1. Загальні положення транспорту

1.1. Виникнення транспорту

З давніх-давен існували джерела зародження транспорту. Винахід весла й вітрила дозволив людині плавати ріками і в прибережних водах морів з використанням сили течії й вітру. Відправившись у перше плавання, людина опанувала усі основні елементи транспорту – шляхом, засобом пересування й рушійною силою, спочатку природними, а потім і штучними.

Навчившись пересуватися водними шляхами, людина перейшла до освоєння сухопутного транспорту, яке стало можливим після винаходу колеса. Коли людина надягла два колеса на одну вісь і укріпила на ній дерев'яний кузов, вона спорудила візок – перший сухопутний засіб пересування. А після того, як людина впрягла у візок приручену тварину, вона забезпечила цей засіб і рушійної силою. Із цього моменту починається розвиток транспорту й поступове його виділення, і відособлену галузь матеріального виробництва.

В історії транспорту чергуються періоди розвитку й застою, еволюційних і революційних перетворень. Найбільш яскраві її сторінки пов'язані з технічним переворотом, який відбувся в Європі в XVIII в. і був названий «промисловою революцією», яка захопила й транспорт. На початку XIX в. завершився процес виділення транспорту в самостійну галузь, що виробляє особливий продукт – переміщення вантажів і пасажирів.

1.2. Транспорт як частина економічної діяльності

Виробництво є результатом тієї або іншої економічної діяльності. Економічна діяльність складається з трьох факторів виробництва: земля, робота, капітал. Земля з точки зору економіста являє собою усі несоціальні природні ресурси. Робота означає всі трудові ресурси. Капітал - це все зібране багатство у вигляді обладнання, технічних засобів і засобів виробництва тощо, успадкованих від минулого.

Економічна діяльність призначена задовольняти потреби людей в створенні благ, тобто всіх товарів і послуг, які приносять задоволення потреб.

Для підвищення ефективності транспорту важливо безперервне, рівномірне в часі і районах країни використання всіх транспортних засобів - пропускних і провізних здібностей, перегонів, рухомого складу, фронтів навантаження і вивантаження і т.д. Витрати суспільної праці на транспортне виробництво необхідно для забезпечення реалізації споживної вартості.

Очевидно, зі збільшенням виробництва матеріальних благ, у міру залучення в економічний обіг нових районів, з розширенням кооперування і спеціалізації промислового та сільськогосподарського (с/г) виробництва підвищуються потреби суспільства в перевезеннях, тому транспорту належить виняткова роль у розвитку економіки країни.

Спеціалізація районів, їх комплексний розвиток неможливі без системи транспорту. Транспортний чинник впливає на розміщення виробництва, без його обліку можна досягти раціонального розміщення продуктивних сил. При розміщенні виробництва враховується потреба у перевезеннях, маса вихідних матеріалів, готової продукції, їх транспортабельність, забезпеченість транспортними шляхами, їх пропускна здатність і т.д. Залежно від впливу цих складових і розміщуються підприємства. Раціоналізація перевезень впливає на ефективність виробництва, як окремих підприємств, так і районів, і країни в цілому.

Велике значення транспорт має і у вирішенні соціально-економічних проблем. Забезпеченість території добре розвиненою транспортною системою служить одним з важливих факторів залучення населення і виробництва, є важливою перевагою для розміщення продуктивних сил і дає інтеграційний ефект.

Раніше в Україні і в інших країнах СНД мав перевагу виробничий підхід до транспортної діяльності, і транспорт розглядався як четверта сфера матеріального виробництва.