Існує така кла­сифікація отруйних речовин

за характером токсичної дії:

1. нервово-паралітичної дії — зарин, зоман, Ві-Екс;

2. шкірно-наривні — іприт;

3. загальноотруйної дії — синильна кислота, хлорціан;

4. задушливі — фосген;

5. психохімічні — Бі-Зет (тимчасової дії);

6. подразнювальні — хлорацетонфенон, адамсит, Сі-Ар, Сі-Ес (тимчасової дії).

Залежно від тривалості збереження вражальної здат­ності отруйні речовини розподіляються на стійкі і нестій­кі. Стійкі отруйні р е ч о в и н и зберігають уражаль­ну дію до кількох діб і навіть тижнів. Це — Ві-Екс, зоман, іприт. Нестійкі отруйні речовини швидко випа­ровуються. При бойовому застосуванні на відкритій місцевості вони зберігають уражальну дію протягом кількох десятків хвилин. Це — синильна кислота, хлор­ціан, фосген.

Залежно від швидкості дії на організм і появи ознак ураження отруйні речовини ділять на швидкодіючі і повільнодіючі.

Швидкодіючі отруйні речовини не мають періоду прихованої дії. Вони уражають уже через кілька хвилин (зарин, зоман, синильна кислота, хлорціан, Сі-Ес, Сі-Ар).

Повільнодіючі отруйні речовини ма­ють період прихованої дії і призводять до ураження через деякий час (Ві-Екс, іприт, фосген, Бі-Зет).

Застосовуються отруйні речовини у краплиннорідкому стані, у вигляді газу (пари) та аерозолю (туману, диму).

Засоби доставки отруйних речовин — це ра­кети, авіабомби, артилерійські снаряди і міни, хімічні фугаси, а також виливні авіаційні при­лади (ВАЛ).

Осередком хімічного ураження називається терито­рія, що зазнала безпосереднього впливу отруйних речо­вин (ОР) або під час землетрусу, якщо він призвів до руйнування місткостей, у яких зберігаються ОР і СДОР, або при виробничій аварії з викидом ОР і СДОР. При цьому утворюється заражена хмара; її називають пер­винною. Вторинна хмара складається з парів ОР і СДОР. Отже, розрізняють первинне і вторинне хімічне заражен­ня.

Бактеріологічною (біологічною) зброєю називають спеціальні боєприпаси і бойові прилади із засобами до­ставки, споряджені біологічними засобами. Вона призна­чена для масового знищення живої сили, сільськогоспо­дарських тварин і посівів, а також псування деяких видів військових матеріалів і спорядження. Основу біологічної зброї становлять біологічні засоби — хвороботворні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, грибки) і ви­роблювані деякими бактеріями отрути (токсини).

Як біологічні боєприпаси можуть використовуватись авіаційні бомби, касети, контейнери, розпилювальні при­лади, боєприпаси реактивної артилерії, бойові частини ракет, портативні прилади для диверсійного використання біологічних засобів.

Розрізняють такі види біологічних засобів:

з класу бактерій — збудники чуми, сибірської вираз­ки, сапу, туляремії, холери, меліоїдозу та ін.;

з класу вірусів — збудники жовтої пропасниці, віспи, різних видів енцефалітів, пропасниці Денге та ін.;

з класу рикетсій — збудники висипного тифу, пля­мистої пропасниці Скелястих гір, пропасниці цицига-мушітаін.;

з класу грибків — збудники бластомікозу, кокци-діоїдомікозу, гістоплазмозу та ін.

Для ураження сільськогосподарських тварин можуть використовуватися збудники таких захворювань, як чума великої рогатої худоби і свиней, а також збудники деяких захворювань, небезпечних для людини, наприклад си­бірська виразка, сап, меліоїдоз.

Для ураження сільськогосподарських рослин можливе використання збудників іржі злаків, картопляної гнилі, грибкового захворювання рису та інших рослин, а також комах-шкідників (саранча, гессенська муха та ін.).

Застосування бактеріологічної зброї призводить до масових інфекційних захворювань, небезпечних для лю­дини

У зоні бактеріологічного зараження за­проваджують спеціальний режим — карантин або обсервацію.

Карантин — суворий режим ізоляції пев­ної групи населення з метою запобігання роз­повсюдженню інфекційних захворювань. У зоні карантину не дозволяється виходити зі своїх житлових приміщень. Продукти харчування і предмети першої необхідності доставляються додому. Вихід (виїзд) із районів, у яких оголо­шено карантин, забороняється.

Обсервація — медичне спостереження за певною верствою населення. В зоні обсер­вації медична служба цивільної оборони ви­являє захворювання, проводить профілактичні заходи, робить спеціальні щеплення. Обме­жується спілкування між людьми. Навчальні та культурно-освітні заклади можуть продо­вжувати свою роботу, але за умови суворого виконання встановлених правил.

До сучасних звичайних засобів ураження відносять різного виду осколкові боєприпаси, боєприпаси об'ємного вибуху і запалювальну зброю.

Осколкові боєприпаси призначені головним чином для ураження людей, Найефективніші боєприпаси цього типу — кулькові бомби. Особливістю таких боєпри­пасів є величезна кількість (від кількох сотень до кількох тисяч) осколків масою від часток грама до кількох грамів. Кулькові протипіхотні бомби можуть бути розміром від тенісного до футбольного м'яча і містити до 6 тис. метале­вих або пластмасових кульок діаметром 5-8 мм. Радіус ураження такої бомби залежно від калібру — від 1,5 до 15 м.

Головне призначення фугасних боєпри­пасів — руйнування промислових, житлових і адміністративних будівель, залізничних та ав­томобільних шляхів, ураження техніки і людей. Головним вражаючим фактором фугасних боє­припасів є повітряна ударна хвиля. Вони від­різняються високим коефіцієнтом наповнення вибухонебезпечними речовинами, який складає 55 % від загальної маси боєприпаси.

Кумулятивні боєприпаси призначені для ураження броньованих цілей. Принцип їхньої дії заснований на пропаленні загороди потужним струмом продуктів детонації вибухонебезпечних речовин із температурою 6000-7000°С і висо­ким тиском. Сфокусовані продукти детонації спроможні пропалювати отвори в броньованих перекриттях завтовшки десятків сантиметрів і викликати пожежі.

Боєприпас об'ємного вибуху, або «вакуумна бомба», — авіаційна касета, наповнена рідким окисом ети­лену. Під час вибуху утворюється аерозольна хмара діаме­тром до 15 м. Вона переміщується з киснем повітря і підривається у кількох місцях спеціальними детонатора­ми. У зоні детонації за кілька десятків мікросекунд розви­вається температура 2500-3000 °С. У момент вибуху всере­дині хмари з паливно-повітряної суміші утворюється відносна порожнеча. Головним уражальним чинником боєприпасу об'ємного вибуху є ударна хвиля. Ці боєприпаси за своєю потужністю займають проміжне становище між ядерними і фугасними боєприпасами. Надлишковий тиск у фронті ударної хвилі на відстані 100 м від центра вибуху може досягти 100 кПа (І кгс/см²).

Запалювальна зброя призначена для ураження живої сили, знищення населених пунктів, промислових об'єктів, лісових масивів.

Основу запалювальних боєпри­пасів становлять запалювальні речовини і суміші. їх під­розділяють на такі групи:

запалювальні суміші на основі нафтопродуктів (на­палми), температура горіння 800-1200 °С;

металізовані запалювальні суміші (пірогелі), темпе­ратура горіння 1200-1600 °С;

терміт і термітні сполуки, температура горіння 3000 ° С;

звичайний або пластифікований фосфор, температура горіння 800-900 °С.

Оберіть правильні відповіді. (Кожна правильна відповідь — 1 бал.)