом праці і сама праця виникає в процесі становлення людини. Це був єдиний процес становлення і людини, і праці. Відтворити весь реальний процес походження людини неможливо, і тому виникають деякі сумніви з приводу істинності трудової теорії, але концепція еволюції людини від тваринного стану здається найбільш переконливою, порівняно з іншими.

Багатомірність проблеми людини, її невичерпність визначається рядом факторів. По-перше, вся історія людства прямо чи опосередковано свідчить, що людина - істота погранична: вона породжена природою, своїм становленням завдячує суспільству, а розвитком – лише собі. По-друге, людина – єдина істота, яка здатна вийти за свої межі, глянути на себе з боку, здійснити самоаналіз та відредагувати свою поведінку. Вона в змозі відштовхнутися від реального сущого, спроектувати ідеальне необхідне своє “Я” і здійснити цей проект в практиці своєї життєдіяльності. По-третє, відмітною ознакою людини є її сутнісні сили - соціальність і здатність до цілеспрямованої діяльності. Їй притаманні потреби, які виникають історично, її життєдіяльність носить не запрограмований, а свідомо-вольовий характер. Люди дотримуються моральних заборон, їм властиві такі суто людські якості як совість та сором, відповідальність та жаль тощо. По-четверте, людина, як деяка відкрита світові цілісність, включає такі рівні як природний (біологічний), соціальний (суспільний), психічний (духовний), родовий (загальнолюдський) .

Природне начало в людині представлено генетичними, анатомічними, фізіологічними особливостями, конкретним станом організму з притаманними йому задатками. В біологічному плані Homo sapiens відповідає усім критеріям зоологічного виду. З точки зору зоологічної класифікації людина розумна представляє собою вид в сімействі гомінід. Але природний відбір в житті людини втратив значення вирішального фактору_ На зміну біологічній еволюції прийшов соціальний розвиток, а це значить, що людина за своєю сутністю не біологічна, а соціальна істота, що проявляється через свідомість, духовне життя, виробничу діяльність, здатність створювати явища культури та користуватися ними. Вид Homo sapiens виявився виключеним з потоку біологічної еволюції – людина стала вихідною передумовоюта результатомсоціального прогресу.

Останнім часом в літературі все більше розповсюджується думка про те, що усі властивості та особливості людини аж до вищих рівнів її духовного життя утворюють монолітну єдність біологічного та соціального. Робляться спроби знайти гени, які відповідають соціальним якостям людини. І в цьому зв’язку виникає новий напрямок в дослідженні цієї проблеми, який отримав назву соціобіології. Критики ж такої точки зору вважають, що людина повинна засвоїти певну соціальну програму, яка передається не через гени, а через досвід поколінь; людина володіє якісно новими, надбіологічними утвореннями у вигляді праці, свідомості, мислення, людських емоцій, волі, що виражають її соціальну сутність. Тому і сутність людини не абстрактна, а конкретно-історична, вона змінюється разом з соціально-культурним та культурно-побутовим фоном свого історичного часу.

Нам дуже багато відомо про людину завдяки науці, філософії, мистецтву, і все ж вона продовжує залишатися для нас незбагненною таємницею, розгадування якої і складаєосновний зміст людської історії та культури.