Розділ 7. Політика економічного зростання

Вплив зовнішніх чинників на економічне зростання. Значення запасу капіталу для економічного зростання. Заощадження та інвестування. Модель Солоу. Теорія оптимального рівня заощадження. Стимулювання сукупного попиту як метод реалізації політики економічного зростання. Особливості застосування екзогенних теорій економічного зростання в практиці державного управління економічним розвитком.

Чинники моделей ендогенного зростання і їх вплив. Моделі ендогенного зростання. Інвестиції в людський капітал. Модель Льюїса. Акселератор. Індуційоване економічне зростання.

Фактори економічного зростання: інвестиції, ін­новації, людський капітал, технології, менеджмент, маркетинг. Структурні перетворення. Розвиток інфраструктури.

Механізми та інструменти політики економічного зростання. Фіскальна політика. – грошово-кредитна і валютна, мит­но-тарифна політика економічного зростання. Інвестиційне регулювання: класична і європейська моделі. Особливості стимулювання заощаджень у відкритій економіці.

Дилема між зростанням і стабілізацією. Концепція сталого економічного розвитку та урахування її вимог. Форму­вання відкритої економіки, спрямованої на широке вико­рис­тання переваг світового ринку, міжнародного поділу і кооперації праці, транс­націоналізації і глобалізації виробництва. Орієнтація на світові норми і стандарти якості та продуктивності, матеріало-, капіта­ло-та енергоміст­кос­ті, техніко-еконо­мічні параметри про­дукції.

Основні поняття та їх визначення

Акселератор є кількісним виразом принципу акселерації, згідно якого кожний приріст або зменшення доходу та сукупного попиту вимагає відносно більшої зміни "індуційованих" інвестицій.

Індуційовані інвестиції – це інвестиції, викликані зростанням доходу.

Теорія оптимального рівня заощадження – теорія, згідно якої величина заощаджень визначається суспільними перевагами щодо розподілу у часі теперішніх і майбутніх витрат.

Розділ 8. Фінансове програмування як метод макроекономічної політики

Мета і завдання фінансової програми. Змістовна визначеність фінансової програми. Основні завдання фінансової програми. Базова тотожність фінансової програми. Модель фінансового програмування і висновки для макроекономічної політики.

Фінансова програма як багатосекторна система. Нефінансові та фінансові операції фінансової програми. Формалізована та цифрова матриця фінансових потоків. Знакова визначеність фінансових операцій. Міжсекторні потоки фінансових ресурсів. Балансова тотожність окремих секторів фінансової програми.

Зменшення поглинання як основний шлях покращення сальдо поточного рахунку. Методи скорочення державного споживання. Збільшення доходу за рахунок зростання чистого зовнішнього попиту та підвищення продуктивності інвестицій. Заходи по забезпеченню зовнішнього фінансування сальдо поточного рахунку.

Фінансове програмування і світовий досвід. Монетарна модель Міжнародного Валютного Фонду. Модель RMSM та RMSM-X.

Основні поняття та їх визначення

Базисна програма – інерційний прогноз показників фінансової програми, в основі якого лежить припущення, що макроекономічна політика у прогнозному періоді не буде змінюватися порівняно з попереднім періодом.

Внутрішній баланс – тотожність між доходом країні та її внутрішнім попитом (поглинанням).

Внутрішня економіка – частина економіки країни, яка інтегрує всі нефінансові та фінансові операції між резидентами даної країни.

Вимоги (активи) – претензії до фізичних та юридичних осіб щодо

Зобов’язання (пасиви) – заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка виникає внаслідок запозичення ресурсів.

Зовнішній сектор – частина економіки країни, яка об’єднує всі нефінансові та фінансові операції резидентів країни з нерезидентами.

Зовнішній баланс – тотожність між доходом країни за мінусом поглинання і сальдо поточного рахунку.

Нефінансові операції – операції, які пов’язані з утворенням доходу та здійсненням видатків.

Нормативна програма – цільовий прогноз показників фінансової програми, в основі якого лежать висновки базисної програми та комплекс регуляторних заходів, спрямованих на досягнення передбачених програмою цільових орієнтирів.

Фінансова програма – комплекс узгоджених між собою фінансових заходів держави, спрямованих на досягнення цілей макроекономічної політики.

Фінансові операції – операції, які пов'язані із змінами в зобов'язаннях та вимогах, завдяки чому забезпечується певний розподіл фінансових ресурсів між секторами економіки.