Печінковий сисун (Fasciola hepatica);

Етіологія. Збудник – Fasciola hepatica. Розрізняють 2 вида: фасциола звичайна довжина до 2-3 см (Fasciola hepatica) і фасциола гігантська ( Fasciola gigantica ) до 7 см. Мають також 2 присоски, багато лопатеву матку за черевним присоском, за нею лежить яєчник, а по боках тіла – численні жовтівники. Сім’яники займають всю середню частину тіла. І вони, і яєчник розгалужені. Характерні дуже розгалужені два кишкових стовбури.

Яйця великі, в довжину 130-140 мкм, овальні, з добре вираженою оболонкою. Жовтуватого чи коричневого кольору, на одному з полюсів мають кришечку.

Життєвий цикл. Фасциоли паразитують в жовчних ходах печінки травоїдних ссавців ( малої та великої рогатої худоби, кролів, свиней, конів тощо), зрідка людини.

Яйця потрапляють у воду, з них виходить личинка – мірацидій, яка має війки і завдяки яким плаває у воді. Мірацидій занурюється в тіло молюска – ставковика і проникає у його печінку, де формуються церкарії (наступна стадія личинки). Церкарії мають хвіст (завдяки якому виходять з молюска) та присоски і після виходу з молюска, прикріплюються до водних рослин, втрачають хвіст, вкриваються щільною оболонкою (утворюються адолескарії) і такому стані зберігаються до 2-3 років. Тварини заражаються, поїдаючи рослини з адолескаоіями. У кишках оболонка адолескарія розчиняється, паразит проникає у печінку, де й досягає статевої зрілості через 3-4 міс. Після цього починається виділення яєць.

Джерело інвазії – хворі на фасціольоз травоїдні тварини; роль хворої людини мізерна.

Шляхи зараження – при питті води, використання в їжу трав (креса водяного), що проростають у стоячих і повільно протікаючи водоймах, або через овочі, що поливаються водою природних водойм.

Клініка. Інкубаційний період до 8 тижнів.

Міграційна гостра фаза хвороби проявляється підвищенням температури, різкими болями у животі, головним болем, зниженням апетиту. Інколи зявляється кропивниця, відчуття задухи. Згодом з'являються болі в області печінки, нудота. Печінка поступово збільшується, стає щільною та болючою при пальпації. Іноді збільшується селезінка, що супроводжується болем.

У пізньому періоді виникає ангіохоліт (іноді гнійний), дискенезія жовчних шляхів та іноді гепатит.

При вживанні в їжу сирої фасциольозної печінки худоби може виникнути глотковий фасціольоз: живі фасциоли фіксуються своїми присосками до слизової оболонки і викликають набряк глотки, гортані, носової порожнини, євстахієвих труб, що може призвести до асфіксії.

Лабораторна діагностика Матеріал – випорожнення, дуоденальний вміст досліджують методами:

• Гельмінтоовоскопічними (метод нативного мазку, по Като)

• Збагачення (Горячева, Фюллеборна, Калантарян)

• Серологічними РП, РЗК

• Внутрішньошкірна алергічна проба.

Яйця можуть бути виявленні при вживанні в їжу ураженої фасциолами печінки «транзитні» яйця, які проходять через кишково-шлунковий тракт незмінними. Тому для достовірної діагностики слід обстеження повторити ще через 5-7 днів, виключивши з раціону хворого печінку.

Профілактичні і протиепідемічні заходи.

Особиста профілактика відбувається шляхом утримання від пиття неперевареної води з повільно протікаючи та стоячих водойм; у крайньому разі обмежуються профільтрованою через полотно водою.

Громадська: для боротьби з фасціольозом домашніх тварин проводиться система лікувально-профілактичних заходів: масове лікування хворих тварин, дегельмінтизація перегною, зміна пасовиськ.