Результати визначення вмісту розчиненого кисню

=…; V_а = …; = …; n = …; P = …)

№ проби	, см3	, мг/дм3	Cереднє значення , мг/дм3	Стандартне відхилення, S	CO2   CO2, мг/дм3	, %

Висновок: Отже, вміст розчиненого кисню в пробі природної води становить…….., ступінь насичення води киснем становить ….

Контрольні запитання:

1. На основі літературних даних скласти таблицю, де представлені інші методи (не менше 2-х) визначення розчиненого кисню у природній воді. Таблицю оформити за формою:

Назва методу	Реактив	Реакція	Умови проведення	Інтервал визначення	Що заважає	Джерело літератури

2. Який вміст кисню є найбільш характерним для природних вод ? З чим пов’язані добові та сезонні коливання концентрації розчинного кисню у природних водах?

3. Чому визначенню вмісту розчинного кисню у воді за методом Вінклера заважають нітрити, іони феруму, відновники ? Які з іонів феруму ( Fe (ІІ) чи Fe (ІІІ)), на вашу думку, найбільше заважають визначенню розчинного кисню ? Які відновники можуть найбільше вплинути на результати аналізу природної води? Напишіть рівняння реакцій усунення заважаючого впливу нітритів, іонів феруму, відновників.

Лабораторна робота № 3

Визначення кислотності, лужності, компонентів карбонатної системи

та агресивного діоксиду вуглецю.

Порядок виконання роботи

1. Визначення рН проби води. В мірний стаканчик наливають свіжовідфільтрованої неконсервованої природної води і залишають її до досягнення кімнатної температури. Після чого вимірюють рН води з точністю до 0,1 рН-метром.

2. Отримане значення рН становить….. при t=…..˚C. В залежності від значення рН досліджуваної води визначають загальну та вільну лужність, загальну та вільну кислотність води.

3. Визначення загальної лужності С_з.л.. Якщо рН природної води ≤ 8,3, то визначають загальну лужність. До аліквотної частини води 100 см³ додають 2-3 краплини метилового оранжевого і відтитровують пробу води розчином хлоридної кислоти до переходу жовтого забарвлення в оранжеве. Розраховують загальну лужність C_з.л., ммоль-екв/дм³ за формулою:

,

де С_HCl – концентрація HCl в моль/дм³;

V_HCl – об’єм розчину кислоти, що пішов на титрування, см³;

V_aл – об’єм аліквотної частини води, см³.

Результати заносять у табл. 2.1.

4. Визначення вільної лужності С_в.л.. Якщо рН досліджуваної води > 8,3, то визначають вільну лужність. До аліквотної частини води 100 см³ додають 2-3 краплини фенолфталеїну і відтитровують пробу води розчином хлоридної кислоти до знебарвлення малинового розчину. Розраховують вільну лужність C_в.л., ммоль-екв/дм³ за формулою:

, де

С_HCl – концентрація HCl в моль/дм³;

V_HCl – об’єм розчину кислоти, що пішов на титрування, см³;

V_aл – об’єм аліквотної частини води, см³.

Результати заносять у табл. 2.1.

5. Визначення загальної кислотності С_з.к.. Якщо рН досліджуваної води лежить в інтервалі 4,5 – 8,3, то визначають загальну кислотність. До аліквотної частини води 100 см³ додають 2-3 краплини фенолфталеїну і відтитровують розчином натрій гідроксиду до появи слабко рожевого забарвлення. Розраховують загальну кислотність C_з.к., ммоль-екв/дм³ за формулою:

, де

С_NaOH – концентрація NaOH в моль/дм³;

V_NaOH – об’єм розчину лугу, що пішов на титрування, см³;

V_aл – об’єм аліквотної частини води, см³.

Результати заносять у табл. 4.1.

6. Визначення вільної кислотності С_в.к.. Якщо рН досліджуваної води < 4,5, то визначають вільну кислотність. До аліквотної частини води 100 см³ додають 2-3 краплини метилового оранжевого і відтитровують розчином натрій гідроксиду до переходу червоного забарвлення в жовте. Розраховують вільну кислотність C_в.к., ммоль-екв/дм³ за формулою:

, де

С_NaOH – концентрація NaOH в моль/дм³;

V_NaOH – об’єм розчину лугу, що пішов на титрування, см³;

V_aл – об’єм аліквотної частини води, см³.

Результати заносять в табл. 4.1. результати статистичної обробки вносять у табл. 4.2.

Таблиця 4.1