Регресивна асиміляція за способом творення

Відбувається вона у таких групах приголосних:

а) проривного і шиплячого (африкати або щілинного) —під впливом шиплячого проривний змінюється на шиплячий:

закві[тч]ати - закві[ч:а]ти,

[ч]

ві[дж]ати - ві[6жж]ати, коро[тш]ий — коро[чш]ий;

[дж] [ч]

б) проривного і свистячого (щілинного або африкати) - під впливом свистячого проривний змінюється на свистячий:

зві[дс]и - зві[дзс]и, двана[дц']ять — двана[дз' ц']ять.

[дз] [дз]

Регресивна асиміляція за акустичним сприйманням:

а) під впливом наступного шиплячого попередній свистячий змінюється на шиплячий:

бря[зч]ати—-бря[жч]ати,[з дж]ерела— [ждж]ерела, [ж] [ж]

прині[сш]и—прині[ш:]и;

[ш:]

б) під впливом наступного свистячого попередній шиплячий змінюється на свистячий:

до[чц]і — до[ц':]і, у кни[жц]і —у кни[з'ц]і,

[ц'] [з']

радує[шс]я —радує[с': а].

[с']

Регресивна асиміляція за м'якістю

Така асиміляція відбувається між наступним пом'якшеним приголосним і попереднім твердим. Внаслідок впливу наступного пом'якшеного приголосного попередні тверді передньоязикові приголосні [д], [т], [з], [с], [ц], [дз], [н], [л] змінюються на співвідносні пом'якшені приголосні, напр.: ку[з'н'а], майбу[т'н'е], пі[с'н'а],[дз'в'а]кати, [с'в'а]то, сього[д'н']і.

Результат асиміляції на письмі не позначається. Не відбувається така асиміляція на межі морфем: відліт, схід, бездіяльний, підніс.

Регресивна асиміляція за твердістю

Під впливом наступного твердого попередній пом'якшений змінюється на відповідний йому твердий: кінний, денний, п'ятнадцять, шістдесят

(кінь + -н кінний, п'ять-на-десять - п 'ятнадцять,

[н] [т]

шість-десят — шістдесят)

[т]

Наслідки асиміляції відображаються на письмі.

Прогресивна асиміляція

Вияв прогресивної асиміляції трапляється значно рідше, ніж регресивної. Прикладом її може бути уподібнення у таких випадках:

а) за голосом: бджола (із давньоруського - бьчела - бчела - бджола) – під впливом попереднього дзвінкого [б] наступний глухий [ч] змінився на дзвінкий [6ж], у слові Гандзя (із Ганця) дзвінкий звук [6г] розвинувся із глухого звука [ц'] під впливом сонорного [н];

б) прогресивна асиміляція за способом і місцем творення викликала появу подовжених пом'якшених приголосних [д':], [т':], [з':], [с':], [ц':], [л':],[н':],[ж':],[ш':],[ч':] між голосним у словах на зразок знання, життя, весілля, збіжжя, клоччя, галуззя ( в іменниках середнього роду другої відміни), стаття, суддя, рілля ( в окремих іменниках чоловічого й жіночого роду першої відміни), галуззю, міццю, сталлю, молоддю, сумішшю (в орудному відмінку однини іменників жіночого роду третьої відміни), ллю, ллють, ллються, виллєте, переллєш, доллєте, наллємо (в особових формах дієслова лити та похідних від нього дієслів), спросоння, навмання, попідтинню ( в окремих прислівниках). У таких словах відбулась зміна давнього звука [й] на такий приголосний звук, який містився перед ним, оскільки якраз він і спричинив зміну. Так, сучасне слово знання виникло на основі давньоруського знание, в якому голосний [и] поступово редукувався й занепав, після чого наступний звук [й] уподібнився попередньому [н ] за місцем і способом творення: передньоязиковий, носовий [н'] асимілював наступний середньоязиковий, щілинний [й]. За іншими ознаками ці звуки подібні: за участю голосу й шуму обидва сонорні, за твердістю/м'якістю [н'] - пом'якшений, [й] - м'який. Асиміляція повна:

в) пом'якшення звука [с'] (колись твердого) у прикметниковому суфіксі ськ- (із -ьск-): під впливом попереднього давнього пом'якшеного приголосного у словах на зразок сільський, коростенський, печерський (із давньорус. сельскыи, коростеньскыи, печерьскыи).

Звук [с] набув фонематичної м'якості. У новіших словах він викликає пом'якшення попередніх приголосних: украї[н'с']кий, слов'я[н'с']кий.

Наслідки усіх названих різновидів прогресивної асиміляції позначаються на письмі.