3. Поняття і види суспільних відносин та особливості їх упорядкування в додержавний період.

Норма закону Суспільні відносини - це стійкі зв'язки між соціаль­ними групами людей, а також усередині цих груп, які мають істотне значення для існування і функціонуван­ня певної, досить великої, сукупності людей. Класифікація суспільних відносин За сферою їх реалізації на рівні соціальних спільнот: За сферою діяльності груп: Класові виробничі Національні навчальні сімейні та інші. До суспільних відносин людини як суб'єкта соціального життя належать усі сфери, а саме: економічні, політичні, ідеологічні, професійні, правові тощо. Для регулювання різноманітних відносин, що виникають між людьми, застосовуються соціальні норми. У первісно­му суспільстві регулювання відбувалося звичаями і тради­ціями, нормами первісної моралі та релігії, всілякими заборо­нами (табу). Гарантом дотримання цих норм був не примус, що прита­манний державі, а страх перед надприродними силами та бо­гами. Для первісних людей будь-яке порушення звичаїв могло призвести до негативної реакції «духів землі» та накликати небезпеку. В основі організації первісного суспільства лежала кровна спорідненість людей - рід, община, плем'я. Влада ґрунтувала­ся виключно на авторитеті, досвіді, особистих якостях.

Норми первісної моралі – це правила поведінки, що характе­ризуються ставленням людини до добра чи зла, правди чи неправди

Первісні традиції - це різно­вид звичаїв, що характеризу­валися певною програмою дій (танець дощу, обжинки тощо)

Первісні звичаї - правила поведінки людей, що увійшли у звич­ку в процесі неодно­разового застосуван­ня, виконувалися добровільно

Релігійні норми – це правила поведінки людей сто­совно віри в богів (наприклад, віра в потойбічне життя) Таким чином, первісні суспільні відносини базувалися на неофіційному управлінні суспільством і неофіційних правилах поведінки, що врешті привело до зміни суспільного ладу.

1. Поняття та ознаки держави.

Уявіть, що ви прибули на нову планету, у невідому країну. Чи можемо ми називати її державою? Які ознаки свідчать про існування держави? Для відповіді на це запитання пригадайте, як ви визнача­ли державу, вивчаючи історію.

Поняття «держава» — одне з основних у правознавстві.

Держава — це особлива форма організації суспільства за допомогою спеціального апарату управління, який захищає інте­реси населення певної території, регулює відносини між членами суспільства, зокрема за допомогою примусу.

Спробуємо з’ясувати, які ознаки властиві державі, що відрізняє її від інших людських утворень, суспільних об’єднань.

Обов’язковим для кожної держави є суверенітет. Усередині держави це означає, що вона здійснює верховну владу на своїй території, може видавати обов’язкові для виконання закони й роз­порядження. Влада держави поширюється на всю територію країни, на все населення. Виявом суверенітету є також здійснення від імені держави правосуддя на її території. Зовнішній суверенітет держави виявляється в незалежності її від інших держав.

Отже, суверенітет — це можливість держави самостійно розв’язувати всі питання свого внутрішнього життя й зовнішніх відносин, здійснювати владу й правосуддя на своїй території.

Це цікаво

Кількість суверенних країн у світі постійно зростає. Перед початком Другої світової війни існувала 71 незалежна держа­ва, у 1947 р. — уже 81, у 1995 р. — майже 190. Після Другої сві­тової війни незалежність отримали понад 100 територій.

Проте й нині у світі існує ще майже 30 територій, які не мають суверенітету. Це колонії, так звані заморські департа­менти Франції (Гваделупа, Мартиніка, Французька Гвіана тощо), асоційовані держави (Маршаллові Острови, Мікроне­зія тощо) та ін.

У первісному суспільстві всі його представники могли брати участь у діяльності органу, що здійснював владу, — народних зборах. Усі члени суспільства брали участь і в забезпеченні виконання рішень цього органу, у захисті своєї території. З появою держави виникають спеціальні органи, що здійснюють владу від її імені. Влада відокремлюється від більшої частини суспільства, вона представляє інтереси насамперед окремої групи людей. Поява відокремленого від суспільства державного апарату, що здійснює лише керівництво держа­вою і діє в інтересах певної частини суспільства, є також ознакою держави. Такий апарат іноді називають публічною владою. З роз­витком держави функції цього апарату дещо змінилися, у багатьох країнах він нині діє в інтересах абсолютної більшості людей, проте відокремленість державного апарату зберігається.

Щоб виконувати свої функції, держава повинна мати органи, які забезпечать реалізацію владних функцій, — апарат примусу. Це, зокрема, спеціальні «силові» структури — суд, прокуратура, органи внутрішніх справ, служба безпеки тощо. Для забезпечення виконання державних рішень вони використовують різні засоби, у разі потреби й примусові. Наявність апарату примусу — також ознака держави.

Кожна держава визначає певні соціальні норми, правила пове­дінки, які є для всіх обов’язковими. Ці норми дістали назву «право» (докладніше про право йтиметься далі). Наявність системи права — ще одна ознака держави.

До утворення держави людей поділяли за їхнім походженням, належністю до певної родини, племені тощо. Після появи держави визначальною стала належність людини до спільноти, яка проживає на певній території. Отже, ще однією ознакою держави є поділ населення за територіальним принципом, наявність чітко визна­ченої території, обмеженої кордонами. У кожній державі існує податкова система, вона організовує збирання податків, за рахунок яких фінансується державний апарат.

Крім основних (обов’язкових) ознак держави, існують також необов’язкові (факультативні). Більшість держав мають збройні сили, які забезпечують їхню зовнішню безпеку, оборону від зовнішніх ворогів. Для сучасних держав характерна також наявність державних символів прапора, гімну, герба, іноді державного девізу. У більшості держав існує власна грошова система, у багатьох країнах визначається державна мова.

Ознаки держави

1. Наявність постійної території. Територія – певна частина земної кулі, що окреслена кордонами (суходіл, внутрішні моря, ріки, зовнішні моря і територіальні води, повітряний простір, морські та повітряні судна, літаки та ін.)

2. Наявність апарату публічної влади. Публічна влада – офіційне керівництво суспільством, яке здійснюється спеціальними органами від імені держави.

3. Наявність системи права. Держава встановлює особливі загальнообов’язкові правила поведінки і закріплює їх у нормах права.

4. Громадянство (підданство) – правовий зв'язок особи з державою

5. Наявність податкової системи. Податки – платежі обов’язкового характеру загальнодержавного чи місцевого значення на формування державного бюджету, за рахунок  якого існує держава.

6. Наявність державного суверенітету (державна влада єдина в межах своєї території, не залежить від інших влад у середині суспільства і має незалежність і рівноправність у вирішенні питань зовнішньої політики).

7. Існування системи спеціальних органів.

8. Наявність зовнішніх атрибутів тощо. Державні символи – прапор, гімн, герб. За ними ідентифікують державу як суверенну в системі внутрішніх і міжнародних відносин.

9.  Збройні сили (армія);

10. Державна мова;

11. Власна грошова система.

Влада — можливість і здатність людини (групи людей) здійснювати свою волю, нав’язуючи її в разі потреби іншим людям, суспільству.

Види влади— сімейна, духовна, економічна, політична, державна тощо.