2. Інституційна модель грошового ринку
У загальному вигляді ІНСТИТУЦІЙНУ МОДЕЛЬ ГРОШОВОГО РИНКУ МОЖНА ПОДАТИ ЯК СХЕМУ ПОТОКІВ ГРОШЕЙ ТА ІНСТРУМЕНТІВ МІЖ ТРЬОМА ГРУПАМИ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ’ЄКТІВ: ТИМИ, ЩО ЗАОЩАДЖУЮТЬ ГРОШІ; ТИМИ, ЩО ЗАПОЗИЧУЮТЬ ГРОШІ; ФІНАНСОВИМИ ПОСЕРЕДНИКАМИ.
ЗА ІНСТИТУЦІЙНИМ КРИТЕРІЄМ ГРОШОВИЙ РИНОК МОЖНА ПОДІЛИТИ НА ДВА СЕКТОРИ:
СЕКТОР ПРЯМОГО ФІНАНСУВАННЯ;
СЕКТОР ОПОСЕРЕДКОВАНОГО ФІНАНСУВАННЯ.
У СЕКТОРІ ПРЯМОГО ФІНАНСУВАННЯ ЗВ’ЯЗКИ МІЖ ПРОДАВЦЯМИ І ПОКУПЦЯМИ ГРОШЕЙ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ БЕЗПОСЕРЕДНЬО, І ВСІ ПИТАННЯ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ВОНИ ВИРІШУЮТЬ САМОСТІЙНО ОДИН З ОДНИМ. Функціонуючі тут брокери та дилери виконують скоріше технічну роль звичайних посередників, допомагаючи їм швидше знайти один одного. У цьому секторі ВИДІЛЯЮТЬ ДВА КАНАЛИ РУХУ ГРОШЕЙ:
КАНАЛ КАПІТАЛЬНОГО ФІНАНСУВАННЯ, ПО ЯКОМУ ПОКУПЦІ НАЗАВЖДИ ЗАЛУЧАЮТЬ КОШТИ У СВІЙ ОБОРОТ; ДЛЯ ЦЬОГО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ АКЦІЇ;
КАНАЛ ЗАПОЗИЧЕНЬ, ПО ЯКОМУ ПОКУПЦІ ТИМЧАСОВО ЗАЛУЧАЮТЬ КОШТИ В СВІЙ ОБОРОТ, ВИКОРИСТОВУЮЧИ ДЛЯ ЦЬОГО ЯК ІНСТРУМЕНТ ОБЛІГАЦІЇ ТА ІНШІ ПОДІБНІ ЦІННІ ПАПЕРИ.
У СЕКТОРІ ОПОСЕРЕДКОВАНОГО ФІНАНСУВАННЯ ЗВ’ЯЗКИ МІЖ ПРОДАВЦЯМИ І ПОКУПЦЯМИ ГРОШЕЙ РЕАЛІЗУЮТЬСЯ ЧЕРЕЗ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ, ЯКІ СПОЧАТКУ АКУМУЛЮЮТЬ У СЕБЕ РЕСУРСИ, ЩО ПРОПОНУЮТЬСЯ НА РИНКУ, А ПОТІМ ПРОДАЮТЬ ЇХ КІНЦЕВИМ ПОКУПЦЯМ ВІД СВОГО ІМЕНІ. Вони створюють власні зобов’язання й вимоги, які можуть бути самостійними інструментами грошового ринку, зумовлювати появу нових грошових потоків.
СЕКТОР ОПОСЕРЕДКОВАНОГО ФІНАНСУВАННЯ Є ОБ’ЄКТИВНО НЕОБХІДНОЮ СКЛАДОВОЮ ГРОШОВОГО РИНКУ. ВІН НЕ ПРОСТО ДОПОВНЮЄ СЕКТОР ПРЯМОГО ФІНАНСУВАННЯ, А СТВОРЮЄ СПЕЦІАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ТИХ ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ КРЕДИТОРАМИ І ПОЗИЧАЛЬНИКАМИ, ЯКІ НЕ МОЖУТЬ БУТИ РЕАЛІЗОВАНІ ЧЕРЕЗ СЕКТОР ПРЯМОГО ФІНАНСУВАННЯ.
ЗА ХАРАКТЕРОМ ПОСЕРЕДНИЦЬКИХ ОПЕРАЦІЙ РОЗРІЗНЯЄТЬСЯ БАГАТО ВИДІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ: БАНКИ, СТРАХОВІ КОМПАНІЇ, ІНВЕСТИЦІЙНІ, ФІНАНСОВІ ТА ТРАСТОВІ КОМПАНІЇ, ПЕНСІЙНІ ФОНДИ, КРЕДИТНІ ТОВАРИСТВА ТОЩО.
ЗА МІСЦЕМ НА ГРОШОВОМУ РИНКУ ЇХ МОЖНА РОЗДІЛИТИ НА ДВІ ГРУПИ: БАНКИ ТА НЕБАНКІВСЬКІ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ УСТАНОВИ.
3. Структура грошового ринку
Вичленення окремих сегментів ринку можна здійснити за кількома критеріями:
за видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців;
за інституційними ознаками грошових потоків;
за економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку.
ЗА ВИДАМИ ІНСТРУМЕНТІВ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ПЕРЕМІЩЕННЯ ГРОШЕЙ ВІД ПРОДАВЦІВ ДО ПОКУПЦІВ У ГРОШОВОМУ РИНКУ МОЖНА ВИДІЛИТИ ТРИ СЕГМЕНТИ: РИНОК ПОЗИЧКОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ, РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ, ВАЛЮТНИЙ РИНОК.
ЗА ІНСТИТУЦІЙНИМИ ОЗНАКАМИ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ МОЖНА ВИДІЛИТИ ТАКІ СЕКТОРИ ГРОШОВОГО РИНКУ: ФОНДОВИЙ РИНОК; РИНОК БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ; РИНОК ПОСЛУГ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВ.
На фондовому ринку здійснюється переміщення небанківського позичкового капіталу, який приводиться в рух з допомогою фондових цінностей (акцій, середньо- і довгострокових облігацій, бондів, інших фінансових інструментів тривалої дії). Інституційними органами, що здійснюють регулювання фондового ринку, є фондові біржі.
Усі фінансові інструменти, що застосовуються на фондовому ринку, можна розділити на дві групи:
1) акції, що є вимогами на частку в чистому доході і в активах корпорації;
2) боргові зобов’язання середнього (від одного до 10 років) та тривалого (10 і більше років) термінів дії, що є зобов’язаннями емітентів перед власником виплачувати йому погоджену суму грошового доходу у формі процентів через певні проміжки часу аж до повного погашення.
ЗА ТРЕТІМ КРИТЕРІЄМ — ЕКОНОМІЧНИМ ПРИЗНАЧЕННЯМ КУПІВЛІ ГРОШЕЙ — ГРОШОВИЙ РИНОК ПОДІЛЯЮТЬ НА ДВА СЕКТОРИ:
РИНОК ГРОШЕЙ;
РИНОК КАПІТАЛІВ.
НА РИНКУ ГРОШЕЙ КУПУЮТЬСЯ ГРОШОВІ КОШТИ НА КОРОТКИЙ СТРОК (ДО ОДНОГО РОКУ). ЦІ КОШТИ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В ОБОРОТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА (ПОКУПЦЯ) ЯК ГРОШІ, ТОБТО ДЛЯ ПРИВЕДЕННЯ В РУХ УЖЕ НАКОПИЧЕНОГО КАПІТАЛУ, ЗАВДЯКИ ЧОМУ ВОНИ ШВИДКО ВИВІЛЬНЮЮТЬСЯ З ОБОРОТУ І ПОВЕРТАЮТЬСЯ КРЕДИТОРУ.
НА РИНКУ КАПІТАЛІВ КУПУЮТЬСЯ ГРОШОВІ КОШТИ НА ТРИВАЛИЙ (БІЛЬШЕ ОДНОГО РОКУ) ТЕРМІН. ЦІ КОШТИ ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ЗБІЛЬШЕННЯ МАСИ ОСНОВНОГО Й ОБОРОТНОГО КАПІТАЛІВ, ЗАЙНЯТИХ В ОБОРОТІ ПОЗИЧАЛЬНИКІВ.
Характерною особливістю ринку капіталів є те, що попит і пропозиція тут є менш рухливими, рівень процентної ставки залишається більш стабільним, не так чутливо реагує на зміну кон’юнктури, як на ринку грошей.
Розмежування грошового ринку на ринок грошей і ринок капіталів має досить умовний характер.