3. Калина звичайна - Калина обыкновенная

( гордина, калина, калинка, калина лісова) Viburnum opulus

Гiллястий кущ або невелике дерево родини жимолостевих. Молодi пагони зеленувато-сiрi або жовто-бурi, голi. Листки супротивнi, широкояйцеподібнi з щерблено-зубчастими гострими лопатями. Квiтки бiлi в зонтикоподібних волотях; вiночок зрослопелюстковий. Крайовi квiтки суцвiття непліднi, внутрiшнi - пліднi. Цвiте у травнi - червнi. Плід - червона куляста кiстянка. Росте в лiсах, мiж чагарниками, по берегах рiчок. Вирощують на присадибних дiлянках як декоративну i лiкарську рослину. Для лiкарських потреб заготовляють кору, плоди, квiтки. Кору - весною перед розпусканням листкiв. Квiтки - пiд час цвiтiння. Плоди у вереснi - жовтнi, коли вони повнiстю достигнуть. Кора калини звичайної мiстить флавоноїди, ефiрну олiю, дубильнi речовини, смоли, органiчнi кислоти. У плодах є цукри, вiтамiни, флавоноїди, пектиновi сполуки, барвник, макро- та мiкроелементи, бензойна кислота. У квiтках - флавоноїди, вiтамiни, ефiрна олiя. Галеновi препарати iз кори калини звичайної мають кровоспинну, в'яжучу, заспокiйливу, сечогiнну дiю, посилюють скорочення мускулатури матки. Застосовують при кровотечах (пiсляпологових, гемороїдальних). Плоди калини (свiжi, протертi з цукром, сік) вживають при нервовому збудженнi, гiпертонiї, атеросклерозi, кашлi, охриплостi, хворобах печiнки. Сік калини звичайної використовують при раку молочної залози, гiпоацидних гастритах, анемiї, набряках, нервових розладах, для профiлактики злоякiсних утворень при гастритах з пониженою кислотнiстю, полiпозi шлунка. Мiсцево - при екземi, фурункулах, для вiдбiлювання шкiри обличчя. Внутрiшньо - настiй квiток (1:10) пити по 1 ст ложцi тричі на день. Сік плодiв калини - по 2 ст ложки 4 рази на день. Вiдвар кори калини (1:20) - приймати по 1 ст ложцi тричі на день. Зовнiшньо - вiдвар кори (1:20) служить для промивань, обробки ран i виразок, полоскання рота i горла.

4. ГВОЗДИКА ДЕЛЬТОПОДІБНА - Гвоздика дельтовидная

Dianthus deltoides

Багаторiчна сизувата або зелена трав'яниста рослина родини гвоздикових. Має тонке повзуче кореневище. Стебло висхiдне. Листки супротивнi, по краях i середнiй жилцi - шорстковолосисті. Квiтки правильнi, двостатевi, одиничнi. Пелюстки зубчастi, червонi. Цвiте у червнi - вереснi. Плід - коробочка. Росте на луках, галявинах, узлiссях. Стародавня грецька легенда розповiдає, що примхлива богиня мисливства Дiана якось дуже розсердилася на хлопчину-пастуха за те, що своєю грою на сопiлцi розганяє звiрiв i заважає полюванню. В приступi гнiву Дiана влучною стрiлою вразила юнака в серце, в лютi вирвала йому очi. Коли ж опам'яталася, то зрозумiла, що вчинила велике зло. Вона безсило випустила з рук очi юнака, i тi проросли чудовими п'ятипелюстковими квiтками з вiчком посерединi. Для лiкарських потреб збирають траву пiд час цвiтiння. Трава гвоздики мiстять алкалоїди, флавоноїди, кумарини, сапонiни. Галеновi препарати гвоздики мають болетамувальнi, кровоспиннi, протизапальнi властивостi. Застосовують при маткових кровотечах, ревматизмi, алергії. Внутрiшньо - настiй трави гвоздики (1 ст ложка сировини на 200 мл окропу) приймати по 1 ст ложцi тричі на день.

5. ВЕРБОЗІЛЛЯ ЗВИЧАЙНЕ - Вербейник обыкновенный

Lysimachia vulgaris

Багаторічна трав’яниста рослина родини первоцвітних. Стебло просте або розгалужене до 200 см заввишки, прямостояче. Листки супротивні, короткочерешкові, видовжено ланцетні або яйцевидно-ланцетні, цілокраї, по 3 – 4 у кільцях. Квітки двостатеві, правильні, в густих пірамідально-волотистих суцвіттях. Віночок п’ятироздільний, 20 мм у діаметрі, яскраво-жовтий. Цвіте у червні – липні. Плід – коробочка. Росте на вологих місцях, серед чагарників, на болотах, по берегах річок та озер по всій території України. Для виготовлення галенових препаратів використовують траву, зібрану під час цвітіння рослини. Сушать на горищах добре провітрюваних. Висушену сировину зберігають у паперових мішках. Вербозілля звичайне містить мікро- та мікроелементи, аскорбінову кислоту (у листках до 1200 мг%; у квітках до 900 мг%), сапоніни, дубильні речовини. Галенові препарати вербозілля (настій) виявляє бактерицидні, протистоцидні, в’яжучі властивості. У народній медицині препарати вербозілля застосовують як в’яжучий засіб при проносах, гастриті, кровотечах, жовтяниці, судомах, загальній слабості та цинзі і як засіб для прискорення загоювання ран. Внутрішньо – настій трави вербозілля звичайного (1 ст ложку сировини на 200 мл окропу, настояти 2 год, приймати по 2 ст ложки 4 рази на день. Зовнішньо – настій трави для полоскання (1:10) при молоцгтці і стоматиті, припарки до забитих місць і пухлин, при артритах і венеричних захворюваннях.