2. Джерела інформації для проведення фінансового аналізу
Основними джерелами інформації для фінансового аналізу є:
бухгалтерський баланс (ф.№1);
звіт про фінансові результати (ф.№2);
звіт про рух грошових коштів (ф.№3);
Кошторис доходів або витрат підприємства.
Звіт про фінансові результати складається з таких розділів:
фінансові результати;
елементи операційних витрат;
розрахунок показників прибутковості акцій.
Звіт про рух грошових коштів складається з розділів:
рух коштів в результаті операційної діяльності, вказується прибуток або збиток від звичайної діяльності до оподаткування;
рух коштів в результаті інвестиційної діяльності;
рух коштів в результаті фінансової діяльності.
Бухгалтерських баланс аналізують за допомогою горизонтального та вертикального аналізу і за рахунок побудови порівняльного аналітичного балансу.
Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї чи декількох аналітичних таблиць, в яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання чи спадання.
Мета горизонтального аналізу бухгалтерського балансу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни величин різних статей балансу за певний період і дати оцінку цим змінам.
Варіантом горизонтального аналізу є трендовий аналіз (аналіз тенденцій розвитку).
Вертикальний (структурний) аналіз дає уявлення фінансового звіту у вигляді лише відносних показників. Його мета полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей балансу до підсумку балансу і оцінці його змін.
На базі горизонтального та вертикального аналізу будується порівняльний аналітичний баланс, за допомогою якого проводять оцінку майнового стану підприємства.
3.Економічна суть майна підприємства, його структура і класифікація
Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинно мати певне майно, яке належить йому на правах власності чи володіння. Усе майно, яке належить підприємству і яке відображено в його балансі, називають активами.
Активи — це економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку; це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигід у майбутньому.
Рис. 3.1. Схема структури активів підприємства
Маючи чітке уявлення про кожний елемент основних засобів у виробничому процесі, про їх фізичний та моральний знос, про чинники, які впливають на використання основних засобів, можна знайти методи, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства, які забезпечують зниження витрат виробництва і, звичайно, зростання продуктивності праці.
Активи підприємства розподіляються за різними класифікаційними ознаками (рис. 3.2).
Рис. 3.2. Класифікація активів підприємства за основними ознаками
За формою функціонування виділяють:
матеріальні активи, які характеризують активи підприємства, що мають матеріальну форму. Це основні засоби, незавершені капітальні вкладення, устаткування, виробничі запаси сировини та матеріалів, запаси швидкозношуваних предметів (МШП), обсяг незавершеного виробництва, інші види матеріальних активів;
нематеріальні активи, що характеризують активи підприємства, які не мають матеріальної форми, але берують участь у господарській діяльності та приносять прибуток. До них належать придбання підприємством прав користування окремими природними ресурсами, патентні права на використання винаходів, «ноу-хау» — сукупність технічних, технологічних, управлінських, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, які є предметом інновацій, але не запатентованих, права на виробничі моделі, товарний знак — емблема, рисунок чи символ, торгова марка — право на виняткове використання фірмового найменування юридичної особи, права на використання комп’ютерних програм, «гудвіл» — різниця між ринковою вартістю підприємства як майнового комплексу і його балансовою вартістю, інші аналогічні види майнових цінностей підприємства;
фінансові активи, що характеризують різні фінансові інструменти, які належать підприємству або перебувають у його володінні. Це грошові активи в національній та іноземній валюті, дебіторська заборгованість у всіх її формах, коротко- та довгострокові фінансові вкладення.
За характером участі в господарському процесі та швидкістю обороту активів виділяють:
оборотні (поточні) активи, що характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують поточну виробничо-комерційну операційну діяльність і повністю використовуються впродовж одного виробничо-комерційного циклу. До них відносять такі елементи: виробничі запаси сировини та напівфабрикатів, запаси МШП, обсяг незавершеного виробництва, запаси готової продукції, дебіторську заборгованість, грошові активи в національній та іноземній валюті, короткострокові фінансові вкладення, витрати майбутніх періодів;
необоротні активи, що характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, які багаторазово використовуються в процесі господарської діяльності та переносять на продукцію свою вартість поступово. Це основні засоби, нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення, устаткування, довгострокові фінансові вкладення, інші види необоротних активів.
За характером обслуговування окремих видів діяльності розрізняють:
операційні активи — сукупність майнових цінностей, які використовують у виробничо-комерційній (операційній) діяльності підприємства з метою отримання операційного прибутку. До них належать: виробничі основні засоби, нематеріальні активи, що обслуговують операційний процес, оборотні операційні активи за винятком короткострокових фінансових вкладень;
інвестиційні — активи, які характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, пов’язаних зі здійсненням його інвестиційної діяльності. Це незавершені капітальні вкладення, устаткування, довго- та короткострокові фінансові вкладення.
За характером фінансових джерел формування виділяють:
валові активи — сукупність майнових цінностей (активів) підприємства, які сформовані за рахунок як власного, так і позикового капіталу;
чисті активи, які характеризують вартісну сукупність майнових цінностей підприємства, сформованих винятково за рахунок його власного капіталу.
За характером володіння активи поділяють на:
власні;
орендовані.
За ступенем ліквідності розрізняють:
активи в абсолютно ліквідній формі, які не потребують реалізації, тобто грошові активи в національній та іноземній валюті;
високоліквідні активи — активи, які можуть бути швидко конвертовані в грошову форму (як правило, на строк до одного місяця) без втрат своєї поточної ринкової вартості з метою своєчасного забезпечення платежів за поточними фінансовими зобов’язаннями. До них відносять короткострокові фінансові вкладення та короткострокову дебіторську заборгованість;
середньоліквідні активи — це всі форми дебіторської заборгованості, крім короткострокової та безнадійної, запаси готової продукції для реалізації;
низьколіквідні — активи, які можуть бути конвертовані в грошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості лише впродовж значного періоду часу (від півроку і більше). Це запаси сировини, напівфабрикатів, запаси МШП, основні засоби, незавершені капітальні вкладення, устаткування, довгострокові фінансові вкладення;
неліквідні активи — такі види активів, які самостійно не можуть бути реалізовані. До них належать безнадійна дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів, збитки поточних та минулих років.