Міотонометрія

Міотонометрія - це реєстрація та аналіз біомеханічних властивостей скелетних м'язів людини (тонусу, еластичності, жорсткості, пружності) за допомогою апаратів Уфлянда, Жукова, Дубровского і Дерябина, Сирмаи (Угорщина). Щуп приладу занурюють у досліджуваний м'яз, поставивши вертикально, і по шкалі в умовних одиницях (міотонах) вимірюють опір, що здійснюється м'язом. При поліпшенні функціонального стану збільшуються амплітуда і показник м'язового тонусу (різниця між напругою і розслабленням). При стомленні (перевтомі) амплітуда зменшується, тонус спокою підвищується.

Як приклад електроміотонометрії, наведено апаратурно-програм­ний комплекс для реєстрації та аналізу біомеханічних властивостей скелет­них м'язів людини (рис. 2.6).

Комплекс призначений для якісної та кількісної діагностики біомеханічних властивостей скелетних м'язів. Його можливості дозволяють отримати термінову інформацію про стан усіх досліджуваних м'язів у графічній та цифрових формах.

Р ис. 2.6. Апаратурний комплекс для реєстрації та аналізу біомеханічних властивостей скелетних м’язів людини: 1 — високочутливий датчик; 2 — блок БВП-2; 3 — універсальна плата перетворення електричних сигналів; 4 — комп'ютер з програмним забезпеченням; 5 — принтер.

Під час діагностики на тілі людини закріплюється спеціальний датчик типу МВ-30S (Росія), що дозволяє реєструвати біомеханічні властивості м'язів (табл. 2.2.).

Таблиця 2.2. Біомеханічні характеристики досліджуваних м'язів

Біомеханічна характеристика м’язів	Формула вимірювання	Одиниці вимірювання
Амплітуда коливань в ізотонічному напруженні	A = KV(K=1/1000)	мм
Амплітуда коливань в ізометричному напруженні	A = KV(K=1/1000)	мм
Амплітуда коливань в ізотонічному напруженні після дозованого механічного впливу	A = KV(K=1/1000)	мм
Амплітуда коливань в ізометричному напруженні після дозованого механічного впливу	A = KV(K=1/1000)	мм
Частота коливань в ізотонічному напруженні (Fізотон)	1/Т	Гц
Частота коливань в ізометричному напруженні (Fізометр)	1/Т	Гц
Енергетика коливань в ізотонічному напруженні (Qізотон)		Дж
Енергетика коливань в ізометричному напруженні (Qізометр)		Дж
IV - (індекс жорсткості)		відн. од.
IQ - (індекс демпферності)		відн. од.

Примітка: Т- період, Гц; т - маса біоланки, кг; А - амплітуда коливань м'язів, мм.

Сигнали датчика вводяться через блок вводу інформації у ПК та оброб­ляються за спеціальною програмою.

Спільна робота датчика, блока вводу інформації та ПК дозволяє у реальному масштабі часу обчислювати та візуалізувати біомеханічні характеристики досліджуваних м'язів, визначати: IV - індекс жорсткості та IQ - індекс демпферності.

Вихідна інформація, котра виробляється за спеціальним програм­ним забезпеченням, виводиться на принтер та записується у пам'ять ПК, що дозволяє документувати її у друкованому вигляді та зберіга­ти повні кількісні дані щодо проведених вимірювань. Це дає змогу створювати банки даних про багатьох досліджуваних, обробляти вели­кий обсяг інформації про функціональний стан м'язів людини, що виконують різноманітну роботу, порівнювати їх між собою тощо.

Зауважимо, що амплітудні характеристики, що отримуються при реєстрації у мілівольтах (мВ), перераховуються у метричні міри — мі­ліметри (мм), а енергетика виражається у джоулях (Дж) за допомогою спеціальних програм.

Кушетка «Гревітрин», як засіб відновлення функціонального стану хребта людини. В основі її дії на організм людини лежить створення індивідуальне дозованого осьового витягнення хребетного стовпа, створюваного оригінальною конструкцією опорної поверхні. Індивідуальне дозування забезпечується зворотним зв'язком зусилля, що тягне, з антропометричними характеристиками конкретного пацієнта, насамперед, масою тіла і твердістю м'язів спини і попереки. Наявність такого зв'язку виключає передозування і зв'язаних з цим ускладнень.

У ході іспитів за участю добровольців, що страждають клінічними проявами дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта помірного ступеня, показана висока ефективність, що коригує, "Гревітрина". Насамперед , це виявлялося в суб'єктивній оцінці. Протягом 10-денного курсу корекції індекс дискомфорту закономірно знижувався. Болючий синдром і виражений дискомфорт в області хребта цілком зникав у більшості пацієнтів до 9-14 корекції. Вірогідно підвищувалася оцінка суб'єктивного стану пацієнта за цей період, обмірювана по шкалі САН, у середньому з 5,0 до 5,9 балів (р<0,01).

Витягнення приводило до зняття патологічного перевантаження з хребтово-рушійних сегментів, що знаходило своє вираження в достовірному збільшенні росту відразу після лікувальної процедури, у середньому, на 1, 2див. (р<0,01). Разом з тим, однократний вплив виявляється нестійким, і наступного дня в 55% пацієнтів досягнутий ефект зникає. Для досягнення стійкого результату необхідне проведення як мінімум 10-денного курсу. Після такого курсу збільшення росту коливається в межах 0,5-2,5див, складаючи, у середньому, 1див.

Корекція за допомогою кушетки, що коригує, "Гревітрин" приводить до поліпшення вегетативних функцій організму. Так, у ході курсу лікування вірогідно (р<0,01) нормалізується вегетативний індекс Кердо.

Таким чином, кушетка "Гревітрин" допомагає адаптації організму в цілому і хребта зокрема до функціональних перевантажень, створює передумови для формування раціонального рухового стереотипу людини і відновлює функціональний стан хребта.

Патологічна напруга м'язів нерідко перешкоджає проведенню ефективних мобілізаційних і маніпуляційних прийомів мануальної терапії вертебральних і вертеброгенних розладів. Усунення чи подолання такої м'язової напруги вимагає відчутних витрат сил і часу від лікаря. Особливо помітно це при великому потоці пацієнтів, тому цілком виправдані пошуки надійних і простих способів і методів, у т.ч. апаратних, зменшення напруги м'язів спини і попереку. У зв'язку з викладеним, метою нашої роботи з'явилося вивчення деяких фізіологічних ефектів апаратного витягнення хребта людини за допомогою ауто-гравітаційного тренажерного пристрою "Гревітрин" (рис.2.7.).

Рис.2.7. Аутогравітаційний тренажерний пристрій "Гревітрин"

Об'єкт дослідження. Ауто-гравітаційний тренажерний пристрій "Гревітрин" (сертифікат відповідності N РОСС RU.IM 10.У00285) призначений для профілактики і корекції функціональних розладів, викликаних дегенеративно-дистрофічними захворюваннями хребетного стовпа людини. Вплив "Гревітрина" на організм засноване на індивідуально дозованому осьовому витягненні тіла пацієнта, що лежить на опорній поверхні пристрою. Опорна поверхня "Гревитрин" складається з поперечних ребер, установлених пружно на подовжніх розтягнутих стрічках. Ребра, розташовані вище зони, що відповідає вершині поперекового лордозу, нахилені убік голови лежачого пацієнта, а ребра, що знаходяться нижче лордозу, - убік ніг. Під дією ваги людини система опорних поверхонь ребер приймає форму прилягаючої частини тіла пацієнта, максимально зменшуючи тиск на м'які тканини.

Тим самим створюються умови для релаксації м'язів спини і попереку. Крім того, опорні поверхні кожного ребра переміщаються в напрямку від попереку (рис 2.8.), створюючи визначене тягнуче зусилля, що передається через шкіру і м'які тканини на хребетний стовп.

Рис.2.8. Вплив кушетки "Гревитрин" для релаксації м'язів спини і попереку.

Вплив кушетки здійснюється профільованою опорною поверхнею, що складається з поперечних ребер, установлених пружно на уздовжних розтягнутих стрічках і нахилених убік голови (вище попереку) і убік ніг (нижче попереку). Крім цього, опорну поверхню утворять підголівник із шийним виступом і опорною площадкою для гомілок ніг.

Методика роботи. Дослідження проводилися за участю 33 добровольців з середніми клінічними проявами дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта.

Перед проведенням лікувальної процедури проводиться регулювання пристрою "Гревітрин" під антропометричні характеристики конкретного пацієнта відповідно до інструкції [3]. Укладання пацієнта на пристрій і тривалість процедури (30 хвилин) вироблялися відповідно до методики [3]. У ході досліджень проводилися 1) опитування випробуваних; 2) анкетування за методикою САН (суб'єктивна оцінка стану) [4]; 3) вимір росту випробуваних сидячи за стандартною методикою ростоміром; 4) вимір довжини хребта, що реєструється від остистого відростка 7 шийного до остистого відростка 3 поперекових хребців за допомогою курвіметра КУ-А; 5) у частини піддослідних виконувалася міотонометрія (рис 2.9.).

Рис.2.9. Динаміка м'язового тонусу в процесі витягнення на "Гревітрині".

За 100% прийнятий рівень м'язового тонусу, вимірюваний відразу після укладання на "Гревітрин".

Зміна росту сидячи після лікувальної процедури відбиває одночасно як зрушення в розмірах хребетного стовпа через зміну висоти міжпозвонкових дисків, так і зміни кривизни (лордозів і кіфозів) унаслідок зміни тонусу м'язів-згиначів, а також характеризує переважно абсолютні розміри хребетного стовпа. Напруга довгих м'язів спини і пара-вертебральної мускулатури оцінювалося по їхній твердості, що вимірялася за допомогою м'язового тензометра, що реєструє зусилля, необхідне для забезпечення штоком приладу заданої деформації м’язової маси в досліджуваній області [7]. Напрямок стиску м'яких тканин з допомогою штока було перпендикулярний поверхні шкіри. Реєструвалися зусилля, що відповідають деформації м'яких тканин (переважно м'язів) у 6мм. Напруга м'язів вивчалося на рівні средньогрудинного (на рівні остистого відростка 5 грудного хребця), нижньогрудинного (на рівні остистого відростка 12 грудного хребця) і поясничного (на рівні остистого відростка 3 поперекові хребці) відділів хребта праворуч і ліворуч на відстані 3-4 мм від осі хребетного стовпа до і після лікувальної процедури. Виміри проводилися в положенні пацієнта лежачи на животі. Оскільки твердість м'язів широко варіюється в різних пацієнтів, оцінювалася відносна зміна показника (З) під впливом витягнення на "Гревітрині":

С = [(F1 - F)/F] 100 %; KAs = [(Fd - Fs )/ Fs] 100 %,

Де: Fd - зусилля штока, зареєстроване при створенні деформації м'язів праворуч,

Fs - відповідні зусилля, обмірюване ліворуч.

Проводилося порівняння коефіцієнтів асиметрії, отриманих до і після процедури. Зменшення даного показника, на нашу думку, свідчить про зниження патологічної асиметрії тонусу м'язів, викликуваної рефлекторно на рівні поразки хребтово-рушійних сегментів патологічним процесом.

Електроміотонометрія проводилася спеціальним апаратом, сконструйованим у Тартуському державному університеті. Сутність методу полягала в тім, що по розслабленому м'язу наносився легкий дозований удар спеціальним пристосуванням. За допомогою перетворювача й обчислювального пристрою визначали період коливань у мілісекундах і логарифмічний декремент вільно загасаючих коливань [2, б]. У м'язах нижче рівня травми при голчастій электроміографії в залежності від стадії денерваційно-реіннерваційного процесу спостерігалися: біоелектричне мовчання, спонтанна активність, що зароджуються і подовжені потенціали дії рухових одиниць, поліфагія й ін. При электроміотонометрії в цих м'язах була виявлена груба асиметрія показників, що свідчить про зниження м'язового тонусу. При дослідженні дельтоподібних м'язів на стороні травми виявлене збільшення числа поліфазних потенціалів дії рухових одиниць. Электроміотонометрія цих м'язів показала незначну зміну м'язового тонусу.

Вивчення змін сухожильних і періостальних рефлексів при травматичних ушкодженнях периферичних нервів. Для вивчення змін сухожильних і періостальних рефлексів при травматичних ушкодженнях периферичних нервів було обстежено 42 хворих (3-я група) з реплантированими після травматичної ампутації на рівні передпліччя верхніми кінцівками і 9 хворих із травматичними ушкодженнями окремих периферичних нервів руки.

Поряд з детальним клінічним обстеженням хворим проводилася електроміографія і електроміотонометрія. Були обстежені м'язи в області тенара і гіпотенара, розташовані нижче рівня травми, і дельтоподібні м'язи, розташовані вище місця ушкодження. Для порівняльного аналізу проводилося дослідження в симетричних крапках по обидва боки. Електроміографія виконувалася на апараті фірми "Диза" за допомогою стандартних голчастих електродів.