2. Поняття суспільства як соціального феномену

Суспільство є високоабстрактною категорією, витвореною на перетині соціальної філософії, соціології, історії та інших наук, надзвичайно складним соціальним феноменом, що зумовило різні тлумачення його.

Суспільство — сукупність усіх засобів взаємодії та форм об'єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми, характеризуються соціокультурною ідентичністю її членів. Цей термін вживається і на позначення конкретного виду суспільства з його історичними, економічними, культурними особливостями (наприклад, українське суспільство).

Суспільство є соціальною системою, що складається з цілої множини елементів – локусів (заселених людьми територій) з єдністю владно – нормативного режиму, мови (або мов) соціальної взаємодії та мір обміну ( грошей, мір ваги або габаритів, їх прототипів і аналогів).

Загалом, суспільство ─ це суспільства.

До найхарактерніших сутнісних рис суспільства належать:

• спільність території проживання людей, що взаємодіють між собою;

• цілісність і сталість (єдине ціле);

• здатність підтримувати та відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв'язків

• певний рівень розвитку культури, система норм і цінностей, покладених в основу соціальних зв'язків між людьми;

• автономність та самодостатність, самовідтворення, саморегулювання, саморозвиток.

Із соціологічної точки зору американський соціолог Едуард-Альберт Шілз суспільством вважав об'єднання, що відповідає таким критеріям:

• існування його як елемента більшої системи;

• ідентифікація з певною територією;

• наявність власної назви та історії;

• укладення шлюбів між представниками даного об'єднання;

• поповнення за рахунок дітей, які визнані представниками цього суспільства;

• існування його у тривалішому часі, ніж середня "тривалість життя окремого

індивіда;

• єдність загальної системи цінностей (традицій, звичаїв, норм, законів, правил, тощо).

Усе це дає змогу трактувати суспільство як соціальну систему. Соціальна система – цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв'язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні інститути та організації, соціальні групи та спільноти, норми і цінності.

Найважливішими ознаками суспільства як системи є такі:

• цілісність

• наявність двох або більше типів зв'язків

• структура

• наявність рівнів та ієрархії рівнів

• управління,

• самоорганізація

• функціонування і розвиток.

Кожен з цих елементів соціальної системи перебуває у взаємозв'язках з іншими, займає специфічне місце та відіграє певну роль у ній. А завдання соціології полягає у з'ясуванні структури суспільства, науковій характеристиці його елементів, їх взаємодії і взаємозв'язку.

Людей у суспільство об'єднують головним чином три ознаки — спільна культура, спільна територія та спільна ідентичність:

• спільна культура, що передається з покоління в покоління, дає їм спільні цінності, норми, "зразки життя";

• спільна територія, яку вони вважають своєю, дає їм спільний простір, місце, де вони можуть на практиці реалізовувати свої культурні взірці;

• спільна ідентичність, тобто усвідомлення своєї приналежності до певної спільноти, виникає внаслідок відчуття людиною своєї причетності до носіїв певної культури, що реалізовується на певній території.

Суспільство як система структурно складається із людства в цілому (макрорівень), соціальних спільнот з утвореними ними соціальними інститутами (мезорівень), індивідів (мікрорівень). Усе це дає змогу трактувати суспільство як соціальну систему, або як зараз прийнято – соціокультурну систему. Соціальна чи соціокультурна система – цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв'язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні інститути та організації, соціальні групи та спільноти, норми і цінності.

Згідно із марксистською концепцією – соціальна структура суспільства складається з чотирьох соцієтальних підсистем: політичної, соціальної, духовної та економічної.

Політична сфера (підсистема) – це сукупність соціальних зв’язків і взаємин людей у сфері політики. Основні завдання цієї сфери: забезпечення соціального порядку, урегулювання конфліктів, запобігання політичним переворотам тощо. Ця підсистема виконує роль управлінської надбудови суспільства.

Соціальна сфера (підсистема) – це сукупність соціальних зв’язків і взаємин між різними соціальними групами, й суспільством у галузях освіти, медицини, комунально-побутового обслуговування, дозвілля, розваг тощо.

Духовна підсистема – це сукупність соціальних зв’язків і взаємин у сфері культури, науки, релігії.

Економічна підсистема – це сукупність соціальних зв’язків і взаємин людей в економічній сфері. Сюди входять заводи, банки, магазини, потоки грошей та інвестицій, обороти капіталів тощо. Саме тому вважається, що економічна підсистема є головною, за визначенням К.Маркса і Ф.Енгельса – базисом, бо складається з продуктивних сил (трудівників, перш за все) і виробничих відносин (тобто тих, хто розподіляє всі вироблені матеріальні цінності).