9.4. Вплив транснаціональних корпорацій на економічний розвиток держав

Міжнародні корпорації своєю політикою впливають на світо­ву економіку, тобто як на країни базування, так і на приймаючі кра­їни.

Як свідчать звіти ЮНКТАД, міжнародні гіганти глибоко укорінилися в господарську структуру держав, що розвиваються. Бага­то з них, з огляду на загострення сировинної й енергетичної кризи, йдуть на співробітництво з урядами чи підприємцями цих країн у розвитку підприємств у видобувних галузях економіки. Оцінюючи прагнення держав, що розвиваються, покінчити з економічною від­сталістю, міжнародні корпорації створюють у цих країнах філії і дочірні компанії в обробній промисловості. При цьому, виходячи зі своїх інтересів, ТНК переносять у країни, що розвиваються, трудо­місткі, енергоємні і матеріаломісткі виробництва, а також екологіч­но небезпечні виробництва.

Створювані транснаціональними корпораціями у країнах, що розвиваються, філії і дочірні компанії підрозділяються на кілька видів, кожний з яких має свою специфіку.

По-перше, залежні від ТНК філії і дочірні компанії, що займа­ються експлуатацією сировинних ресурсів, як правило, здійснюють видобуток і первинну обробку сировини, а транспортуванням і гли­бокою переробкою і реалізацією продукції займаються вищі ланки технологічного ланцюга міжнародних корпорацій. Хоча країни, що розвиваються, провели націоналізацію активів ТНК у сировинних галузях, проте міжнародні корпорації, як і раніше, зберігають пану­юче становище у світовому виробництві та збуті паливно-сировинних ресурсів. Так, за даними ООН, всього 15 ТНК контро­люють 70% світового експорту каучуку і нафти, більше 80% - міді й олова, понад 90% - деревини, залізної руди і бокситів.

Другий вид складають філії і дочірні компанії, що орієнтують­ся на розвиток імпортозаміщуваного виробництва у державах, що розвиваються. Цього можна було досягти, тільки розширивши ви­робничий потенціал філій і дочірніх компаній, які могли це зроби­ти, імпортуючи машини й устаткування з промислово розвинутих країн базування ТНК.

Третій вид являють собою філії, націлені на розвиток експортоорієнтованого виробництва. З огляду на низькі ціни на місцеву сировину і мізерні розміри заробітної плати міжнародні фірми створюють у державах, що розвиваються, підприємства, які вироб­ляють продукцію, призначену на експорт у країни свого базування чи в інші країни.

Укорінившись у економіку країн, що розвиваються, трансна­ціональні корпорації захоплюють там провідні позиції в основних галузях національної економіки. Так, ТНК контролюють 40% усьо­го промислового виробництва країн, що розвиваються, половину їх зовнішньої торгівлі. При цьому норма прибутку на прямі капітало­вкладення у державах, що розвиваються, у середньому вдвічі пере­вищує відповідний показник у промислове розвинутих країнах.

У сферу своєї діяльності за кордоном транснаціональні корпо­рації залучають безліч місцевих компаній, у тому числі малих і се­редніх. У зв'язку з цим усе більше зростає залежність підприємств малого бізнесу від ТНК, що все частіше формується на базі прямих функціональних зв'язків, тобто на основі розвитку технології вироб­ництва, спеціалізації, кооперування, організації збуту продукції, пе­редачі ноу-хау і т. д.

Хоча транснаціональні корпорації і не займаються в державах, що розвиваються, благодійною діяльністю, проте об'єктивно вони сприяють розвитку промисловості, змінюють структуру їхнього на­родного господарства і тим самим частково модернізують участь цих держав у міжнародних економічних відносинах.

Транснаціональні корпорації, що функціонують на територіях промислово розвинутих країн, також мають всезростаючий вплив на економіку і політику цих держав. У міру того як різні міжнарод­ні компанії перетворюються у структурний елемент національної економіки промислово розвинутих країн, вони намагаються впли­вати на процес виробництва, реалізацію і перерозподіл продукції, що неминуче привзодить до розвитку протиріч між економічними інтересами цих країн та інтересами ТНК. У моменти загострення політичних відносин, внутрішніх і міжнародних економічних криз ці протиріччя набувають особливої гостроти. ТНК у даний час кон­тролюють більше однієї третини промислового виробництва у світі. У той же час зростає роль міжнародних компаній у світовій торгів­лі. Значна її частина припадає на зустрічні поставки сировини, го­тових виробів і проміжних продуктів між різними ланками однієї і тієї ж компанії, а також між філіями і підлеглими їм фірмами. У ці­лому під контролем ТНК опинилося більше половини світової тор­гівлі товарами і близько 80% патентів на нову техніку і технологію.

Основна причина опозиції ТНК у країнах базування полягає у тому, що, створюючи виробництва за кордоном, ТНК переносять туди частину робочих місць, які втрачають трудящі у країні базу­вання. Крім того, з погляду держави ТНК, створюючи закордонні філії, оподаткування частини прибутку, що у результаті у виді по­датків не попадає в бюджет і не може бути використана для фінан­сування соціальних і інших суспільно значимих програм у країні базування. У результаті в багатьох великих країнах базування ТНК представники трудящих і держави нерідко висловлюють вимоги про введення податку на відплив національного капіталу за кордон чи інших обмежень міжнародної діяльності ТНК. Однак, як випли­ває з макроекономічного аналізу, для країни базування в цілому по­зитивний результат більш ефективного використання національно­го капіталу за кордоном з надлишком перекривають негативні ефе­кти, що виникають у результаті скорочення рівня податків, що зби­раються.

Приймаючі країни у своїх взаєминах із ТНК у більшості випа­дків побоюються політичного тиску з їх боку і проникнення в галу­зі, зв'язані з національною безпекою. Це призводить до прийняття законів, що обмежують чи навіть забороняють іноземні інвестиції у визначені сфери. Крім того, ТНК нерідко стикаються з опозицією з боку місцевих виробників аналогічних товарів, які не в змозі ви­тримати іноземної конкуренції і вимагають від уряду вживання протекціоністських заходів. Проте на практиці, в умовах низького рівня заощаджень і недостатності інвестиційних ресурсів, все біль­ше приймаючих країн прагнуть залучити ТНК шляхом надання по­даткових й інших пільг, ніж обмежити приплив іноземного капіталу.

За останні десятиліття країни, що розвиваються, придбали значний досвід у взаєминах із ТНК і регулюванні їх операцій. Це розширило можливості цих країн у використанні потенціалу ТНК для реалізації завдань свого розвитку. Ще у 80-ті роки у більшості країн була проведена лібералізація інвестиційного клімату для транснаціональних корпорацій, уведені додаткові пільги для їх опе­рацій. Деякі з країн, що обмежували інвестиції ТНК, стали активно залучати іноземні компанії. У той же час деяким країнам, що роз­виваються, за допомогою капіталу ТНК певним чином удалося за­безпечити умови для розширеного відтворення, прискорити розви­ток продуктивних сил, досягти змін у структурі економіки, збільшити експорт промислових товарів. ТНК активно підключилися до створення у деяких з них обробної промисловості.

При оцінці впливу ТНК слід враховувати багатоплановий ефект їх діяльності у національній економіці: зростання виробницт­ва місцевих постачальників, підрядників, підвищення кваліфікації робочої сили, зростання заробітної плати, зайнятості на іноземних підприємствах і т. д.

Таким чином, тезі про позитивний вплив транснаціональ­них корпорацій на світову економіку зараз дуже важко запере­чити. Усім стало очевидно, що ТНК вносять величезний внесок у світовий технологічний прогрес, що не тільки важливо для тих держав, яким вони належать, але і для світової економіки у цілому. Незважаючи на те що економічні відносини між коли­шніми метрополіями і колоніями досить далекі від ідилії, але без транснаціональних корпорацій ці відносини були б не кра­щими, а рівень життя населення країн, що звільнилися, най­імовірніше був би набагато нижчим.

Усе це визначає необхідність обґрунтованої політики стосовно ТНК, а також пошуку найбільш доцільних способів використання їх ресурсів для вирішення завдань національного розвитку. Значна лібералізація зовнішньоекономічної політики країн, що розвива­ються, вже привела до кількісного збільшення інвестицій ТНК у них. Ця ситуація позначається і на перспективах залучення прямих інвестицій в Україну, що стикається зі значною конкуренцією кра­їн, що розвиваються, у сфері отримання іноземних капіталовкла­день. Ці обставини потребують від України більш глибокого інтег­рування у світову економіку і лібералізації її інвестиційного кліма­ту.

Транснаціональні корпорації зміцнюють позиції своєї держави на території інших країн, створюючи там анклави своєї власності у вигляді філій або дочірніх підприємств. Історія свідчить, що така система забезпечує реальний міжнародний вплив держави навіть у тих випадках, коли колоніальні країни одержують політичну неза­лежність. З викладеного можна дійти висновку, що транснаціона­льні корпорації є тим самим механізмом, що дозволяє зберігати своє економічне панування у країнах, які одержали політичну неза­лежність.

Паралельно з закріпленням економічного впливу транснаціо­нальні корпорації дозволяють розвивати комунікації, розширювати вплив міжнародних організацій.

Економічне значення транснаціональних корпорацій на­стільки велике, що в історично доступному для огляду часі во­ни залишаться одним з важливих факторів посилення впливу промислове розвинених країн на багато регіонів світу. Звідси випливає очевидний висновок, що турбота про перетворення провідних вітчизняних корпорацій у транснаціональні стала усвідомленою метою зовнішньої політики держав, які прагнуть до збільшення свого впливу в міжнародному масштабі.