1. Поняття і зміст договору страхування, його сфера застосування і джерела правового регулювання

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій. Визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок коштів грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових платежів та доходів від розміщення цих коштів. Договір страхування – це той нормативний документ, що опосередковує процес надання страхової послуги страховиком страхувальнику[5, с. 94]. У Законі України «Про страхування» подається таке визначення страхового договору: «це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно якої страховик бере на себе зобов’язання у різа настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору» [1].

Договір страхування належить до групи договорів про надання послуг і характеризується таким основними ознаками:

1. Договір страхування укладається у письмовій формі. У статті 981 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним [5, с. 94].

2. Договір страхування містить істотні умови, які і становлять його зміст. У статті 982 Цивільного кодексу України визначено, що такими істотними умовами є: предмет договору страхування, страховий випадок, розмір страхової суми, розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. Інші істотні умови договору страхування визначені у статті 16 Закону України «Про страхування»: порядок зміни і припинення дії договору, умови здійснення страхової виплати, причини відмови у страховій виплаті, права та обов'язки сторін та відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов договору [4, 111].

3. Договір страхування є договором на користь третьої особи. Відповідно до статті 3 Закону України «Про страхування» страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб і призначати громадян або юридичних осіб для отримання страхових сум (страхового відшкодування), а також змінювати їх до настання страхового випадку.

4. Договір страхування є реальним, оскільки він набирає чинності в Україні з моменту внесення першої страхової премії.

5. Договір страхування є оплатним договором. Страхувальник сплачує страховику страхову премію, а страховик при настанні страхового випадку виплачує страхове відшкодування.

6. Договір страхування є двостороннім, оскільки у кожної із сторін виникають права і обов'язки, які регулюються чинним законодавством.

7. Договір страхування належить до ризикових договорів. Ризикує як страхова компанія, так і страхувальник. Так, страховик не знає чи буде платити за договором чи ні у разі настання страхового випадку, а страхувальник, вносячи страхову премію, не впевнений в тому, чи одержить він відшкодування [5, с. 95].

Сфера застосування договору страхування визначається з урахуванням його суб’єктного складу (страхувальниками можуть виступати будь-які учасники цивільних відносин у межах свого рівня цивільної дієздатності) та підстави його укладення. За цим критерієм договір страхування поділяється на дві форми:

1. договір добровільного страхування (здійснюється з ініціативи страхувальника (застрахованої особи));

2. договір обов’язкового страхування (здійснюється у випадках, встановлених законом – ст. 7 закону «Про страхування»).

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Різновидами договору страхування і співстрахування і перестрахування,які визначено у статтях 986 та 987 Цивільного Кодексу України відповідно. Співстрахування передбачає що за згодою страхувальника предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками (співстрахування) з визначенням прав та обов’язків кожного із страховиків. За договором перестрахування страховик, який уклад договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником [2].

До джерел правового регулювання договору страхування належать:

1. Нормативно-правові акти:

• Цивільний кодекс;

• Закон України «Про страхування» в ред. від 04.10.2001 р.;

• Закон  вiд 01.07.2004  № 1961-IV Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

• Закон України «Про захист прав споживачів» в ред. від 01.12.2005 р.

• Кабінет Міністрів України;  Постанова, Порядок  вiд 04.02.2004  № 124 Про затвердження Порядку та вимог щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента;

• Держфінпослуг;  Розпорядження, Умови, Форма типового документа, Вимоги  вiд 28.08.2003  № 40 Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності Зареєстровано: Мін'юст України  вiд 15.09.2003  № 805/8126.

2. Локальні правові акти:

• правила страхування.

3. Інші джерела:

- договори страхування, звичаї ділового обороту тощо.

Щодо правил страхування, то їх страховик розробляє для кожного виду страхування окремо і затверджує в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України при видачі ліцензії на право проведення відповідного виду страхування.

Правила страхування повинні містити:

— перелік об'єктів страхування;

— порядок визначення страхових сум та (або) розмірів страхових виплат;

— страхові ризики;

— винятки зі страхових випадків і обмеження страхування;

— термін та місце дії договору страхування;

— порядок укладення договору страхування;

— права та обов'язки сторін;

—дії страхувальника при настанні страхового випадку;

— перелік документів, які підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків;

— порядок і умови виплат страхових сум;

— термін прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхових сум та страхового відшкодування;

— умови припинення договору страхування;

— порядок вирішення суперечок;

— страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя;

— страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя;

— особливі умови.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України має право відмовити у видачі ліцензії, якщо подані правила страхування суперечать чинному законодавству.

У разі, коли до правил страхування вносять зміни, страховик повинен подати ці зміни до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України для погодження [4, с. 112].