Підготовка до встановлення ос поділяється на наступні етапи:
1. Перевірити чи відповідає пк мінімальним системним вимогам для Windows xp:
- Процесор з частотою 233 МГц чи потужніший.
- 128 МБ ОЗП чи більше.
- 1,5 ГБ вільного місця на жорсткому диску.
- Відеоадаптер Super VGA з роздільною здатністю 800 X 600 чи більшою.
- Дисковод для компакт-дисків
- Клавіатура і миша.
2. Вся цінна інформація з системного розділу (в більшості випадків — диска С) переносяться на знімні носії, або на інший логічний розділ (диск D,E…), який призначений для зберігання даних.
3. Необхідно знайти завантажувальний компакт-диск, або інший носій, що містить windows xp. На сьогоднішній день все більшою популярністю користується установка windows xp з накопичувачів, відмінних від компакт-диска (флешки, зовнішнього вінчестера і ін). Процес установки з усіх носіїв однаковий, відрізняється лише метод підготовки носія.
4. Найскладніший для починаючого користувача етап — налаштування БІОС ПК для здійснення завантаження з компакт-диска (іншого знімного носія).
Загальна інформація про bios комп'ютера
С
учасний
комп'ютер без операційної системи - це
нікому не потрібна купа металобрухту,
але має бути ще щось, що виконає запуск
комп'ютера і налаштування всього
обладнання ще до завантаження ОС. Цю
роль бере на себе Basic Input / Output System (базова
система введення / виведення), або просто
BIOS.
Сама програма BIOS записана в спеціальну мікросхему, яка розміщена на материнській платі. У старих системах використовувалося ПЗУ (постійний запам'ятовуючий пристрій), і програму BIOS намертво «втовкмачували» в цю мікросхему. У сучасних системах використовується флеш-пам'ять, і тепер після виходу оновлень для певних версій BIOS, його можна оновити за допомогою перезапису даної мікросхеми, процес оновлення (перепрошивки) BIOS.
Функції BIOS. Як тільки користувач включає комп'ютер, то управління «всім і вся» отримує саме ця програма. По-перше, BIOS запускає початкове тестування всієї системи, ця процедура називається Power-on-Self test (POST). Під час цієї процедури перевіряється працездатність всіх компонентів комп'ютера, починаючи процесором і закінчуючи пам'яттю, а також вона знаходить і налаштовує все інше обладнання. Процедурою POST, крім цього, виконується ряд інших важливих перевірок. За планами розробників, основна функція BIOS повинна була складатися в обробці операцій введення-виведення, але це було актуально лише під час «правління» операційних систем типу MS-DOS, в сучасних ОС ці функції BIOS практично не використовуються.
Для того щоб змінити налаштування BIOS за замовчуванням, існує підпрограма BIOS Setup, в якій користувач може змінити ті чи інші параметри, наприклад, змінити завантажувальний пристрій (Boot Device) з жорсткого диска на DVD-привід для установки ОС. Щоб увійти в BIOS Setup, необхідно при включенні комп'ютера кілька разів натиснути кнопку Delete (це найпоширеніший варіант, в деяких системах для цього можуть використовуватися кнопки F2 або F10, або спеціальні комбінації клавіш). В BIOS можна змінити системний час, відключити непотрібний пристрій, налаштувати автоматичне включення комп'ютера після вимкнення електроживлення, там само можливий розгін процесора (оверклокінг), і багато інших налаштувань обладнання комп'ютера. Ці налаштування збережені в спеціальній СMOS - пам'яті, живлення на яку подається з батарейки розташованої на материнській платі. Іноді при помилковою налаштуванні BIOS (або з інших причин), коли не вдається програмно скинути налаштування, можна просто витягнути дану батарейку, і відбудеться скидання BIOS.
Якщо БІОС успішно пройшов усі тести і ніяке обладнання не вийшло з ладу то під час завантаження компютера видається короткий звуковий сигнал. Якщо зявляється більше одного звукового синналу значить щось вийшло з ладу.
Таблиця 1. Значення звукових сигналів IBM BIOS
Вид звукового сигналу |
Значення звукового сигналу |
Один короткий |
Нормальне завершення POST, все O.K. |
Відсутній |
Несправний блок живлення |
Безперервний |
Несправний блок живлення |
Короткі, які повторюються |
Несправний блок живлення |
Один довгий і один короткий |
Несправна материнська плата |
Один сигнал і порожній екран |
Несправна відеосистема |
Один довгий і два коротких |
Несправна відеосистема (Mono/CGA) |
Один довгий і три короткі |
Несправна відеосистема (EGA/VGA) |
Два коротких |
Несправна відеосистема (не підключений монітор) |
Три довгих |
Несправна материнська плата (помилка контролера клавіатури) |
У більшості материнських плат сучасних ПК виклик налаштувань БІОС здійснюється за допомогою натиснення клавіші Del, або F2 в момент запуску комп’ютера. Зустрічаються й інші варіанти, які описані в інструкції до материнської плати. У загальному випадку, при появі екрану з настройками БІОС, необхідно вибрати за допомогою клавіш зі стрілками пункт Advanced Setup (або щось подібне), зайти в нього за допомогою натиснення клавіші Enter. Після цього знайти пункт зразок Boot Devices і в ньому виставити пріоритет завантаження. На першому місці має стояти CD-ROM або інший носій, з якого передбачається установка ОС. Докладні відомості про те, як правильно встановити пріоритет і які пункти слід вибирати, можна знайти в інструкції до материнської плати. Після установки пріоритету завантаження, налаштування БІОС слід зберегти і вийти з програми налаштувань базової системи вводу-виводу (найчастіше клавіша F10). Після цього ПК буде перезавантажений, і, в тому випадку, якщо кому пакт-диск встановлений в дисковод (usb-носій підключений до відповідного порту) почнеться завантаження програми установки ОС.
5. Після копіювання файлів, необхідних для установки, користувачеві надається вибір сценарію установки: установка поверх існуючої системи зі збереженням параметрів, файлів і програм (клавіша Enter), відновлення системи (клавіша R) та «чиста установка» (клавіша Esc). Останній варіант є найкращим, хоча і припускає втрату всіх даних користувача, які зберігаються в системному розділі (у тому випадку, якщо вони не були заздалегідь скопійовані). Справа в тому, що при чистій установці повністю видаляються дані, що зберігаються в системному розділі, але при цьому видаляються всі помилки, що виникли в процесі роботи, а також гарантується позбавлення від вірусів, «оселилися» в системному розділі.
6. Після вибору сценарію установки з’являється вікно з вибором розділу жорсткого диска для інсталяції. У разі «чистої» установки системний розділ відформатувати.
7. Після вибору розділу і його форматування починається процес копіювання файлів ОС зі знімного носія на жорсткий диск комп’ютера, тобто безпосередньо установка, яка тривати зазвичай не більше години. Даний процес не вимагає втручання користувача, супроводжується перезавантаженням ПК, а по своєму завершенню «попросить» ввести персональні дані, а також мовні налаштування та інформацію про географічне положення і налаштуваннях часових поясів.
8. Після завершення установки, ПК знову перезавантажитися і очам користувача постане інтерфейс свіжовстановленому ОС. Користувачеві залишається лише встановити драйвера, а також необхідні додатки.
Примітки:
Інсталяційний (встановлюючий) диск. Встановлення Windows XP здійснюється шляхом копіювання файлів операційної системи (ОС) на жорсткий диск комп'ютера (ноутбука) за допомогою спеціальної програми встановлення. Ці файли та програма знаходяться на інсталяційному CD Windows XP. Без нього встановити (перевстановити) Windows не вдасться. Якщо комп'ютер чи ноутбук купувався з встановленою операційною системою, диск повинен поставлятися в комплекті з ним. Його можна також придбати окремо в спеціалізованих магазинах. До диску повинен додаватися також реєстраційний код для копії Windows (п'ять груп по п'ять символів). Код може бути надрукованим на самому інсталяційному диску, на його коробці чи у файлі, що зберігається на диску. Його краще переписати на лист паперу (при цьому важливо не помилитися).
Справність CD-приводу та інсталяційного диску. Не менш важливим елементом для встановлення (перевстановлення) операційної системи є справний CD-привід комп'ютера. Необхідно переконатися також і у справності інсталяційного диску Windows. Якщо хоча б один з цих компонентів пошкоджено, може виникнути ситуація, коли стара система вже буде "знесена" а нову встановити де вдасться, оскільки програма встановлення не зможе прочитати з встановлюючого диска необхідні дані. Зробити це можна, скопіювавши усі файли з інсталяційного диску у будь-який логічний розділ жорсткого диску комп'ютера. Якщо копіювання закінчиться без помилок, привід, ймовірно, справний і CD не пошкоджено. Якщо Ви встановлюєте Windows «з нуля» (на комп'ютері взагалі немає ніякої ОС або стара система «згинула» повністю), перевірити справність інсталяційного диску і приводу таким способом не вдасться (і сенсу перевіряти немає - у випадку невдачі ви нічого не втратите).
Драйвери. Крім інсталяційного диску Windows, для успішного встановлення (перевстановлення) системи потрібні також диски з драйверами до обладнання, яке встановлено на машині. Як правило, такі диски поставляються в комплекті з комп'ютером (якщо він продавався у зібраному стані) або ж з кожним пристроєм (якщо комп'ютер купувався поагрегатно). Їх справність теж бажано перевірити вказаним вище способом. Найкраще скачати «найсвіжіші» драйвери для чіпсетів материнської плати, відеоадаптера, звукової карти, TV-тюнера, мережевої карти та інших складових частин комп'ютера з сайтів їх виробників. У крайньому випадку, якщо на комп'ютері вже встановлена операційна система Windows XP, перед її перевстановленням необхідні драйвери можна «витягнути» з старої ОС, скориставшись програмою Driver Genius. (Скачайте, встановіть і запустіть програму, здійсніть сканування (натисніть «start scan»), потім натисніть «Back Up Drivers». Далі тиснемо «Next», потім кнопку «Browse…». В меню, що відкриється, вказуємо місце для збереження папок з драйверами, тиснемо «Next» і очікуємо завершення збереження. У вказаному місці буде створена папка «Driver Backup…» зі всіма необхідними драйверами).
Збереження інформації. Під час встановлення операційної системи «з нуля» на чистий жорсткий диск, питання про збереження інформації не актуальне. У випадку перевстановлення, перед її початком необхідно потурбуватися про збереження цінної інформації, яка знаходиться на жорсткому диску комп'ютера. В комп'ютері є один чи кілька жорстких дисків («вінчестерів»), простір яких віртуально розділяється на розділи – логічні диски. Отримати уявлення про дисковий простір вінчестера і його розділення на логічні диски можна, відкривши «Мiй комп’ютер» (двічі клікніть лівою кнопкою мишки по відповідному ярлику на робочому столі чи зайдіть в меню «Пуск» і оберіть розділ з однойменною назвою). Якщо навести курсор мишки на будь-який з логічних розділів, з'явиться віконце з інформацією про його повний об'єм та вільне місце, що залишилось. Сукупність повних об'ємів всіх логічних дисків відповідає дисковому простору вінчестера (вінчестерів) комп'ютера. В процесі перевстановлення буде можливість перерозділити дисковий простір жорсткого диска (дисків) між логічними розділами а також змінити кількість останніх. При цьому інформація, що зберігається у змінюваних логічних розділах, буде втрачена. Якщо Ви не плануєте змінювати конфігурацію окремих логічних дисків, дані, які на них знаходяться, збережуться. У зв'язку з цим цінні файли, що знаходяться на змінюваних дисках, потрібно скопіювати на з'ємні носії («флешку», портативний вінчестер, CD/DVD-R/RW та ін.), інший комп'ютер або ж на незмінюваний логічний розділ (при цьому обов'язково запам'ятайте його назву, навіщо - зрозумієте згодом). Сюди ж треба скопіювати папку з драйверами, «витягнутими» зі старої операційної системи за допомогою Driver Genius (див. вище).
При прийнятті рішення про спосіб розділення (чи необхідність перерозділення) вінчестера на логічні розділи треба враховувати, що оптимальний розмір диску C, на який за замовчуванням встановлюється Windows XP, повинен становити 10 - 15 GB. Частину простору жорсткого диску, яка залишиться, можна буде розділити на будь-яку кількість логічних розділів (по бажанню користувача).
Хочу наголосити,що вся інформація, що зберігається на «Робочому столі» і в папці «Мои документы», фактично знаходиться на диску С!!! Тому якщо там є цінні файли, їх також слід скопіювати в «надійне місце». Якщо в наявності є справні «встановлюючий» диск Windows XP з реєстраційним кодом та CD-привід, носій з необхідними драйверами і цінна інформація вже збережена, можна починати встановлення (перевстановлення) операційної системи.
Фа́йлова систе́ма — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Також цим поняттям позначають сукупність файлів та директорій, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої. Створення файлової системи відбувається в процесі форматування. Microsoft Windows підтримує лише FAT12, FAT16, FAT32, та NTFS. Серед них NTFS є найефективнішою.
Процес встановлення (інсталяції, перевстановлення) Windows XP умовно можна розділити на кілька етапів:
Підготовка.
Встановлення (перевстановлення).
Встановлення драйверів і програмного забезпечення.
Після встановлення операційної системи здійснюємо інсталяцію драйверів та іншого ПЗ в наступній послідовності:
Встановлюємо «найсвіжішу» версію DirectX 9c;
Потім ставимо драйвери до чіпсету материнської плати (помістіть в привід відповідний диск, спрацює автозапуск, далі дійте згідно інструкції);
Після цього аналогічним чином інсталюємо драйвери для відеокарти, звукової плати, мережевого адаптеру та ін. обладнання комп'ютера.
Під час встановлення комп'ютер кілька разів буде вимагати (чи рекомендувати) перезапустити систему. Дійте згідно його рекомендацій. Продовжуйте встановлення після перезавантаження.
Закінчивши з драйверами, встановлюємо необхідне програмне забезпечення. Чим менше в системі інстальовано програм – тим вона стабільніша.