19.4. Структура адміністративного процесу

Адміністративний процес має складну структуру, яка ще недостат­ньо досліджена і викликає бурхливі спори вчених. Труднощі при ви­рішенні вказаного питання, виникають, насамперед, через нерозроб-леність багатьох питань цього виду процесуальної діяльності, а та­кож у зв'язку з широким обсягом адміністративного процесу, що охоп­лює всі сфери управлінської діяльності, дуже різноманітні і численні категорії індивідуально-конкретних справ. Враховуючи велику різно­манітність адміністративно-процесуальної діяльності, в ході якої ви­рішуються різні індивідуальні управлінські справи, виникає насущна необхідність упорядкування адміністративного процесу, виділення в ньому стрункої і логічної структури. Крім того, найважливішою проб­лемою сучасного розвитку адміністративного права і процесу, є ко-

¹ Коренев А. П. Кодификация советского адміністративного права. — М.: Юри-дическая литература, 1970, С. 68—69; Застрожная О. К. Советский админист-ративньїй процесе: Учеб. пособ, — Воронеж: Изд-во Воронеж, ун-та, 1985. — С. 36—45.

253

252

Наступним принципом адміністративного процесу потрібно наз­вати принцип рівності сторін в адміністративному процесі перед за­коном. Законом регламентується адміністративно-процесуальний ста­тус сторін в адміністративному процесі, більш або менш чітко вста­новлюються їх процесуальні права, обов'язки і повноваження. Таким чином, законом певною мірою регламентуються, дії як владних, так і інших суб'єктів адміністративного процесу. Хотілося б зазначити, що даний принцип не означає рівності сторін між собою, оскільки одна із сторін адміністративного процесу може виступати носієм певних державно-владних повноважень, а інша може їх не мати.

Принцип оперативності і економічності вельми характерний для адміністративного процесу. Він спрямований на таку організацію процесу, яка, не вимагаючи великих матеріальних витрат, забезпечу­вала б його швидкість. Враховуючи, що адміністративні справи час­то менш складні, наприклад, карні, а також вимагають найшвидшо­го розв'язання, терміни, що встановлюються законодавством для ви­рішення індивідуальних адміністративних справ, як правило, невели­кі. Даний принцип може впливати на адміністративний процес як по­зитивно, так і негативно. Швидкість, безсумнівно, дає можливість не затягувати адміністративний процес і зайво його не формалізувати, однак поєднання швидкості і якості процесу можливе лише за дуже високого рівня професіоналізму органів і осіб, що розглядають та роз­в'язують справу.

До другої групи принципів адміністративного процесу, що харак­теризують його як різновид управлінської діяльності, також відно­сять ряд принципів. Принцип диференціації і фіксування функцій ви­ражається в тому, що між різними органами і посадовими особами розділяються і закріплюються адміністративно-процесуальні повно­важення з підготовки і видання актів або розв'язання індивідуальних управлінських справ. Можна говорити про певну міру спеціалізації, за якої окремі органи і службовці, виконуючи ряд однотипних функ­цій в адміністративному процесі, набувають високого рівня профе­сіоналізму, оперативності і компетентності, а також несуть відпо­відальність за свою ділянку роботи. Дотримання цього принципу має свої позитивні і негативні моменти.

Одним з найважливіших принципів державного управління, який можна сміливо віднести і до принципів адміністративного процесу, є принципи персоналізації відповідальності і відповідальності за не­прийняття рішення. В управлінській діяльності нерідко складається

252

витуація, за якої вельми складно виявити дійсних винуватців пору­шень прав, свобод і законних інтересів індивідуальних і колективних еуб'сктів адміністративного процесу, а також осіб, що допустили про-рвхунки при розробці і прийнятті правових актів управління. Закріп­лення принципу персоналізації відповідальності дозволить встановити конкретних осіб, особисто відповідальних за такі порушення. Це не­обхідне, передусім, для профілактики правопорушень, а також і для покарання винних.

Принцип відповідальності за неприйняття рішення покликаний максимально скоротити терміни розгляду справ і усунути тяганину в адміністративному процесі. Крім того, він спрямований проти неба­жання державних та інших службовців брати на себе відповідальність при розгляді індивідуальних адміністративних справ і прийнятті пра-нових актів управління.

Крім вказаних, в спеціальній літературі виділяють ще ряд інших принципів адміністративного процесу, таких як принцип здійснення процесу національною мовою, принцип незалежності у прийнятті рішень, принцип компетентності і т. ін.¹