7. Супервізія соціального супроводу

З метою забезпечення належної якості соціального супроводу, вдосконалення та оптимізації діяльності соціального працівника провадиться супервізія його роботи. Завданням супервізії є професійна підтримка, навчання та наставництво соціального працівника в процесі виконання ним соціального супроводу прийомної сім'ї/дитячого будинку сімейного типу, визначення ефективних шляхів такої діяльності.

Супервізія може здійснюватися за потребою - за особистим запитом соціального працівника або планово. Періодичність обов'язкових заходів щодо оптимізації соціального супроводу здійснюється не рідше одного разу на 3 місяці для сімей, які перший рік виховують дітей, позбавлених батьківського піклування, та один раз на 6 місяців для решти прийомних сімей/дитячих будинків сімейного типу. Мета обстеження - оцінювання ефективності виховання дитини у сім'ї та рівень виконання плану соціального супроводу.

Оцінку слід проводити щорічно. Щорічна оцінка результатів соціального супроводу прийомних сімей/дитячих будинків сімейного типу передбачає аналіз двох аспектів: оцінювання ефективності функціонування сім'ї та оцінювання розвитку і виховання дитини в сім'ї. Оцінка проводиться на підставі візитів у сім'ю, спілкування з батьками та дитиною, спостереження спеціалістом за умовами проживання, розвитку дитини, догляд за нею.

8. Порядок зберігання документів з роботи із сім'ями або особами, яким надається соціальна допомога в ході соціального супроводу.

Центр в обов'язковому порядку зберігає матеріали з роботи з сім'ями або особами, які перебували під соціальним супроводом, для надання довідок та використання з метою, яка не суперечить чинному законодавству.

Термін зберігання документів з роботи з сім'ями або особами, які перебували під соціальним супроводом Центру, становить п'ять років з дня припинення соціальногосупроводу.

9. Форми і методи роботи, які використовуються в процесі соціально –педагогічного супроводу.

У процесі здійснення соціальної роботи з сім'ями, які опинилися в складних життєвих обставинах, доцільною видається така класифікація спеціальних методів: соціально-економічні, організаційні (адміністративні), педагогічні, психологічні та соціологічні.

До соціально-економічних методів соціальної роботи належать всі існуючі засоби, за допомогою яких соціальні працівники, інші спеціалісти здійснюють вплив на матеріальні, моральні, сімейні, національні та інші потреби й інтереси сім'ї, яка опинилася в складних життєвих обставинах. Це – натуральна та грошова допомога, моральне заохочення, встановлення пільг, здійснення патронажу, соціального супроводу, допомоги в побутовому обслуговуванні.

Організаційні (адміністративні) методи розглядаються в управлінському аспекті; їх реалізація можлива за умови наявності відповідних нормативно-правових документів. Це – регламентування (розробка та введення в дію організаційних положень – наказів, типових нормативів діяльності со­ціального працівника: наприклад, нормативи чисельності сімей із розрахунку на одного соціального працівника, нормативи часу обслуговування); інструктування (роз'яснення завдань, шляхів розв'язання проблем, наслідків неправильних дій членів сім'ї – консультування, інформування).

Педагогічні методи. Це методи формування свідомості, спрямовані на формування певних понять, оцінок, світогляду (переконання, навіювання, приклад); методи організації діяльності, спрямовані на формування позитивного досвіду поведінки, дій та вчинків (доручення, соціальне навчання, закріплення позивного досвіду); методи стимулювання діяльності, націлені на стимулювання особистості до покращання чи зміни своєї поведінки, розвитку мотивації на соціально схвальну діяльність (позитивне підкріплення, змагання); методи самовиховання, що сприяють свідомій зміні лю­диною власної особистості (самооцінка, самоорганізація, самоконтроль, самокорекція).

Психологічні методи. Це – тестування, що дає змогу встановити рівень розвитку у членів сім'ї необхідних знань, умінь, навичок, особистісних характеристик; психодрама, під час якої використовується рольова гра, що дозволяє створити умови для вираження індивідом почуттів, що пов'язані з важливими для нього проблемами; соціограма, що спрямована на аналіз відносин між різними групами людей; ігрова терапія, що передбачає залучення, перш за все дітей, до різноманітних ігрових ситуацій (розрізняють діагностичні, корекційні, розвивальні та творчі ігри).

Соціологічні методи – це спостереження, опитування (традиційним методом є дистанційне (по телефону) чи очне інтерв'ю, анкетування, фокус-група), аналіз документів (різновидом цього методу є біографічний метод, що полягає у вивченні особистих документів людини – характеристик, що­денників, листів).

Розрізняють форми індивідуальної, групової та масової роботи.

Основними формами індивідуальної роботи з членами сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, є: телефонні розмови, сімейні, індивідуальні візити в сім'ю: планові та без попереджень, зустрічі, інтерв’ювання, тестування, консультація, співбесіда, пере адресація, доручення. До найбільш розповсюджених групових форм належать: бесіда, дискусія, диспут, проведення тренінгів, робота групи взаємодопомоги та взаємопідтримки. До масових можна віднести проведення свят (День матері, "Тато, мама, я – спортивна сім’я"), народні свята – Різдво, Новий рік, Дні здоров’я і т. ін.

Модуль 2. Реалізація соціального супроводу клієнта

Лекція 3-4 Категорії сімей, які потребують соціальної підтримки.

План

1. Категорії сімей з дітьми, які потребують соціальної підтримки.

Функціонально-неспроможна сім'я.

Сім'я в кризовій ситуації (кризова сім'я).

Сім'я неблагополучна. Сім'я соціального ризику.

Сім'я з дитиною/дітьми, яка опинилася у складних життєвих обставинах.

2. Перелік основних нормативно-правових актів, відповідно до яких здійснюється соціальна робота з сім’ями, дітьми та молоддю

3. Перелік критеріїв та показників складних життєвих обставин

4. Модель соціальної роботи з сім'ями, які опинилися у ощадних життєвих обставинах.

5. Алгоритм дій щодо повернення учнів до навчання