1. Основні терміни методики наукових досліджень

Наукове дослідження – вивчення об’єкта, явища або елемента технології з метою розкриття закономірностей його виникнення і розвитку, що є основою формування нових знань.

Метод дослідження – упорядкована діяльність дослідника, що спрямована на здобуття нових знань.

Прийоми наукового дослідження – висунення гіпотези або конкуруючих гіпотез, проведення спостережень та експерименту, розробка нової або вдосконалення існуючої теорії.

Методи наукових досліджень

Загальнонаукові методи: діалектичний, аналізу і синтезу, індукції й дедукції, аналогії, моделювання, конкретизації та ін.

Спеціальні агрономічні дослідження: лабораторний, вегетаційний, лізиметричний, польовий та виробничий. Серед названих методів головним є польовий.

Польовий сільськогосподарський дослід – дослідження, що виконується в польових умовах на спеціально виділеній площі. Метою якого є встановлення відмінностей між варіантами, кількісної оцінки дії факторів життя, умов чи прийомів вирощування на врожай та його якість.

Методичні вимоги до польового досліду полягають у дотриманні принципів типовості, єдиної відмінності та доцільності, проведенні досліду на спеціально виділеній і вирівняній за родючістю ділянці, вірогідності досліду за суттю і точністю.

Види польових дослідів: за змістом – агротехнічні та з сортовипробування; за кількістю факторів – однофакторні та багатофакторні; за строком виконання – короткострокові, тривалі, довгострокові; за охопленням території – місцеві та географічні.

Планування польового досліду охоплює такі етапи: вибір теми, визначення завдань і об’єкта досліджень, вивчення та критичний аналіз історії і сучасного стану питання, що досліджується; створення робочої гіпотези, складання програми і методики досліджень.

Вимоги до земельної ділянки, що планується під дослід: типовість за ґрунтовим покриттям (репрезентативність), однорідність за родючістю ґрунту й рельєфом.

Вивчення дослідної ділянки полягає в проведенні посівів, що вирівнюють родючість ґрунту і розвідують його строкатість шляхом дробових обліків урожаю, що є підставою для встановлення кількості повторювань, розміру і форми ділянок.

Методика польового досліду – сукупність таких складових елементів: число варіантів (схема досліду); площа, форма та напрямок ділянок; повторність та повторювання; система розміщення ділянок, повторювань і варіантів на території; метод обліку врожаю й організація досліду в часі.

Дослідний варіант – це рослина (чи сорт), яку вивчають умови вирощування, елемент технології або їх поєднання. Один або декілька варіантів, з якими порівнюють дослідні варіанти, називають контролем, або стандартом. Сукупність дослідних і контрольних варіантів, що об’єднані загальною ідеєю, складає схему досліду.

Повторність досліду на території визначається наявністю на площі однойменних ділянок кожного варіанта, повторність у часі – проведення досліду протягом кількох років або одержання декількох урожаїв протягом року.

Повторювання – це частина площі досліду, що містить усі варіанти схеми досліду.

Методи розміщення варіантів у польовому досліді: стандартні (ямб, дактиль, стандарт (через три ділянки), парний, шаховий); систематичні (послідовне розміщення варіантів в один, два і більше ярусів); рендомізовані (рендомізованих блоків, латинського квадрата і латинського прямокутника, решітки, розщеплених ділянок, повної рендомізації).