Загальні риси ґрунтового покриву Полтавщини

На Полтавщині ґрунтовий покрив сформувався під впливом клімату з помірним теплозабезпеченням і зволоженням, близьким до оптимального; переважно на лесових карбонатних пухких гірських породах, багатих на елементи мінерального живлення й фізико-хімічними властивостями, сприятливими для формування природно-родючих ґрунтів; лучно-степовою й степовою природною рослинністю (на слабо дренованих вододілах і лесових терасах) та широколистяно-лісовою (на розчленованих правобережжях річкових долин); на півдні області - в умовах неглибокого залягання ґрунтових мінералізованих вод, на півночі - промивного водного режиму; а також під впливом давнього господарського освоєння.

Ці чинники зумовили переваження в ґрунтовому покриві області чорноземів (що сформувалися на вирівняних вододілах, де колись були поширена степова рослинність) і опідзолених ґрунтів (на більш розчленованих ділянках, під природними лісами).

Різні види чорноземів займають понад 90% площі орних земель і понад 4/5 всіх сільськогосподарських угідь області.

Чорноземи типові становлять понад 2/3 площі орних земель (включаючи їх залишково-солонцюваті і вилугувані відмінності). Ці ґрунти характеризуються потужним гумусованим профілем (80....120 см), що зумовлено великим об'ємом відмерлої фітомаси, яка колись щорічно надходила в ґрунт в умовах панування рослинності лучних степів, а також глибоким проникненням вологи, яка перерозподіляла гумус. Профіль цих ґрунтів значною мірою був переритий землерийними тваринами. Верхня його частина мала агрономічно цінну зернисто-грудочкувату структуру і в невиснаженому стані забезпечувала оптимальне мінеральне живлення рослин.

Залежність поширення ґрунтів від чинників ґрунтоутворення

Залежність поширення ґрунтового покриву Полтавщини від зміни клімату в найбільшій мірі проявляється на лесових вододілах (із північного заходу ─ на схід і південний схід). Середньогумусні важкосуглинисті відмінності чорноземів типових (із вмістом гумусу понад 6%) поширені на схід від долини Ворскли, а малогумусні легко- й середньо-суглинкові (до 6%) − на захід від неї. Це зумовлено зменшенням промивання ґрунтів і накопиченням у верхній частині профілю глинистих частинок.

На південному сході Полтавщини типові чорноземи лісостепу поступово переходять в чорноземи звичайні північного степу (південні частини Новосанжарського, Машівського, Карлівського районів). Ці ґрунти родючі, але розвивались в умовах більшого дефіциту зволоження, тож потребують зрошення (рис. 37).

Гумусований профіль чорноземів звичайних менш потужний (70... 100 см), ніж ч. типових.

Приклад залежності ґрунтового покриву від рельєфу наведений на рисунку додатку 6 (на прикладі вододілу Полузір’я – Ворскла в районі Полтави). На рисунку видно, що на плоских вододілах переважають чорноземи типові. Опідзолені ґрунти (сірі, темно-сірі лісові, чорноземи опідзолені) сформувалися під широколистяними лісами й приурочені до найбільш високих ділянок вододілів та поблизу крутих переважно правих схилів річкових долин. На найбільш крутих бровках корінних схилів вузькими смужками зустрічаються ясно-сірі лісові ґрунти, ближче до вододілів їх змінюють сірі лісові ґрунти. Під ділянками, де ліс в більш вологі кліматичні епохи витісняв степ, сформувалися опідзолені чорноземи і темно-сірі лісові ґрунти. Негативною рисою цих ґрунтів є "запливання" після зливових дощів.

На ділянках, де опідзолені чорноземи (рідше - темно-сірі ґрунти) впродовж кількох сотень років перебували під впливом землеробської культури, сформувались реградовані ґрунти (переважно – чорноземи реградовані).

Іншим прикладом впливу рельєфу на ґрунтовий покрив є розташування різною мірою засолених ґрунтів (що займають біля 1/3 площі орних земель і понад 1/3 площі сільськогосподарських угідь). За цим показником Полтавщина виділяється серед інших областей зони лісостепу. Найбільші масиви солонцюватих ґрунтів поширені на півдні області. Вони приурочені до широких древніх терас Дніпра, понизь Сули, Удаю, Ворскли, Псла, а також до западин на слабо дренованих вододілах, в умовах близького (до 8 м) залягання ґрунтових вод, мінералізованих іонами Na+; НСО₃ ; S0²₄. Реакція цих ґрунтів лужна (що зменшує урожайність картоплі, озимої пшениці та інших культур).

Найбільшу площу серед них займають чорноземи залишково-солонцюваті і слабо-солонцюваті (біля 1/3 площі одних земель). На їх фоні і в комплексі з ними розташовані інші солонцюваті види ґрунтів, солонці та солоді.

Велика мозаїчність ґрунтового покриву лесових терас та низьких вододілів зумовлена чутливістю ґрунтоутворення до умов зволоження, рівня залягання ґрунтових вод. Так у степових блюдцях на півдні області від їх верхньої частини до днища зміни ґрунтів ідуть в такому напрямку: чорноземи типові  чорноземи типові залишково-солонцюваті  лучно-чорноземні  солонцюваті ґрунти  солонці солончакові  содові солончаки  солоді (при глибині залягання ґрунтових вод до 2 метрів).

На заплавах і низьких лесових терасах на лівобережжі річкових долин велика мозаїчність ґрунтів зумовлена не тільки складним мікрорельєфом, різним характером зволоження (поверхневого й підземного), але й різним складом гірських порід. Так на піщано-глинистих давньоалювіальних відкладах перших надзаплавних терас розташовані дерново-підзолисті й дернові борові ґрунти під сосновими та мішаними лісами, характерними для Полісся. Всі вони мало придатні для землеробства.

На заплавах річкових долин, низьких ІІ-ІІІ надзаплавних лесових терасах, днищах балок поширені (по мірі підвищення рівня ґрунтових вод): лучно-чорноземні, лучні, лучно-болотні, болотні й торфово-болотні, іноді - низинні торфовища (особливо в долинах Оржиці, Удаю, Сули, Хоролу). Для більшості із названих типів ґрунтів характерна солонцюватість і оглеєність профілю.

Відкриті заболочені землі займають близько 3% земельного фонду області.

Якість ґрунтів є найважливішим чинником при оцінці земельних ресурсів територій. За 100-бальною шкалою середня якість ґрунтів Полтавщини становить 65 балів (по Україні — 60 балів). За цим показником Полтавщина поділяє 6-7 місце (на рівні з Хмельниччиною, після Черкаської, Чернівецької, Тернопільської, Вінницької, Кіровоградської областей). У порівнянні з середньою оцінкою 1 га ріллі по Україні, орні землі Полтавщини перевищують відповідний рівень на 9%. За умовами використання земельних ресурсів виділяють 4 ґрунтово-кліматичні зони:

Використання земельних ресурсів. Із загальної площі Полтавської області 2875,01 тис.га, станом на 2009 р., сільськогосподарські землі складають 2231,83 тис.га (77,2%), у т.ч. сільськогосподарські угіддя 2173,413 тис.га, або 75,6%, з них орні землі становлять 1768,574тис.га, або 61,5% від усієї території (77,7% сільськогосподарських угідь).

С труктура земельного фонду Полтавської області

Орні землі (агроландшафти) найбільшу площу займають у Гребінківському районі (понад 78% від усієї його території), найменшу − в Кременчуцькому й Глобинському районах (біля 50%).

Найменша розораність характерна як для крайніх південних районів (що зумовлено засоленістю ґрунтів), так і крайніх північних районів області – Котелевського, Чорнухинського, Гадяцького (що зумовлено значною еродованістю земель). Велика розораність Гребінківського й Оржицького районів головним чином пов’язана з їх плоским рельєфом, зручним для обробки земель, а Машівського й Карлівського районів – з рівнинністю поверхні у поєднанні з високою родючістю ґрунтів.

Середня забезпеченість орними землями на 1 жителя Полтавщини становить 1,2 га (на 2012 рік), що майже у півтора рази вище, ніж у середньому по Україні.

Під сіножатями й пасовищами зайнято 364,5 тис. га, або 12,7% від всієї території області. Сіножаті й пасовища розташовані переважно на заплавах річок і в балках.

Багаторічні насадження займають 30 тис.га, або 1% від площі області (порівняно з початком 1990-х скоротилися більше ніж удвічі).