Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекц_ї.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
245 Кб
Скачать
☆

Тема 2. Грошово-кредитна система сша

1. Федеральна резервна система

Федеральна резервна система США — центральна установа у банківській системі, що відповідає за монетар­ну політику США, центральний банк.

Федеральну резервну систему створено у 1913р. Ф. Мишкін вважає, що ФРС має "формальну інституційну струк­туру, а разом з тим і неформальну структуру, що визначає, де все­редині Федеральної резервної системи зосереджується справжня влада" .

Формально ФРС складається з таких структурних одиниць:

• Рада керуючих;

• 12 федеральних резервних банків (ФРБ);

• банки-члени (приблизно 40 % комерційних банків„США і націо­нальні банки);

• Федеральний комітет відкритого ринку;

• Федеральна консультативна рада.

Голова Ради керуючих впливає на Раду керуючих через право встановлювати порядок денний засідань Ради і РОМС, виступати від імені ФРС і вести переговори з Конгресом і Президентом США (го­лова також впливає на Раду своїм авторитетом).

Федеральна резервна система на практиці функціонує як об'єдна­ний центральний банк, що контролюється Радою керуючих, і зокрема головою Ради керуючих. Проте ФРС як державна установа більш незалежна, ніж інші установи уряду США.

Рада керуючих ФРС складається із семи чоловік (включаючи голову) і відіграє вагому роль у прийнятті рішень ФРС. Кожний керуючий призначається президентом США і затверджується сенатом. Керуючі виконують свої обов'язки протягом лише одного 14-річного строку делегуються від 12 федеральних резервних округів. Рада керуючих бере активну участь в ухваленні рішень щодо здійснення монетарної політики.

Федеральні резервні банки — це 12 окружних банків, що утворюють ФРС. Кожний банк є квазігромадською, зареєстрованою як корпорація, інституцією, якою володіють приватні комерційні банки округу, що є членами ФРС. Ці Банки — члени ФРС купують акції у свого окружного ФРБ (вимога до член­ства), і дивіденди, що сплачуються на ці акції, обмежуються до 6 % річних.

Федеральні резервні банки виконують такі функції:

• здійснюють кліринг чеків;

• емітують нові гроші;

• вилучають зношені гроші з обігу;

• оцінюють окремі заявки на злиття банків;

• керують і надають дисконтні позички банкам у своїх округах;

• досліджують стан банків-членів;

• залучаються до здійснення монетарної політики (встановлюють облікову ставку, вирішують, які банки можуть отримувати дис­контні позички від ФРБ, вибирають одного банкіра для служби у Федеральній консультативній раді).

Банки — члени ФРС — це всі національні банки (зареєстровані службою контролера грошового обігу США) і близько 40 % комер­ційних банків США. Закон про дерегулювання депозит­них інститутів і контроль за грошовим обігом (1980 р.) поставив в однакове становище банки (члени і не члени ФРС) щодо резервних вимог.

Федеральний комітет відкритого ринку ухвалює рішення стосовно здійснення операцій на відкритому ринку. Цей комітет складається з семи членів Ради ке­руючих ФРС, президента ФРБ Нью-Йорка та президентів чотирьох інших ФРБ. Очолює ФКВР голова Ради керуючих ФРС. В обгово­ренні питань беруть участь інші сім президентів окружних банків.

Федеральний комітет фактично не купує і не продає цінних паперів, а надсилає директиву до торгового бюро ФРБ Нью-Йорка, де ке­руючий внутрішніми операціями на відкритому ринку здійснює на­гляд за купівлею-продажем державних цінних паперів.

Федеральна консультативна рада не впливає істотно на полі­тику ФРС і виконує здебільшого церемоніальні функції.

Розглянута офіційна (формальна) структура ФРС не відображає реальної влади, а також структур, що ухвалюють рішення. Тому роз­глянемо неформальну структуру ФРС.

Хоча ФРС підпорядковується безпосередньо Конгресу, згідно із законом Конгрес або президент не можуть здійснювати політично­го тиску на її керівників. Незважаючи на це Рада керуючих має ко­ординувати свої дії з політикою президентської адміністрації та Кон­гресу. Федеральна резервна система не отримує фінансування від Конгресу, але на оперативні витрати стягує гроші з прибутків від інвес­тицій та з плати за надані послуги. Коли виникає суперечність — прагнути одержувати прибутки чи служити інтересам суспільства, ФРС має вибрати друге.