Запитання та завдання для самоперевірки

1. Розкрийте суть і соціально-економічне значення зростання продуктивності праці.

2. Які показники вимірювання продуктивності праці?

3. Назвіть методи вимірювання продуктивності праці.

4. У чому полягає сутність натурального методу вимірювання продуктивності праці? Які його переваги і недоліки?

5. Охарактеризуйте сутність трудового методу вимірювання продуктивності праці. Які його переваги і недоліки?

6. Охарактеризуйте вартісний метод вимірювання продуктивності праці. Які його різновиди?

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 2.2

ФАКТОРИ І РЕЗЕРВИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

План

2.1. Поняття і сутність факторів продуктивності.

2.2. Фактори продуктивності праці.

2.3. Резерви підвищення продуктивності праці.

2.4. Програми управління продуктивності праці.

Література: [1]; [4];[5]; [7]; [9]; [11]; [12]; [13]; [18]; [19]; [25]; [27].

Методичні рекомендації

Мета завдання –оволодіння теоретичними знаннями і практичними навиками виявлення резервів підвищення, щодо методів виявлення та розробці програм управління продуктивності праці.

знати: фактори і резерви та резерви зростання продуктивності праці;

вміти: виявляти резерви зниження трудомісткості продукції, підвищення продуктивності праці, розробити шляхи їх практичної реалізації.

Підвищення ефективності продуктивності є ключовою проблемою економіки, тому уміння точно її визначати і розраховувати, знаходити все нові резерви її підвищення основне професійне призначення економістів.

Фактори – це об’єктивно діючі умови, рушійна сила, що впливає та змінює рівень і динаміку продуктивності праці.

Фактори продуктивності, які визначають її рівень, пов’язані з працею, ресурсами, середовищем.

Слід зазначити, що залежно від ступеню контролю з боку підприємства, виділяють дві основні групи продуктивності: зовнішні, які не контролюють, та внутрішні, які контролюються. Останні поділяються на «тверді» (стійкі, сталі) та «м’які» (змінні).

Потрібно знати, що всі фактори зростання продуктивності праці за змістом можливо поділити на три групи: матеріально-технічні фактори, організаційно-економічні, соціально-економічні фактори.

Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів. Усі резерви класифікують залежно від видів ресурсів, що використовуються (резерви кращого використання засобів виробництва та поліпшення використання робочої сили), часу їх використання (поточні та перспективні), сфери виникнення (загальнодержавні, міжгалузеві, галузеві та внутрішньовиробничі). Внутрішньовиробничі резерви підрозділяються на: - зниження трудомісткості продукції; - поліпшення використання робочого часу; - поліпшення структури і використання кадрів.

Потрібно вміти визначати шляхи реалізації резервів зростання продуктивності праці за такими напрямами. Слід з’ясувати, що шляхи реалізації зростання продуктивності праці є: впровадження досягнень наук технічного прогресу; удосконалення організації виробництва і праці; підвищення якості професійно кваліфікаційного рівня робочої сили; удосконалення систем мотивації та стимулювання праці.

Потрібно зрозуміти значення розробці й упровадження програми управління продуктивністю праці, знати їх цілі, функції, зміст, структурні елементи та етапи розробці.

Цілями програми є: ефективне використання людських ресурсів, мінімізація втрат виробництва, створення ефективної системи вимірювання продуктивності праці, тобто визначення межі і показників цілей цієї системи.

Програми управління продуктивністю праці охоплює: організаційні форми підвищення продуктивності праці; сфери підвищення продуктивності праці; засоби і методи підвищення продуктивності праці.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Розкрийте економічну суть резервів зростання продуктивності праці. Наведіть класифікацію резервів зростання продуктивності праці.

2. Як оцінюється вплив резервів на підвищення продуктивності праці?

3. Охарактеризуйте основні шляхи підвищення продуктивності праці.

4. Назвіть і охарактеризуйте основні етапи програми управління продуктивності праці на підприємстві.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 2.3

Система нормативів і норм праці. Методи нормування трудових процесів

План

3.1. Сутність і значення нумерування праці.

3.2. Об’єкти нумерування праці.

3.3. Режими праці і відношення. Класифікація витрат робочого часу.

3.4. Система нормативів і норм праці .

3.5. Методи нормування трудових процесів.

Література: [4]; [6]; [7]; [8]; [12]; [14]; [27].

Методичні рекомендації

Мета завдання – визначення суті і значення нормування праці, оволодіти методами її нормування.

знати: суть нормування, його об’єкти, зміст роботи і методи нормування праці на підприємстві;

вміти: застосувати методи нормування трудових процесів, розробці норм і нормативів праці.

Насамперед слід зрозуміти суть і значення нормування праці, з’ясувати його об’єкти.

Нормування праці – це від діяльності з управління підприємством, пов’язаний з визначенням необхідних затрат праці та її результатів, контролем за мірою праці.

Мета нормування праці в ринкових умовах полягає в тому, щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконалення організації виробництва у праці, поліпшення її умов максимально скоротити витрати виробництва за рахунок щільного використання робочого часу, скорочення його непродуктивних витрат.

Завдання нормування праці полягає у наступному: встановлення нормативу часу на одиницю продукції; впровадження найбільш раціонального режиму використання устаткування, машин і механізмів; розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу; впровадження ефективної організації праці робітника на робочому місці.

Слід зазначити, що відповідно до відповідно до основних форм витрат праці виділяють дві групи об’єктів нормування праці: витрати робочого часу і витрати робочої сили. Залежно від особливостей виробництва об'єктами нормування можуть бути: обсяг роботи за певний період часу — годину, зміну, місяць, зона обслуговування, чисельність персоналу.

Потрібно знати режими праці і відпочинку, класифікацію витрат робочого часу, оволодіти методами дослідження трудових процесів на підприємствах.

Таким найпоширенішими методами є: хронометраж – безперервний (за поточним часом), вибірковий, цикловий; фотографія робочого часу – фотографія використання часу працівників (індивідуальна, групова, самофотографія), часу роботи устаткування, виробничого процесу; фотохронометраж.

Слід знати види норм затрат праці залежно від мети застосування при нормуванні праці використовуються такі види норм праці: норма часу, норма виробітку, нормовані завдання, норма обслуговування, норма часу обслуговування, норма чисельності, норма підлеглості.

За методом обґрунтування норм витрат робочого часу поділяється на технічно обґрунтовані і дослідно статистичні.

Особливу увагу слід приділити засвоєнню методам нормування трудових процесів на практиці нормування праці застосовуються такі методи нормування: сумарний досвідно-статистичний, аналітичний (аналітично-розрахунковий, аналітично-дослідний) та укрупнений.

На практиці найпоширенішим є аналітично-розрахунковий, оскільки його застосування менш трудомістке, дає можливість розрахувати норми ще до початку трудового процесу і сприяє рівнонапруженості норм.