2. Статус особистості в групі: соціометрія та референтометрія.

Соціометрія. Соціометрична методика — спосіб дослідження емоційно безпосередніх взаємин усередині малої групи (розроб­лений американським психологом Джоном Морено). Методика дає змогу виявляти симпатії-антипатії між членами групи, а також соціально-психологічні статуси окремих її членів.

Процедура проведення така. Досліджуваним ставлять пи­тання 'щодо надання переваги членам групи в якомусь аспекті життєдіяльності: "З ким би ти хотів сидіти за однією партою?", №.. піти в туристичний похід?","... працювати в одній установі?" тощо. Якщо треба виявити членів групи з негативним статусом, \ використовують питання на кшталт: "З ким би ти не хотів...". Обробка одержаних даних здійснюється за допомогою мат­риці або соціограми.

Соціометрична матриця, або основна таблиця результатів, як її інколи називають, будується за зразком турнірних таблиць спортивних змагань для кожного соціометричного критерію окремо. По вертикалі записуються під номерами за алфа­вітом прізвища всіх членів групи, зверху, по горизонталі — лише їх номери. На відповідних перехрещеннях, згідно зі \ зробленим вибором, проставляються "плюси"; якщо вибір взаємний, "плюс" обводиться кружечком. Потім підраховуєть­ся загальна кількість виборів, одержаних школярами, і кількість і із них взаємних.

Соціограма (графічний спосіб) використовується, коли в групі не більш ніж 20 осіб. Вона складається з чотирьох концентричних кіл. Дівчат звичайно позначають кружечками, хлопців — трикутниками, які нумеруються залежно від того, під яким номером стоїть певне прізвище в алфавіті.

У центральній зоні розташовують тих, кому випало най­більше разів бути вибраним (це — лідери, за соціометричною термінологією —"зірки"). В крайній — ті, кого не вибрали — "ізольовані". В другій зоні — школярі, кого вибирали, більше половини максимальної кількості, в третій—менше половини.

Вибір позначається з'єднанням кружечків і трикутників лінією зі "стрілочкою". Якщо вибір взаємний, "стрілочками" лінії з'єднуються з обох кінців.

Психологи виявили причини популярності одних учнів і непопулярності інших. Виявилося, статус "зірки" зумовлений такими обставинами. По-перше, вмінням встановлювати кон­такти з однокласниками. Як правило, "популярні" здатні встановлювати емоційні контакти, розуміють і адекватно оцінюють стан однокласників, намагаються увійти в їхнє ста­новище. По-друге, складом характеру; як правило, вони комунікабельні, ініціативні, доброзичливі, готові прийти на Допомогу. По-третє, "зірки" є носіями знань, ерудовані, добре навчаються самі, готові поділитися знаннями з однокласника­ми. По-четверте, фізичний чинник — симпатична зовнішність дівчат і хлопців, сила та вправність хлопців.

Непопулярність "ізольованих", "нехтуваних" зумовлюється такими причинами. По-перше, байдужість до власного навчан­ня і навчальних успіхів товаришів. По-друге, безініціативність, нездатність запропонувати щось цікаве, підтримати розмову на актуальну тему. По-третє, небажання брати участь у групових заходах, невміння налагодити емоційні контакти, безтактність і грубість у спілкуванні. По-четверте, неохайний зовнішній вигляд, недотримання простих санітарно-гігієнічних правил.

Емоційне вдоволення суб'єкта в системі міжособистісних взаємин визначається тим, наскільки він популярний, як багато членів групи прагне підтримувати з ним тісні контакти.

Разом з тим слід ураховувати, що, як показують психологічні дослідження, емоційне благополуччя залежить від взаємності вибору. Якщо М вибрав Н, а Н вибрав М — це взаємний вибір. Якщо Б, В, Г вибрали А, але ніхто з них не одержав вибору від A, — взаємності немає. У такому випадку А, хоча і отримав багато виборів, лишився без взаємності. Його емоційне благополуччя може виявитися гіршим, ніж у двох осіб, які мають взаємні вибори.

Особливим варіантом соціометричного дослідження групової диференціації є референтометрія — експериментальна процедура, за допомогою якої можна виявити коло осіб, значу­щих (референтних) для суб'єкта стосовно оцінок якостей його особистості, способів поведінки, думок, ціннісних орієнтацій, що не вдається виявити соціометричним тестуванням. Суть референтометричного тесту зводиться до такого. Спочатку група виконує завдання експериментатора щодо взаємного оціню­вання. Всі отримані оцінки розкладаються в окремі конверти з позначенням прізвища того, хто їх надав. Потім досліджу­ваному пропонують ознайомитися з думками однокласників, які його оцінювали в експерименті. Але з 30-40 однокласників суб'єкт може вибрати лише трьох-чотирьох.

Як і передбачалося, за таких умов досліджуваний прагне ознайомитись з думкою найбільш значущих для нього осіб і тим самим більш-менш довільно чи мимовільно виявляє референтне для нього коло спілкування. Дослідження підтверджують можливість розбіжності за складом груп, виявлених за допомо­гою соціометричного тесту та референтометричної методики. У багатьох випадках особи, ізольовані за умов соціометричного вибору, виступають у ролі "референтометричної зірки", тобто викликають стійке бажання членів групи ознайомитись з їхньою думкою.