Метаплазія

Метаплазія – адаптаційний патологічний процес, який характеризується замі-щенням однієї диференційованої тканини іншою в межах одного типу тканин.

У м’язовій та нервовій тканинах це явище не зустрічається. Найбільш пошире-ним прикладом метаплазії є заміщення одношарового призматичного епітелію на ба-гатошаровий плоский при запаленні слизової бронха, епітелію шлунку в кишковий епітелій – кишкова метаплазія. Причиною метаплазії може бути гіповітаміноз А та інш. Метаплазія епітелію може бути фоном для розвитку злоякісних пухлин.

Дисплазія

Дисплазія – це значні порушення проліферації та диференціювання епітелію з розвитком клітинної атипії (зміною будови клітин): втрата полярності, гісто- та органоспецифічності епітелію.

Базальна мембрана при не пошкоджується. Найчастіше розвивається при запаль-них та регенераторних процесах. Залежно від ступеню проліферації і стану клітин-ної та тканинної атипії розрізняють три стадії (ступені) дисплазії: І –легка (мала), ІІ – помірна (середня), ІІІ – тяжка (значна). Легка та середня дисплазії є зворотними. Зміни клітин та тканин при важкій дисплазії розглядаються як передраковий процес.

Регенерація

Регенерація (від лат. regeneratio – відновлення) - процес самовідновлення живої матерії. Регенерація відбувається на молекулярному, субклітинному, клітинному, тканинному й органному рівнях. В основі її лежать гіперпластичні процеси. Для клі-тинної форми регенерації притаманне розмноження клітин, для внутрішньоклітин-ної форми – збільшення чисельності (гіперплазія) і розмірів (гіпертрофія) ультраст-руктур та їх компонентів. Друга форма властива клітинам усіх органів.

У морфогенезі регенерації виділяють дві фази – проліферації та диференціації. Протягом першої фази спостерігається розмноження недиференційованих (камбіаль-них, стовбурових) клітин або клітин – попередників. Під час другої фази молоді клі-тини дозрівають і спеціалізуються. Регенераторний процес регулюється гуморальними, імунними, нервовими та функціональними механізмами.

Фізіологічна регенерація

Фізіологічна регенерація здійснюється протягом усього життя і відображає безперервний процес розпаду та синтезу речовин. Вона характеризується внутрішньоклітинним оновленням молекул і ультраструктур, а також збільшенням кількості клітин внаслідок поділу, компонентів сполучної тканини. Внутрішньоклітинна регенерація є єдиною формою відновлення кардіоміоцитів і нейронів ЦНС. Поєднання внутрішньоклітинного оновлення з поділом клітин спостерігається у печінці, нирках, підшлунковій залозі. Постійна зміна епідермісу, епітелію слизової травного каналу, елементів крові здійснюється переважно за рахунок клітинного поділу.

Репаративна регенерація

Репаративна регенерація – це заміщення дефекту органа при різноманітних па-тологічних процесах. В її основі лежать ті ж механізми, які притаманні фізіологічній регенерації, причому репарація пошкодження в кожному із органів відбувається тим самим шляхом, що й в умовах фізіологічного відновлення, тільки більш інтенсивно. Внутрішньоклітинна регенерація стає основною формою відновлення структури дистрофічно змінених клітин, клітинна і внутрішньоклітинна – при їх некрозі.

Кінцевий результат репаративної регенерації виражається у реституції або суб-ституції. Реституція (повна регенерація) характеризується заміщенням дефекту тка-нини ідентичною до загиблої. Вона властива тим органам і тканинам, де регенерація відбувається виключно у вигляді клітинної форми (кістковий мозок, епідерміс, епітелій слизових).

Субституція (неповна регенерація) характерна для органів, у яких загоєння відбу-вається переважно або виключно шляхом внутрішньоклітинної репарації (серце, ЦНС). У міокарді вогнища некрозу заміщуються сполучною тканиною, в головному мозку загиблі нейрони – гліальними рубцями. Відновлення функції забезпечується збільшенням ядерних і цитоплазматичних ультраструктур у збережених клітинах, які гіпертрофуються. Варіантом неповної регенерації є “регенерація на віддалі”. Як приклад її можна навести якісну перебудову різних відділів травного тракту, яка компенсує зниження зовнішньосекреторної функції голівки підшлункової залози, або перебудову другої півкулі головного мозку при ураженні першої.