1.Основи класифікації бізнес – проектів

Термін	Визначення
1.Тип проекту	а) за складом і структурою проекту та його предметною галуззю
2. Клас проекту	б) за основними сферами діяльності, в яких здійснюється проект
3. Масштаб проекту	в) за терміном здійснення проекту
4.Тривалість проекту	г) за розмірами самого проекту, кількістю учасників та ступенем впливу на зовнішнє середовище
5.Складність проекту	д) за ступенем фінансової і технічної складності
6. Вид проекту	є) за характером предметної галузі проекту

2. Основні різновиди проектів

Термін	Визначення
1. Тип проекту	а) монопроект, мультипроект, мегапроект
2. Клас проекту	б) технічний, організаційний, економічний, соціальний, змішаний
3. Масштаб	в) інноваційний та організаційний, науково – дослідний, навчально–освітній, змішаний
4. За тривалістю	г) дрібний, середній, великий, дуже великий, проект одного підприємства
5. Вид	д) короткотерміновий, середньо термінові, довготермінові

Питання:

1. До яких різновидів проектів відносять міждержавні, міжнародні, національні, міжрегіональні, міжгалузеві, галузеві, корпоративні, відомчі інвестиційні проекти?

2. Яка тривалість короткотермінового інвестиційного проекту?

3. Чи мають більшість проектів витратний характер?

4. Від яких ознак насамперед залежить величина інвестицій, які необхідно для здійснення бізнес-проекту?

5. Що розуміється під інноваційними проектами?

Завдання 2

Аналіз соціальних аспектів проекту

Проект реального інвестування орієнтований насамперед на фінансові результати. Але він здійснюється за участю людей і так чи інакше впливає на тих, хто безпосередньо працює над проектом; тих, хто користується продукцією чи послугами проекту; тих, хто мешкає в регіоні, де реалізується проект. Позитивна оцінка соціального аспекту проекту означає, що проект може мати сприятливе зовнішнє середовище для своєї реалізації.

Здійснюючи соціальний аналіз проекту, необхідно враховувати, що для більшості проектів основним є аналіз впливу проекту на рівень життя залученого персоналу і оцінка його екологічної безпеки. На підвищення рівня життя населення країни реально здатні вплинути лише масштабні, стратегічні проекти.

Знайдіть правильну відповідь.

1. Соціально прийнятна стратегія проекту:

а) не суперечить інтересам населення регіону і країни (при відповідному масштабі проекту) і сприяє додатковому якісному задоволенню соціально-культурних потреб;

б) суперечить інтересам населення регіону і країни (при відповідному масштабі проекту) і сприяє додатковому якісному задоволенню соціально-культурних потреб.

2. Додаткові витрати проекту на формування сприятливого соціального середовища ефективніші, ніж додаткові витрати на врегулювання зовнішніх конфліктів проекту з населенням, що виникли через неврахування соціального впливу проекту на зовнішнє середовище:

а) так;

б) ні.

Завдання 3

Дайте відповіді на запитання

№ 1

1. Звужене трактування поняття інвестицій?

2. Розширене трактування поняття інвестицій?

3. Трактування інвестицій в економічній літературі Заходу?

4. Трактування інвестицій згідно Закону України?

5. Чому економічна природа інвестицій дещо інша, ніж капітальних вкладень?

6. Яка різниця між прямими і непрямими інвестиціями?

7. Які фактори впливають на обсяг інвестицій?

8. Головні джерела фінансових ресурсів інвестування.

9. Державна інвестиційна політика.

10. Суб’єкти інвестиційного ринку.

№ 2

1. Що означає просте і розширене відтворення основних фондів?

2. Визначення основних та оборотних фондів?

3. Залучувані джерела інвестиційного капіталу.

4. Як називають особу, яка є ініціатором проекту вкладень? Особу, що фінансує проект?

5. Фінансові інвестиції.

6. Що відноситься до власних джерел інвестування?

7. Що розуміється під поняттям меркантильні інвестиції?

8. Інвестиційний цикл.

9. Об’єкти інвестиційного ринку.

10. Головні внутрішні джерела фінансування інвестицій для національної економіки.

№ 3

1. Об’єкти інвестиційної діяльності.

2. Система інвестиційного менеджменту.

3. Реальні інвестиції.

4. Інноваційна політика.

5. Стратегічний інвестор.

6. Джерела інвестиційного капіталу.

7. Амортизація.

8. Які фактори мають суттєвий вплив на інвестиційний клімат держави ?

9. Інвестиційний проект.

10. Схема інвестиційного ринку.

№ 4

1. Інновації.

2. Інтелектуальні інвестиції.

3. Дезинвестиції.

4. Нетто – інвестиції.

5. Екстенсивні інвестиції.

6. Індивідуальний інвестор.

7. Позичкові джерела інвестиційного капіталу.

8. Учасники інвестиційної діяльності.

9. Інфраструктура інвестиційного ринку.

10. Власні джерела інвестиційного капіталу.

№ 5

1. Реінвестиції.

2. Брутто-інвестиції.

3. Непрямі інвестиції.

4. Портфельний та інституціональний інвестор.

5. Завдання інвестиційного менеджменту.

6. Інвестиційний менеджмент.

7. Державне регулювання інвестиційного процесу .

8. Основні різновиди інвестиційних проектів.

9. Фактори впливу на інвестиційний клімат держави.

10. Інвестиційний клімат.

Тема 3

Суб’єкти інвестиційної діяльності

Завдання 1

Держава як суб’єкт інвестування

Відповідно до світового досвіду існують такі методи державного стимулювання інвестиційної діяльності

Форми		Методи
1	Податкове стимулювання	А	Надання земельних ділянок у безоплатне користування або за пільговими цінами, надання необхідних приміщень у безоплатне користування або за пільговими цінами
2	Фінансове стимулювання	Б	Прискорена амортизація, пільгові кредити, інвестиційні гарантії, безвідсоткові кредити
3	Інфраструктурне забезпечення	В	Зниження ставки податку, інвестиційна податкова знижка, відміна податків на реінвестування, податкові угоди з іншими країнами, податкові кредити
4	Стимулювання конкретних інвестиційних проектів	Г	Цільове фінансування ресурсо- і природозберігаючого обладнання; цільове фінансування проектів, зорієнтованих на підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів, поліпшення умов праці, сприяння у проведенні техніко-економічного обґрунтування проектів

Підберіть до кожного терміна в лівому стовпчику визначення з правого

Державне регулювання інвестиційного процесу – система важелів державного впливу на ділову інвестиційну активність фізичних та юридичних осіб з метою забезпечення оптимального рівня інвестування згідно з державними пріоритетами.

Прямі важелі – політика державних інвестицій (фінансування з державних і місцевих бюджетів).

Непрямі важелі – основні (амортизаційна, податкова, кредитна, цінова політика; експертиза інвестиційних проектів, законодавчо забезпечення прав інвесторів) та додаткові (інноваційна, зовнішньоекономічна політика; індикативне планування, сприяння реформам, заходи щодо залучення іноземних інвестицій).

Співвідношення між прямими і непрямими формами впливу держави на інвестиційну діяльність визначається типом економічної системи. Економічна система включає форми власності, форми організації виробництва, господарювання, управління і регулювання економіки.

Держава втручається в інвестиційні процеси у країнах з різним рівнем ринкових відносин незалежно від форм власності інвестора. В економічній науці існують два протилежних підходи до участі держави в регулюванні економічних (у тому числі інвестиційних) процесів: класична й кейнсіанська теорії. З точки зору класиків, ринковий механізм автоматично забезпечує рівність попиту і пропозиції, і тим самим усуває тривалі порушення в економіці, в тому числі такі явища, як спад виробництва, інфляція, безробіття. Держава дає максимальну свободу інвесторам, при цьому вона впливає на інвестиційний процес через макроекономічні регулятори: податкову, амортизаційну, кредитну політику, систему санкцій і субсидій. На відміну від класичної теорії, англійський економіст Джон Мейнард Кейнс обґрунтував об’єктивну необхідність і практичне значення державного регулювання ринкової економіки. Таким чином, держава бере на себе якомога більше функцій інвестора (концентрація капіталу, забезпечення проектно-кошторисної документації, розподіл доходів від інвестицій).

Регулювання інвестиційного процесу в державі з ринкової економікою здійснюється через державну інвестиційну політику (визначає та підтримує пріоритетні напрями розвитку економіки), через індикативне планування певних показників і встановлення нормативів регулювання інвестиційного процесу, шляхом забезпечення належного функціонування договірно-правової системи, через порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт.

Мета державного регулювання інвестиційного процесу – створення сприятливого інвестиційного клімату та активізація інвестування.

Державна інвестиційна політика – діяльність держави, спрямована на створення сприятливих нормативно-правових і господарських умов для інвестування в основний капітал, підтримка стійкої кон’юнктури на ринках капіталу та інвестиційних ресурсів.

Питання:

1. Як класифікують перелічені вище форми впливу держави на інвестиційну діяльність?

2. Що визначає співвідношення між ними?

3. Що визначає інвестиційна політика держави ?

4. Що розуміється під поняттям «інвестиційний клімат держави»?

5. Охарактеризуйте сучасний інвестиційний клімат в Україні.

6. Які фактори мають суттєвий вплив на інвестиційний клімат держави?

Завдання 2

Індивідуальні та інституційні інвестори

Дайте відповіді на питання

1. Згідно із законодавством України індивідуальними суб’єктами інвестиційного ринку можуть бути фізичні особи?

2. Що являє собою холдингова компанія?

3. Як називається головна компанія будь якої фінансової імперії, монополії, що володіє контрольним пакетом акцій дочірніх підприємств і спеціалізується на управлінні цією імперією, яку утворюють ці підприємства разом зі своїми дочірніми фірмами?

4. Який інституційний інвестор здійснює інвестування з метою зміцнити у довгостроковій перспективі становище своєї імперії, можливо, відмовившись при цьому навіть від значних прибутків?

5. Що являє собою фінансова група?

6. Як називається об’єднання підприємств, пов’язаних в єдине ціле системою взаємної участі?

7. Чим відрізняється фінансова група від холдингу?

8. Чи має фінансова група головну фірму, яка спеціалізується на управлінні?

9. Що являє собою фінансова компанія?

10. Чим відрізняється фінансова компанія від холдингової?

11. Визначення поняття «інвестиційна компанія».

12. За якими ознаками можна класифікувати інвестиційні компанії?

13. Як називається інвестиційна фірма, що управляє капіталом вкладників за їх довіреністю?

14. Як називається компанія, що формує свій капітал шляхом випуску та продажу акцій?

15. Від чого залежить спеціалізація інвестиційної компанії?

16. Якщо інвестиційна компанія має лише один портфель інвестицій, то вона являє собою...?

17. Які існують типи інвестиційного фонду?

Завдання 3

1. Згідно із законодавством України індивідуальними суб’єктами інвестиційного ринку можуть бути фізичні особи:

а) так;

б) ні.

2. Холдинг може здійснювати інвестування з метою зміцнити у довгостроковій перспективі становище своєї фінансової імперії, монополії, можливо відмовившись при цьому навіть від значних прибутків:

а) так, цілком природно;

б) ні, це економічно не вигідно.

3. Як називається головна компанія будь якої фінансової імперії, монополії, що володіє контрольним пакетом акцій дочірніх підприємств і спеціалізується на управлінні цією імперією, яку утворюють ці підприємства разом зі своїми дочірніми фірмами:

а) холдингова компанія;

б) фінансова група.

4. Не має головної фірми, яка спеціалізується на управлінні:

а) холдингова компанія;

б) фінансова група.

5.Чим відрізняється фінансова група від холдингу:

а) не має головної фірми, що спеціалізується на управлінні;

б) має головну фірму, що спеціалізується на управлінні.

6. Яка корпорація не здійснює диверсифікації вкладень та фінансує обране за певним критерієм досить вузьке коло інших корпорацій:

а) фінансова компанія;

б) страхові фонди та холдинги.

7. Чим відрізняється фінансова компанія від холдингової:

а) не володіє контрольним пакетом акцій корпорацій, що нею фінансуються;

б) володіє контрольним пакетом акцій корпорацій, що нею фінансуються.

8. Традиційно під інвестиційною компанією розуміють:

а) інвестиційне акціонерне товариство (формує свій капітал шляхом випуску та продажу акцій);

б) страховий фонд, який управляє капіталом вкладників за їх довіреністю.

9. «Інвестиційна компанія» (у вузькому розумінні):

а) компанія, що формує свій капітал за рахунок внесків дрібних інвесторів на загальних підставах і не займається страховою чи будь-якою іншою діяльністю. Вкладання у цінні папери для неї єдиний вид діяльності;

б) компанія, що формує свій капітал за рахунок внесків значних інвесторів на загальних підставах і займається страховою чи будь-якою іншою діяльністю. Вкладання у цінні папери для неї не єдиний вид діяльності.

10. Можна класифікувати за такими ознаками: юридичною формою, спеціалізацією вкладень, ступенем свободи менеджерів у прийнятті рішень:

а) інвестиційні компанії;

б) інвестиційно-інноваціні проекти.

11. Як називається об’єднання підприємств, пов’язаних в єдине ціле системою взаємної участі:

а) фінансова група;

б) інвестиційні дилери.

12. Інвестиційна фірма, яка управляє капіталом вкладників за їх довіреністю називається:

а) трастом;

б) інвестиційне акціонерне товариство.

13. Чи може інвестиційна компанія вкладати капітал у різні види цінних паперів чи надавати перевагу вкладенням їх в окремий вид таких паперів:

а) так;

б) ні.

14. Чи може бути в інвестиційній компанії така ситуація: менеджери мають широку свободу дій стосовно інвестицій або менеджери мають обмежену свободу дій:

а) так;

б) ні.

15. Якщо інвестиційна компанія має лише один портфель інвестицій то вона являю собою:

а) інвестиційний фонд;

б) холдингова компанія.

Тема 4

Керівництво інвестиційним портфелем підприємства

Завдання 1

Знайдіть правільну відповідь

1. Сукупність інвестиційних інструментів, які забезпечують здійснення стратегії розвитку підприємства, отримання додаткового прибутку, диверсифікацію вкладень капіталу; цілеспрямовано сформована сукупність об’єктів реального та фінансового інвестування для здійснення інвестиційної діяльності відповідно до обраної стратегії:

а) інвестиційний портфель;

б) інвестиційний клімат.

2. Головною метою формування інвестиційного портфеля є:

а) реалізація політики фінансового інвестування шляхом підбору найбільш прибуткових та безпечних фінансових інструментів: забезпечення високого рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді; забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу на тривалу перспективу; мінімізація інвестиційних ризиків; забезпечення необхідної ліквідності інвестиційного портфеля;

б) реалізація політики фінансового інвестування шляхом підбору найбільш прибуткових та ризикових фінансових інструментів: забезпечення високого рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді; забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу на тривалу перспективу; забезпечення необхідної ліквідності інвестиційного портфеля.

3. Сформований за критерієм максимілізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді незалежно від темпів росту інвестованого капіталу на тривалу перспективу:

а) портфель доходу;

б) портфель росту.

4. Сформований за критерієм максимілізації темпів приросту інвестованого капіталу на тривалу перспективу незалежно від рівня прибутку в поточному періоді. Портфель орієнтований на забезпечення високих темпів зростання ринкової вартості підприємства:

а) портфель доходу;

б) портфель росту.

5. Формується за критерієм масимілізації поточного доходу чи приросту інвестованого капіталу незалежно від рівня інвестиційного ризику. Дозволяє отримати максимальну норму інвестиційного прибутку на вкладений капітал, супроводжується максимальним рівнем інвестиційного ризику:

а) агресивний;

б) спекулятивний;

в) портфель рентабельності.

6. Загальний рівень портфельного ризику та норма інвестиційного прибутку наближаються до середньоринкового:

а) портфель доходу;

б) поміркований (компромісний).

7. Формується найбільш поміркованими інвесторами, практично виключає використання фінансових інструментів, де рівень інвестиційного ризику перевищує середньоринковий:

а) консервативний;

б) компромісний.

8. Інвестиційний портфель – сукупність інвестиційних інструментів, які забезпечують здійснення стратегії розвитку підприємства, отримання додаткового прибутку, диверсифікацію вкладень капіталу; цілеспрямовано сформована сукупність об’єктів реального та фінансового інвестування для здійснення інвестиційної діяльності відповідно до обраної стратегії:

а) ні;

б) так.

9. Більшість інвесторів обирають для здійснення інвестування більше одного фінансового інструменту:

а) так;

б) ні.

10. Структуру портфеля формують в залежності від того, яку основну мету перед собою має інвестор – доходність, безпечність або приріст капіталу:

а) так4

б) ні.

11. Фінансовим менеджерам необхідно орієнтуватися на формування збалансованого по ризику та доходу портфеля:

а) так;

б) ні.

12. Фундаментальний аналіз базується на уявленні, що поведінка курса цінних паперів є наслідком та віддзеркаленням стану справ в корпораціях емітентах:

а) так;

б) ні.

13. При фундаментальному аналізі головну увагу приділяють аналізу фінансової звітності, що публікують відкриті акціонерні товариства та порівнянню результатів за декілька років:

а) так;

б) ні.

14. Традиційний технічний аналіз базується на тому, що вся інформація яка може бути корисна для прийняття рішення є в історії ринку, в русі курсів цінних паперів:

а) так;

б) ні.

15. Головний інструмент традиційного технічного аналізу – складання графіків цін за днями біржової торгівлі та їх використання для прогнозування майбутніх цін:

а) так;

б) ні.

16. Графічний аналіз виконують, як правило, не по окремій корпорації, а для з’ясування тенденцій ринку в цілому або окремих його секторів (промисловості, транспорту…) та спостереження за кривими, що відображають динаміку цін та обсягів продаж у минулому. Це дозволяє спрогнозувати поведінку цін та надати рекомендації щодо вкладення коштів в цінні папери:

а) ні;

б) так.

17. Складність управління портфелем полягає в тому, що всі методи та моделі, що застосовуються, приблизні, тому їх використання не завжди веде до позитивного результату:

а) так;

б) ні.

18.Цінні папери купують в основному з метою отримання додаткових прибутків у вигляді дивідендів, процентів:

а) активне управління;

б) пасивне управління.

19. Можливість отримання доходу за рахунок постійних операцій купівлі-продажу цінних паперів, за рахунок зміни структури портфеля:

а) активне управління;

б) пасивне управління.

Тема 5

Інвестиції у виробничий капітал

Інвестування засобів виробництва, тобто вкладання коштів у виробничий капітал (основний і оборотний) – це найважливіший напрям розвитку економіки. Реальні інвестиції поділяються на кілька структурних видів і реалізуються у формі матеріальних активів та інтелектуальної власності.

Інвестиції в основний капітал забезпечують приріст матеріальних активів, збільшення виробничих фондів, амортизація яких, у свою чергу, є джерелом подальшого розвитку виробництва. Інвестування оборотного капіталу необхідне для відтворювальних процесів у виробництві, сприяє його розширенню та збільшенню доходу.

Завдання 1

Реальні інвестиції

Дайте відповіді на питання:

1. Реальні інвестиції це вкладання коштів переважно в матеріальні активи?

2. Мають такі ознаки: значні фінансові витрати; віддача від цих вкладень може бути отримана через кілька років; у прогнозуванні результатів інвестицій обов’язково присутні елементи ризику та невизначеності; призначені для оновлення устаткування, розширення виробничих можливостей чи для інших дій, що безпосередньо пов’язані з підвищенням спроможності підприємства досягати своїх стратегічних чи оперативних (тактичних) цілей; вливають на всі аспекти діяльності підприємства:

а) фінансові інвестиції;

б) брутто-інвестиції;

в) реальні інвестиції.

4. Валові інвестиції є різновидом реальних інвестицій?

5. Чисті інвестиції (ЧІ) менше валових інвестицій (ВІ) на величину коштів, що спрямовується з фонду відшкодування у вигляді амортизаційних відрахувань (А), т.б. ВІ – А = ЧІ?

6. Динаміка показника чистих інвестицій характеризує економічний розвиток країни (підберіть з правого стовпчику таблиці правильне визначення з лівого)

Термін	Визначення
1. А>ВІ	а) ЧІ=0, відсутність економічного зростання
2. ВІ=А	б) ЧІ<0, це призводить до зниження виробничого потенціалу, погіршення стану економіки
3. ВІ>А	в) ЧІ>0, це забезпечує розширене відтворення, економічне зростання за рахунок зростання доходів, темпи якого перевищують темпи зростання обсягів чистих інвестицій

7. Процес прийняття і втілення рішень щодо довгострокового, ризикового вкладення значних коштів у матеріальні і нематеріальні активи підприємства, призначені для оновлення устаткування, розширення виробничих можливостей:

а) реальні інвестиції;

б) фінансові інвестиції.

8.Чому реальні інвестиції завжди вважалися надійним розміщенням капіталу і захистом від інфляції?

9.Чому економічна природа інвестицій дещо інша, ніж капіталовкладень?

10. Які існують види реальних інвестицій?

11.Які показники, що характеризують інвестиції у виробничі фонди застосовують у міжнародній практиці:

а) обсяг інвестицій, норма інвестицій, коефіцієнт приросту капіталоємкості, показник нагромадження;

б) обсяг інвестицій; норма основних фондів, коефіцієнт дисконтування.

12. Загальний обсяг інвестованих коштів у певний період, спрямованих на відтворення: нове будівництво, реконструкцію, розширення, технічне переобладнання і приріст товарно- матеріальних запасів:

а) валові інвестиції;

б) нетто-інвестиції.

Завдання 2

Основні форми реальних інвестицій

Знайдіть помилку

Матеріальні активи	Інтелектуальна власність
Оновлення	Розширення
Підтримка діючого виробництва	Технічне переобладнання
Модернізація	Приріст товарно-матеріальних запасів
Реконструкція	Перепрофілювання
Освіта	Знання, навички, інформація, дослідні зразки
Професіоналізм	Моделі, ноу-хау, патенти, ліцензії
Набутий досвід	Санація
Ліквідація	Гудвіл
Нове будівництво	Права користування майном, природними ресурсами, права на товарні знаки

Питання:

1. Чи можна вважати права на інтелектуальну власність гарантією для одержання матеріальних надходжень?

2. Що розуміється під «санацією»?

3. Як можна назвати умовну вартість ділових зв’язків підприємства, а також накопичену вартість нематеріальних активів?

4. Сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих:

а) ноу-хау;

б) гудвіл.

5. Економічність, секретність та історичність це основні риси:

а) ноу-хау;

б) гудвіл.

6. Історичність ноу-хау полягає у тому, що воно вбирає у себе технічні досягнення і економічність як результат тривалого досвіду:

а) ні;

б) так.

7. Результат самих дорогих досліджень, якщо він не економічний, не підпадає під поняття ноу-хау:

а) ні;

б) так.

8. Дещо може бути визнано ноу-хау тільки за можливості забезпечення секретності:

а) ні;

б) так.

9. Документ (свідоцтво), що видається винахідникові і засвідчує його право авторство та виключне право на використання винаходу:

а) ноу-хау;

б) патент.

10. Придбання патентів і ноу-хау здійснюється на основі ліцензійних угод:

а) ні;

б) так.

11. Немонетарний актив, що утримується підприємством з метою використання більше одного року для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам:

а) нематеріальний актив;

б) матеріальний актив.

12. Права користування майном, природними ресурсами, права на товарні знаки і торгові марки, інші об’єкти промислової власності:

а) нематеріальний актив;

б) матеріальний актив.

13. Продаж ліцензії на технологію або товарний знак фірми, що має високий імідж на ринку, за умови збереження покупцем приписаних продавцем ліцензії стандартів якості виробництва продукції і послуг у процесі її реалізації:

а) одна з форм ліцензійної угоди - франчайзинг;

б) ноу-хау.

14. Франчайзинг – форма інноваційних інвестицій, що використовується підприємством, як правило, на ранніх стадіях свого розвитку (особливо малими підприємствами):

а) ні;

б) так.

Завдання 3

Матеріальні активи реальних інвестицій

Знайти вірну відповідь

1. Інвестиційна операція, що пов’язана з заміною або доповненням існуючого парку обладнання окремими новими їх видами без зміни загальної схеми технологічного процесу (така форма інвестування пов’язана в основному з процесом простого відтворення активної частини основних виробничих фондів):

а) оновлення;

б) підтримка діючого виробництва.

2. Інвестиційна операція, що забезпечує безперервний виробничий процес:

а) оновлення;

б) підтримка діючого виробництва.

3. Удосконалення і приведення активної частини основного виробничого капіталу у відповідність до сучасного рівня здійснення технологічних процесів; здійснюється шляхом конструктивних змін основного парку машин, механізмів і обладнання, які використовує підприємство у процесі виробничої діяльності:

а) модернізація;

б) реконструкція.

4. Реконструкція пов’язана з удосконаленням виробництва і підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень НТП і здійснюється за комплексним проектом реконструкції підприємства в цілому:

а) так;

б) ні.

5. Її метою є збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості та зміна номенклатури продукції переважно без збільшення кількості працівників з одночасним поліпшенням умов їх праці та охорони довкілля:

а) реконструкція;

б) нове будівництво.

6. Інвестиційна операція, що пов’язана з будівництвом другої та наступних черг будівництва, додаткових виробничих комплексів і виробництв на підприємстві, додаткових нових допоміжних та обслуговуючих виробництв на території діючого підприємства, збільшенням пропускної спроможності діючих виробництв і господарств:

а) розширення;

б) реконструкція.

7. Комплекс заходів із підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів, ділянок на основі впровадження сучасних техніки і технологій, механізації, автоматизації виробничого процесу, заміни фізично спрацьованого і морально застарілого обладнання продуктивнішим:

а) технічне переобладнання;

б) оновлення.

8. Метою технічного переобладнання є інтенсифікація виробництва, збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості продукції, зниження собівартості, економія матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів:

а) так;

б) ні.

9. Приріст товарно-матеріальних запасів пов'язаний з розширенням обсягу оборотних активів підприємства:

а) так;

б) ні.

10. Будь яке розширення виробничого потенціалу визначає можливість випуску додаткового обсягу продукції, однак ця можливість може бути реалізована тільки при відповідному розширенні обсягу використання оборотних активів певних видів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів):

а) ні;

б) так.

11. Інвестиційна операція, що забезпечує повну зміну виробничого процесу і технології для випуску нової продукції:

а) модернізація;

б) перепрофілювання.

12. Оздоровлення фінансового стану підприємства через систему фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційних та соціальних заходів для попередження його банкрутства чи підвищення конкурентоспроможності:

а) санація;

б) реконструкція.

13. Санація зазвичай здійснюється через структурну перебудову виробництва, це можуть бути такі заходи: зміна номенклатури продукції; подрібнення підприємства; зміна ринків збуту; злиття підприємства, що є на грані банкрутства, з більш міцним; випуск нових акцій та облігацій з метою мобілізації капіталу:

а) так;

б) ні.

14. Припинення господарської діяльності підприємства після продажу всіх його активів, погашення фінансових зобов’язань і розподілу залишку коштів між засновниками (акціонерами):

а) ліквідація;

б) санація.

15. Ліквідація може проводитися добровільно (за рішенням засновників чи акціонерів) або примусово (рішенням арбітражного суду за позивом кредиторів щодо визнання підприємства банкрутом):

а) так;

б) ні.

16. Інвестиційна операція, що пов’язана з будівництвом підприємства (черги), будівлі, споруди на нових земельних ділянках (майданчиках) за первісним проектом, затвердженим у встановленому порядку:

а) нове будівництво;

б) розширення.

17. До нового будівництва належить: будівництво на тому самому або на новому майданчику підприємства такої самої або більшої потужності замість ліквідованого підприємства, подальшу експлуатацію якого визнано недоцільною, а також через необхідність, що виникла внаслідок виробничо-технічних або санітарно-технічних вимог; будівництво філій діючих підприємств або виробничих об’єднань, що здійснюється на нових земельних ділянках (майданчиках) за затвердженим у встановленому порядку окремим проектом:

а) ні;

б) так.

18. Матеріальна частина реальних інвестицій носить назву:

а) інтелектуальна власність;

б) капітальні вкладення.

Завдання 4

Капітальні інвестиції

Капітальні інвестиції – інвестиції у придбання або виготовлення власними силами для власного використання  матеріальних та нематеріальних активів.

До інвестицій у матеріальні активи належать інвестиції у землю, існуючі будівлі та споруди, нові будівлі, споруди, об’єкти незавершеного будівництва, машини, обладнання та інвентар, транспортні засоби, довгострокові біологічні активи та інші необоротні матеріальні активи, які були придбані або створені для власного використання, уключаючи витрати на капітальний ремонт, поліпшення, вдосконалення, реконструкцію, модернізацію.

До необоротних матеріальних активів належать: бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові споруди (крім витрат на зведення таких споруд, які замовник уключає в обсяги інвестицій у капітальне будівництво та оплачує); інвентарна тара; активи, що призначені для прокату; витрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди; тощо.

До інвестицій у нематеріальні активи належать інвестиції у придбання або створення власними силами програмного забезпечення, баз даних, прав користування природними ресурсами, майном, прав на знаки для товарів і послуг, на об’єкти промислової власності, авторських та суміжних прав.

Інвестиції у придбання та створення власними силами необоротних нематеріальних активів: права користування природними ресурсами (надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище); права користування майном (земельною ділянкою, будівлею); права на комерційні позначення (права на торгівельні марки, комерційні (фірмові) назви); права на об'єкти промислової власності (права на винаходи, патенти, ліцензії, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, ноу-хау тощо); авторські та суміжні з ними права; засоби програмного забезпечення та бази даних за умови використання їх понад один рік, у тому числі інвестиції у їх модернізацію або поліпшення; розважальні програми та оригінали літературних і художніх творів тощо.

Житлові будівлі – житлові будинки (будинки масової забудови, котеджі та будинки підвищеної комфортності, будинки садибного типу, будинки житлові готельного типу) та гуртожитки (житлові будинки для колективного проживання, включаючи будинки для людей похилого віку та інвалідів, студентів, дітей та інших соціальних груп, наприклад будинки для біженців, гуртожитки для робітників та службовців, гуртожитки для студентів та учнів навчальних закладів, будинки дитини та сирітські будинки, притулки для бездомних).

Капітальний ремонт – витрати, пов’язані з поліпшенням об’єкта, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первинно очікуваних від використання об’єкта, на суму яких збільшується первісна вартість основних засобів (будівель, споруд, машин і обладнання, транспортних засобів).

Нежитлові будівлі – готелі, ресторани і подібні будівлі; будівлі офісні, торгівельні; будівлі транспорту та засобів зв’язку; будівлі промислові та склади; будівлі для публічних виступів, закладів освітнього, медичного, оздоровчого призначення; будівлі нежитлові інші (будівлі сільськогосподарського призначення, для культової те релігійної діяльності, в’язниці, армійські казарми).

Інженерні споруди – це об’ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих і в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначенні для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів і виробів, для тимчасового перебування і перебування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких і газоподібних продуктів.

Проаналізувати динаміку капітальних інвестицій та структурні зрушення видами активів, порівняти дані звітного року з попередніми, зробити висновки.

Таблиця 1

Капітальні інвестиції за видами активів (Миколаївська область), тис. грн

Види активів	Рік
	2010	2011	2012	…
Усього	4422164	4297794	4695998
Інвестиції у матеріальні активи	4386613	4266655	4624921
житлові будівлі	235882	249717	340574
нежитлові будівлі	1535323	1108670	958847
інженерні споруди	658547	855149	1582290
машини, обладнання та інвентар	1378396	1432143	997087
транспортні засоби	395252	469761	595049
земля	45539	46888	20130
довгострокові біологічні активи рослинництва та тваринництва	80302	60612	50975
інші матеріальні активи	57372	43715	79969
Інвестиції у нематеріальні активи	35551	31139	71077
програмне забезпечення та бази даних	29805	24531	46389
права на комерційні позначення, об’єкти промислової власності, авторські та суміжні права, патенти, ліцензії, концесії тощо	3283	4922	19658

За чинним законодавством всі інвестори незалежно від форм господарювання мають однакові права на здійснення інвестиційної діяльності: самостійно визначають цілі, напрямки, види та обсяги інвестування, залучають для реалізації їх на договірних засадах будь-яких учасників інвестиційної діяльності.

За даними таблиці 2 визначити структуру джерел фінансування капітальних інвестицій, проаналізувати структурні зрушення, порівняти дані звітного року з попередніми, зробити висновки.

Таблиця 2

Капітальні інвестиції за джерелами фінансування

(Миколаївська область), тис. грн

Види активів	Рік
	2010	2011	2012	…
Усього	4422164	4297794	4695998
Кошти державного бюджету	95793	139294	203373
Кошти місцевих бюджетів	144546	167369	123159
Власні кошти підприємств та організацій	3172579	2799548	2708767
Кредити банків та інших позик	630248	817286	1140322
Кошти іноземних інвесторів	121950	31923	1133
Кошти населення на будівництво власних квартир	…1	57893	7027
Кошти населення на індивідуальне житлове будівництво	181343	147689	259271
інші джерела фінансування	…1	136792	252946

¹ Інформація конфіденційна відповідно до Закону України “Про державну статистику”.

Галузева структура – розподіл інвестицій за основними галузями економіки, вона вважається прогресивною, якщо: абсолютно і відносно збільшуються капітальні вкладення у розвиток провідних галузей (які сприяють НТП: машинобудування, хімічна промисловість, розвиток комп’ютерних технологій).

На основі даних таблиці 3 визначити галузеву структуру капітальних інвестицій, порівняти дані звітного року з попередніми, зробити висновки.

.

Таблиця 3

Капітальні інвестиції (Миколаївська область)

за видами економічної діяльності, тис. грн

Вид діяльності	Роки
	2010	2011	2012	…..	……
Усього	4422164	4297794	4695998
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	440161	635997	486415
Промисловість:	934353	1273643	1718302
добувна	7023	4961	11226
переробна	845401	773798	699499
виробництво та розподілення електроенергiї, газу та води	81929	494884	1007577
Будівництво	360426	376461	471851
Торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	1182793	769571	622541
Діяльність готелів і ресторанів	82941	8255	30004
Діяльність транспорту та зв’язку	1103552	831970	843862
Фінансова діяльність	…1	510	…1
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	85753	144456	90807
Державне управління	137584	196486	336325
Освіта	19660	15982	20680
Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги	51756	24562	49394
Надання комунальних та індивідуальних послуг, діяльність у сфері культури і спорту	22823	17507	24563

¹ Інформація конфіденційна відповідно до Закону України “Про державну статистику”.

Завдання 5

Невиробничі капіталовкладення

Залежно від функціонально-цільового призначення розрізняють виробничі капіталовкладення (на відтворення і розширення основних виробничих фондів) та невиробничі (це витрати на житлове, комунальне, побутове, культурно-просвітницьке будівництво).

Соціальна інфраструктура не виробляє кінцевого продукту, а бере безпосередню участь у створенні сприятливих умов для ефективного функціонування робочої сили і відтворення людського фактора. Через це соціальну інфраструктуру називають ще невиробничою.

Соціальна інфраструктура складається:

1) з служб і підрозділів, що функціонують безпосередньо на підприємствах (навчально-виробничі класи; їдальні, буфети, польові кухні; читальні зали; кімнати відпочинку; фельдшерсько-акушерські пункти; душові кімнати; профілакторії; служби охорони праці; служби доставки працівників до робочих місць; виїзна торгівля);

2) служби та організації, що обслуговують все населення місцевості (дошкільні дитячі заклади; відділення зв’язку; заклади освіти, спорту і культури; медичні заклади; магазини, кафе, громадське харчування, житлово-комунальні служби; будинки (центри) побуту; торгівельні заклади.

Слід відмітити, що служби, які функціонують безпосередньо на підприємствах, фінансуються і розвиваються за кошти підприємств і, як правило, працюють не на прибуток. Таким чином, об’єкти соціальної інфраструктури розміщуються у виробничих підрозділах підприємства та їх головною функцією є поліпшення умов праці і відпочинку працівників у процесі виробництва.

Під соціальною інфраструктурою слід розуміти сукупність підприємств, установ і закладів, які забезпечують соціально-культурні та житлово-побутові умови населення з метою гарантування відтворення кваліфікованої робочої сили та стабілізації трудових колективів.

Рівень розвитку всієї сукупності об’єктів і послуг соціальної інфраструктури справляє визначальний вплив не лише на умови життя, а й на мотиваційну силу праці. А тому, наскільки стан соціальної сфери та її продуктивність відповідають умовам нормальної життєдіяльності населення, залежить чимало сторін його самореалізації в суспільному житті підприємств, а саме: ступінь зацікавленості в тій чи іншій сфері діяльності, ставлення до роботи, відданість інтересам господарства, праця на досягнення високого кінцевого результату.

Соціальна інфраструктура складається з низки ланок, кожна з яких виконує свої функції і є необхідною для забезпечення комплексу потреб населення. Ефективність функціонування соціальної інфраструктури визначається через відповідні показники щодо кожної ланки.

Для характеристики комплексного розвитку соціальної інфраструктури необхідно її оцінити. Суть методики полягає в тому, що кожний показник рівня розвитку окремих ланок соціальної інфраструктури в районах оцінюють за рангом – від максимального значення показника (який займає перше місце) до мінімального (останнє місце). Після чого підсумовують по кожному району визначене місце в оцінці та розраховують середній бал за рангом в залежності від кількості показників, що характеризують розвиток соціальної інфраструктури. Цей середній бал (місце) знову ранжується. Отже, в тих районах, де мінімальний середній бал, соціальна інфраструктура розвинута найкраще.

Дайте комплексну характеристику і оцінку соціальної інфраструктури за звітний рік:

1. провести групування районів Миколаївської області за середнім балом розвитку соціальної інфраструктури;

2. зробити висновки.

Таблиця 1

Показники соціальної інфраструктури в районах Миколаївської області

Райони	Забезпеченість населення книжковим фондом бібліотек		Бібліотеки		Навчальні загально – освітні заклади		Кількість місць в закладах культури клубного типу		Забезпеченість загальною житловою площею
	примірників на 100 осіб	ранг	кількість	ранг	кількість	ранг	на 100 жителів	ранг	м2 на одну особу	ранг
Арбузинський
Баштанській
Березанський
Березнегуватський
Братський
Веселинівський
Вознесенський
Врадієвський
Доманівський
Єланецький
Жовтневий
Казанківський
Кривоозерський
Миколаївський
Новобузький
Новоодеський
Очаківський
Первомайський
Снігурівський

Таблиця 2

Показники соціальної інфраструктури в районах Миколаївської області

Райони	середній бал за рангом	Дошкільні заклади		Кількість лікарняних ліжок		Питома вага загальної площі у житловому фонді, обладнаної				Обсяг реалізованих послуг у розрахунку на одну особу
						водопроводом		газом
		кількість	ранг	на 10000 населення	ранг	%	ранг	%	ранг	грн.	ранг
Арбузинський
Баштанській
Березанський
Березнегуватський
Братський
Веселинівський
Вознесенський
Врадієвський
Доманівський
Єланецький
Жовтневий
Казанківський
Кривоозерський
Миколаївський
Новобузький
Новоодеський
Очаківський
Первомайський
Снігурівський

Таблиця 3

Групування районів Миколаївської області за середнім балом (місцем)

розвитку соціальної інфраструктури

Групи районів за середнім балом	Райони	Середній бал	Оцінка
1 група до …..
В середньому по групі	кількість районів
2 група від … до ….
В середньому по групі	кількість районів
3 група більше ……
В середньому по групі	кількість районів
В середньому по області	19

Завдання 6

Статична задача порівняння варіантів капітальних вкладень

Статична задача оцінки економічної ефективності капітальних вкладень полягає у прийнятті умови стабільності виробничих показників протягом усього терміну функціонування підприємства. Такими показниками є річні обсяги виробництва продукції та її реалізація, ціна, собівартість одиниці продукції, річний прибуток та ін.

Прийняття умови стабільності фактично означає вибір ефективного варіанта капіталовкладень за середньорічними показниками без урахування чинника часу і пов’язаних з ним змін.

Обмеженість фонду капіталовкладень зумовлює необхідність специфічних методів вибору найкращих варіантів, в основі яких лежить зіставлення приросту капітальних витрат, викликаного переходом на більш капіталомісткий варіант, і відповідної економії поточних витрат.

При цьому користуються правилом: із двох взаємозамінних варіантів ефективнішим буде більш капіталомісткий у тому разі, якщо забезпечуване ним відношення величини зниження поточних витрат (собівартості, С) до додаткових капіталовкладень (К) за цим варіантом буде перевищувати відповідну норму прибутку (Е_н).

Тобто більш капіталомісткий варіант буде вигіднішим, ніж варіант із більшими поточними витратами, якщо виконується нерівність

Із цієї нерівності легко перейти до формули зведених (приведених) витрат

С₁ + Е_н·К₁ > C₂ + Е_н·К_, де кращим є варіант з мінімумом зведених (приведених) витрат. У загальному випадку З_i =С_i + Е_н · К_i , де

З_i – зведені (приведені витрати) (чи ціна виробництва) за і-м варіантом капіталовкладень.

Варіант оптимальний за критерієм мінімуму приведених витрат завжди вимагає меншого обсягу капіталовкладень, ніж варіант оптимальний за критерієм мінімуму поточних витрат.

Для остаточного розв’язання питань про доцільність того чи іншого варіанта капіталовкладень його необхідно перевірити на ефективність загалом.

Для цього визначають абсолютну (загальну) ефективність цього варіанта (Еа):

Ц – ціна реалізації продукції, робіт чи послуг для виробництва яких здійснюється капіталовкладення; К – капіталовкладення; П – прибуток; С – собівартість виробництва.

Варіант вважається доцільним, якщо виконується умова Е_а ≥ Е_н

Е_н – нормативний коефіцієнт, якій відповідає нормі прибутку.

Норма прибутку різна для різних галузей виробництва. Це пояснюється тим, що темпи технічного розвитку в різних галузях економіки суттєво різняться.

Підприємство розглядає два інвестиційних проекти. В задачах 1-4 визначити найбільш ефективний інвестиційний проект.

№ 1

Показник	млн грн
	1	2
Обсяг реалізації продукції	24	24
Капітальні витрати	15	30
Собівартість продукції	19	15
Норма прибутку	0,15	0,15

№ 2

Показник	млн грн
	1	2
Обсяг реалізації	27	27
Капітальні витрати	80	110
Собівартість продукції	19	15
Норма прибутку	0,15	0,15

№ 3

Показник	млн грн
	1	2
Обсяг реалізації	30	30
Капітальні витрати	15	25
Собівартість продукції	19	15
Норма прибутку	0,15	0,15

№ 4

Показник	млн грн
	1	2
Капіталовкладення	1600	2800
Річний прибуток від реалізації продукції	30	500
Нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень	0,15	0,15

Завдання 7

Знайти вірну відповідь

1. Інвестиції оновлення, розширення, валові інвестиції є видами:

а) нематеріальних активів;

б) реальних інвестицій.

2. Інвестиції, які здійснюються за рахунок коштів фонду відтворення засобів праці, що були спожиті у виробничому циклі:

а) інвестиції оновлення;

б) інвестиції розширення

3. Процес прийняття і втілення рішень щодо довгострокового, ризикового вкладення значних коштів у матеріальні і нематеріальні активи підприємства, призначені для оновлення устаткування, розширення виробничих можливостей:

а) рельні інвестиції;

б) фінансові інвестиції.

4. Статична задача оцінки економічної ефективності капітальних вкладень полягає у прийнятті умови стабільності виробничих показників протягом усього терміну функціонування підприємства:

а) так;

б) ні.

5. Інвестиції оновлення та інвестиції розширення разом являють собою валові інвестиції:

а) так;

б) ні.

6. За рахунок фонду відновлення (формуються нові виробничі фонди) здійснюються:

а) чисті інвестиції;

б) інвестиції оновлення.

7. З двох взаємозамінних варіантів ефективнішим буде більш капіталомісткий у тому разі, якщо забезпечуване ним відношення величини зниження поточних витрат (собівартості, С) до додаткових капіталовкладень (К) за цим варіантом буде перевищувати відповідну норму прибутку (Е_н ):

а) ні;

б) так.

8. Такі види активів присутні у матеріальних активах капітальних інвестицій: житлові будівлі, земля, довгострокові біологічні активи рослинництва:

а) так;

б) ні.

9. Загальний обсяг інвестованих коштів у певний період, спрямованих на відтворення – нове будівництво, реконструкція, розширення, технічне переобладнання і приріст ТМЗ:

а) валові інвестиції;

б) інвестиції оновлення.

10. Сукупність підприємств, установ і закладів, які забезпечують соціально-культурні та житлово-побутові умови населення з метою гарантування відтворення кваліфікованої робочої сили та стабілізації трудових колективів:

а) соціальна інфраструктура;

б) інвестиції у житлові будівлі.

11. Сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих:

а) ноу-хау;

б) гудвіл.

12. Споживається в одному виробничому циклі і його вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції; не бере участь у створенні вартості; обслуговує тільки процес обігу товарів:

а) оборотний капітал;

б) основний капітал.

13. Результат самих дорогих досліджень, якщо він не економічний, не підпадає під поняття ноу-хау:

а) ні;

б) так.

14. :

а) абсолютна ефекивність;

б) зведені витрати.

15. Немонетарний актив, що утримується підприємством з метою використання більше одного року для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам:

а) нематеріальний актив;

б) матеріальний актив.

16. Прийняття умови стабільності в статичній задачі фактично означає вибір ефективного варіанта капіталовкладень за середньорічними показниками без урахування чинника часу і пов’язаних з ним змін:

а) так;

б) ні.

17. Чисті інвестиції менше 0, або А>ВІ – це призводить до зниження виробничого потенціалу, зменшення обсягів продукції і послуг, погіршення стану економіки:

а) так;

б) ні

18. Інвестиції вкладені у готову продукцію і виконані роботи, призначені для реалізації, кошти на рахунках у банках, розрахунках, у касі:

а) обротний капітал;

б) позичковий капітал.

19. Не виробляє кінцевого продукту, а бере безпосередньо участь у створенні сприятливих умов для ефективного функціонування робочої сили і відтворення людського фактора:

а) соціальна інфраструктура;

б) нематеріальні активи.