- •1. Актуальність теми. Обґрунтування теми.
- •4. Питання до семінарського заняття.
- •5. Теми доповідей, рефератів:
- •7. Тести
- •10. Люблінська унія 1569 р. Це -
- •8. Зміст заняття:
- •1.Литовський період
- •2. Виникнення українського козацтва
- •3. Політико-соціальний та військовий устрій Січі
- •4. Українські землі під владою Речі Посполитої
- •5. Козацько-селянські війни кінця хvі - першої половини хvіі ст.
- •9. Методичні вказівки з підготовки студента до семінарського заняття :
- •10. Графологічної структури заняття:
- •1. Найхарактерніші ознаки української козацької
- •11. Література:
10. Люблінська унія 1569 р. Це -
А угода про шлюб Ядвиги і Ягайла
Б угода між Ягайлом і Вітовтом про зверхність та привілеї
В угода про утворення греко-католицької церкви
Г угода про утворення Речі Посполитої
11. Термін «козак» у перекладі з тюркської означає:
А Вільна людина
Б Озброєна людина
В Злодій
Г Вершник
12. За устроєм Запорізька Січ – це:
А Конституційна монархія
Б Диктатура
В Самодержавна монархія
Г Республіка
13. Берестецька церковна унія відбулась у:
А 1569 р.
Б 1576 р.
В 1589 р.
Г 1596 р.
14. Кревську унію між Литвою і Польщею укладено в:
А 1385 р.
Б 1413 р.
В 1569 р.
Г 1596 р.
15. Братства в історії України - це
А корпоративні об’єднання ремісників споріднених спеціальностей у містах, що користувалися магдебурзьким правом у XV-XVI ст.
Б релігійно-громадські організації міщан при православних церквах на українських землях наприкінці XVI-XVII ст.
В об’єднання реєстрового козацтва та духовенства, які здійснювали контроль за діяльністю вищих православних церковних ієрархів у XV-XVI ст.
Г доброчинні товариства української шляхти, які опікувалися будівництвом православних храмів власним коштом у XVI ст.
8. Зміст заняття:
1.Литовський період
В 40-х роках ХІV ст. українські землі було розділено. Після війни 1351-1352 рр. між Польщею і Литвою Галичина залишилась під владою Польщі, а Берестейщина і Волинь перейшли до Литовської держави.
Поставши в середині XІІІ ст., Литовська держава поступово посилює свій вплив і розширює територію. Так, за князя Гедиміна (1316-1341 рр.) вона захоплює значну частину Білорусі, а його сини Ольгерд і Кейстут приєднують Чернігово-Сіверщину (1357-1358 рр.), Поділля (1363 р.), Київщину (1362 р.).
Відтепер історія українських земель стає пов’язаною з історією феодальної Литви.
Уся повнота влади у Великому князівстві Литовському була зосереджена у руках великого князя. На відміну від Київської Русі, князівства у Литві не мали автономії. Система прямого взаємозв’язку між військовою службою і землеволодінням давала можливість великому литовському князеві мати значне військо і контролювати фактично всі ресурси держави.
Чималу частину Великого князівства Литовського складали східнослов’янські землі, де місцеві феодали, як правило, зберегли свої вотчини. Литовці запозичили попередню структуру управління, військову організацію, судову систему тощо. З XVІ ст. на українських землях діяли Литовські статути - кодекси середньовічного права Великого князівства, що були написані старослов’янською мовою.
Одним із основних зовнішньополітичних завдань Литовської держави була боротьба з Золотою Ордою. Значною подією стала перемога українсько-литовсько-білоруського війська над татаро-монголами на Синіх Водах у 1362 р. Це дата завершення татаро-монгольської навали на українських землях.
За часів правління Вітовта (1392- 1430 рр.) виникла реальна загроза з боку Тевтонського ордену. Крім цього, після битви на Куликовому полі (1380 р.) посилювався вплив Москви. Все це зумовило для Литви вибір союзника в особі Польщі, яка до того ж потрапила в залежність від Угорського королівства.
В серпні 1385 р. у м. Креві було підписано угоду про об’єднання (унію) між Великим князівством Литовським і Польським королівством. Литовський князь Ягайло одружується з польською королівною Ядвигою, переходить в католицьку віру, проголошує католицтво єдиною релігією для населення Литви і стає польським королем. Кревська унія, безумовно, створила реальні передумови для боротьби з тевтонською агресією. Але разом із тим вона забезпечила посилення польської експансії на територію Великого князівства Литовського.
Це не могло не викликати відсіч литовських феодалів на чолі з князем Вітовтом. Тому в 1392 р. у м. Острозі підписується компромісна угода, за якою Польща визнавала Вітовта довічним правителем Литви. В 1398 р. він був проголошений королем литовським і руським. Тим самим фактично було відмінено Кревську унію. Продовжуючи політику централізації, Вітовт ліквідує Волинське, Подільське та Київське князівства, тим самим фактично скасувавши колишню автономію українських земель.
Позиції Польщі та Литви посилилися під час Великої війни проти Тевтонського ордену (1409-1411 рр.), особливо після Грюнвальдської битви (1410 р.), в якій на боці союзників виступили чесько-моравські, угорські, татарські, волоські загони, а також українці. Загалом армія союзників налічувала понад 100 тис. вояків, перевищуючи армію хрестоносців, але поступаючись їй у військовому вишколі й досвіді. Але союзним військам вдалось завдати нищівного удару. Серед тевтонських лицарів поранених і вбитих було понад 30 тис.
Перемога у Грюнвальдській битві значно зміцнила позиції Литви. За Торунським миром (1411 р.) Тевтонський орден передавав їй Жемайтію, а Польщі – Добжинську землю. Просування хрестоносців на схід було зупинено, і поступово Тевтонський орден зійшов з історичної сцени.
У 1413 р. було підписано Городельську унію, яка зберігала вплив Польщі над формально незалежним Великим князівством Литовським. Литовські феодали-католики зрівнювалися в правах з польською шляхтою, діставши можливість брати участь у великокняжій раді. В Литві вводився польський взірець адміністративно-територіального поділу, але при цьому українські землі роздавалися католицькій церкві.
Все це не могло не викликати опору проти покатоличення і засилля польських феодалів. По смерті Вітовта у 1430 р. цей рух очолив молодший брат Ягайла - Свидригайло Ольгердович. Тривав він до 1435 р., коли війська Свидригайла зазнали нищівної поразки від брата Вітовта - великого литовського князя Сигізмунда - під Вількомиром. Тоді на велике княжіння обирається малолітній син Ягайла - Казимир. А у 1447 р. він стає також і польським королем Казимиром ІV, фактично відновивши польсько-литовську унію.
В кінці XV-XVІ ст. Велике князівство Литовське втрачає свою колишню могутність, а українські землі у складі Литви остаточно втрачають автономні права. Одночасно посилюється вплив централізованої Російської держави, яка проголошує свої права на територію Південно-Західної Русі. В українських землях посилюються проросійські настрої. У 1508 р. відбувається повстання під керівництвом князя М. Глинського проти литовських магнатів. Це була остання спроба українських князів відібрати свої землі у Литви. Але через їхні нерішучі дії вона зазнала поразки.
Часи, прожиті українським народом у Великому князівстві Литовському, незважаючи на значний польський вплив, мали в цілому позитивне значення.
