Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЛЕКЦІЇ З ПОПУЛЯЦІЙНОЇ БІОЛОГІЇ.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
954 Кб
Скачать
☆

9.4. Детритофагія

Кругообіг речовин зумовлений тим, що всі організми після смерті стають ресурсом для інших істот, які сприяють їх розкладу. Цю функцію виконують редуценти (бактерії та гриби), власне детритофаги (тварини, що живляться мертаою органікою) та копрофаги (що живляться екскрементами). Всіх їх ми розглядаємо як детритофагів у широкому розумінні. Порівняно з хижаками та паразитами, які безпосередньо впливають на стан жертви, детритофаги не контролюють стан цих популяцій, а залежать від того, коли організм з якихось причин тне. Проте в кругообігу вони відіграють дуже важливу роль. Якщо функція продуцентів (автотрофів) полягає у включенні неорганічних біогенних елементів до складу органічних завдяки фотосинтезу, то детритофаги забезпечують зворотну функцію мінералізації органіки до С02, Н20, №3 та інших неорганічних сполук. При цьому частина органіки засвоюється детритофагом. Математично це виражається.

сЖ / от = г(К), (9.18)

де Р(Я) — функція кількості ресурсу; с-Я — зміна чисельності детритофага за час Л. Тут відсутні коефіцієнти ефективності консументів, які не впливають на свій ресурс і зворотнього зв'язку між детритофагами та їх жертвою не існує. Тобто жертва (донор) через наявність харчових ресурсів контролює щільність детритофага, але не навпаки.

Процес мінералізації досить складний і включає цілий ряд стадій, які визначаються зовнішніми факторами: забезпеченістю вологою, киснем, наявністю відповідної кислотності (рН) тощо. Першими жертву заселяють бактерії та гриби, спори яких зустрічаються всюди. Але вони вико­ристовують лише розчинні речовини (амінокислоти та цукри) і не можуть перетравити такі складові як целюлоза, лігнін, хітин, кератин, бо не мають відповідних ферментів. Тому ці види зустрічаються на ранніх етапах розкладу і в процесі використання доступних ресурсів їх чисельність скорочується. М. Бігон та ін. (1989) розглядає їх як "г-стратегів", які не мають спеціалізації і повинні шукати далі нові ресурси або переходити в форму спокою. До таких видів належать РепісіІПит, Мисог, дріжджі, молочнокислі бактерії тощо. В аеробних умовах вони доводять розклад до С02, Н20, а в анаеробних — до спиртів, органічних кислот. Якщо паралельно відбувається зниження рН, то в кислих умовах розвиваються гриби і подавляються бактерії.

На другому етапі з'являються спеціалізовані організми, що розк­ладають стійкіші сполуки. Наприклад, бура гниль (Lactporus sulphureus, FomHopsis pinicola) розкладає целюлозу, але залишає бурого кольору лігнін, а біла гниль (Coriolus vetinus, Polyporus squamosus) розкладає лігнін, але залишає білу целюлозу. Якщо на початкових етапах функцію детритофагів виконують незавершені гриби, то потім основна роль належить спеціалізованим аскоміцетам, базидіоміцетам, актиноміцетам, що мають перегородки в гіфах, ростуть повільніше, продукують менше спор і характеризуються спеціалізованим обміном речовин. В ході цього процесу спостерігається зменшення біорізноманіття мікофлори. Процес мінералізації досить тривалий і визначається певною послідовністю і чисельністю популяцій детритофагів, які поступово змінюють одні одних.

Різноманітність детритофагів досить велика, вони відносяться до різних таксономічних груп і основою їх класифікації служать розміри. М. Бі­гон та ін. (1989) вважають, що розмір корелює із способом живлення, функціонування:

а) мікрофауна та мікрофлора (до 100 мкм) — бактерії (Bacteria), гриби (Fungi), найпростіші (Protozoa), нематоди (Nematode) та коловертки

(Rotifera);

б) мезофауна (100 мкм - 2мм) — кліщі (Асагі), ногохвостки (Соііет- bola), енхітреїди (Enchytraeidae), а також безвусикові (Protura), двохвостки (Diplura), деякі несправжні скорпіони (Chelonethi), терміти (Isoptera).

в) макрофауна (ширина тіла 2-10 мм) — косарики (Ophiliones), мокриці (Isopoda), бокоплави (Amphipoda), деякі губоногі (Chilopoda), багатоніжки (Diplopoda), дощові черви (Megadrili), личинки жуків (Coleoptera), павуки (Areneida), слимаки (Mollusca);

г) мегафауна (> 20 мм) — також включають мокриць (Isopoda), багатоніжок (Diplopoda), дощових червів (Megadrili), слимаки (Mollusca), личинок мух (Diptera) та жуків (Coleoptera).

Останні подрібнюють рослинні рештки. Іще Ч. Дарвін писав, що дощові черви за рік виносять на поверхню фунту (1 га) біля 50 т екскрементів, а за ЗО років формується грунт потужністю 18 см.

Детритофаги досить різноманітні і їх популяції досягають значної чисельності. На 1 м2 в лісах помірної зони зустрічається до 1000 видів детритофагів, із яких найпростіші та нематоди характеризуються щільністю до 10 млн, ногохвостки та кліщі — 100 тис, інші безхребетні — 50 тис. (Anderson, 1978).

п о а z о ш


Рис. 9.9. Типи широтних змін у складі макро-, мезо- та мікрофауни у процес роз­кладу в наземних екосисте­мах. Накопиченню органічної речовини в фунті (ОРГ) (зво­ротньо пропорційно швид-


Тропічна Тропічнийі Степ . Ліс -тайга Тундра Полярна кості руйнування ЛИСТОВОГО


пустеля


опаду) сприяє низька темпе­ратура та заболочування, при яких мікробна активність послаблена (за Swift et al, 1979)


Встановлена дуже цікава екологічна закономірність, згідно якої співвідношення мікро-, мезо- та макрофауни в наземних угрупованнях закономірно змінюється в меридіональному напрямку (рис. 9.9). Мікрофауна відіграє велику роль в багатих органікою екотопах півночі, які досить насичені водою, повільно розкладаються. В прогрітих, сухих, мінералізованих грунтах тропіків найбільшу питому вагу має макрофауна, а в лісах та степах помірної зони біомаса мезофауни (ґрунтових кліщів, ногохвосток) дорівнює біомасі макрофауни. В сухих екотопах тропіків названі групи різко зменшуються, бо їх роль виконують терміти, які виходять за рамки власне детритофагів. Макрофауна

Терміти (ЕіЛегтев) цікаві тим, що вони по суті формують цілу систему, такий симбіоз організмів, які забезпечують весь процес подрібнення і розкладу органіки. Так, самі терміти подрібнюють деревину та з'їдають її. В їх кишечнику (спеціальній кишені) живуть бактерії та найпростіші, які становлять до 60% ваги термітів, що забезпечують подальший розклад органічних речовин (целюлози, пентозанів).

Особливу групу детритофагів складають копрофаги, що живляться екскрементами таарин, у яких багато органіки. Деякі з них (Неііосоргів ої/-

Ionia) настільки пристосовані, що використовують екскременти не лише для власного живлення, а забезпечують зберігання їх запасів в певній формі (чаші, кулі), де відкладають яйце і виводяться личинки, які "ущільнюють" стінки кулі і перетворюються в лялечки.

Роль детритофагів виконують і цілий ряд хребетних тварин, наприк­лад, в Арктиці — песці {Аюрех lagopus) та поморники {Stercorafius), в помірних зонах — граки (Сол/us frugilegus), барсуки (Meles), в тропіках — велике різноманіття тварин — грифи (Sarcorhamphus), гієни (Hyaena).

Детритофаги — досить різноманітні організми, які нерідко характе­ризуються витонченою і спеціалізованою поведінкою, що ускладнює їх дослідження. їх роль змінюється залежно від зовнішніх екологічних фак­торів: температури, вологості, кислотності фунту. Щільність їх популяцій і рівень активності зменшується при низькій температурі, поганій аерації, сухості клімату, кислому середовищі. Характер їх функціонування обумовлений взаємодією між організмами — детритофагами, які формують складну систему, що з одного боку забезпечує повний цикл мінералізації органіки, а з іншого — весь хід розмноження і розвитку цих організмів.