Лекція 15. Демографічне прогнозування.

Демографічний прогноз - це науково обґрунтоване передбачення основних параметрів руху населення і майбутньої демографічної ситуації: чисельності, возрастно-половой і сімейної структур населення, народжуваності, смертності, міграції, якісних характеристик населення. Виступає звичайно у формі перспективного числення населення - розрахунку чисельності і возрастно-половой структури населення, побудованого на деяких гіпотезах щодо майбутньої динамки тих чи інших характеристик народжуваності і смертності. Такі розрахунки робляться як правило в декількох варіантах. Найбільш ймовірний, що претендує на точне передбачення майбутнього ходу відтворення населення, варіант перспективних числень звичайно і вважається демографічним прогнозом.

Вірогідність демографічного прогнозу залежить від I) точності вихідної інформації, 2) від обґрунтованості гіпотез про зміну демографічних процесів під впливом усього комплексу соціально-економічних умов, 3) від тривалості періоду, на який робиться прогноз. Розрізняються короткострокові (до 5 років), середньострокові (до 30 років) і довгострокові (30-60 років) прогнози.

Демографічний прогноз спирається на знання теорії і загальних закономірностей розвитку народонаселення, на облік головних тенденцій відтворення населення в найближчій історичній перспективі: подальший розвиток урбанізації, ріст освітнього і культурного рівня населення, зниження смертності і збільшення тривалості життя, поступове відмирання традицій багатодітності, зміна функцій родини, підвищення соціальної і територіальної мобільності населення, збереження визначеної диференціації демографічного розвитку різних регіонів, обумовленого економічними, соціально-культурними й етнічними факторами й ін.

Точність сучасного демографічного прогнозування визначається рівнем розвитку теоретичної і прикладної демографії, загальним рівнем наукового прогнозування всіх сторін соціально-економічного життя суспільства, а також новими аналітичними і прогностичними можливостями, наданими комп'ютерними методами. З початку 90-х років у демографічному прогнозуванні широко використовуються стандартні пакети прикладних програм. Вони значно заощаджують час, необхідне для проведення прогнозних розрахунків, дозволяють прорахувати різні сценарії можливої динаміки населення, а також робити розрахунки при неповних чи дефектних даних.

Демографічний прогноз допомагає визначити як кількість і структуру (половозрастную) майбутніх трудових ресурсів, так і оцінити можливі потреби різних соціально-демографічних груп населення в різних товарах і послугах. Він необхідний для перспективної оцінки розвитку і розміщення об'єктів соціальної сфери, широко використовується в маркетингу.

На дані демографічного прогнозування спирається розробка державних заходів щодо соціального забезпечення. В умовах триваючого збільшення чисельності і частки населення літніх віків великого значення набуває прогнозування числа пенсіонерів, їхнього сімейного стану, здоров'я.

Зростає потреба в прогнозуванні показників, що характеризують сімейну структуру населення. Родина - основний споживач різноманітних товарів тривалого користування. Для розрахунку попиту на них необхідне знання майбутнього числа самотніх і родин різного типу. Прогноз чисельності і складу родин, а також їхніх доходів і потреб необхідно для оцінки перспектив житлового будівництва.

Роль демографічного прогнозування в розробці стратегії розвитку суспільства постійно зростає, що обумовлено усе більшою соціальною орієнтацією економіки. У свою чергу прогнози і програми розвитку промислового і сельско-хозяйственного виробництва соціальної інфраструктури, територіального перерозподілу населення, динаміки доходів, рівня життя і зайнятості населення враховуються при виборі гіпотез демографічного розвитку і виборі варіанта перспективного числення населення.

Демографічні прогнози, зроблені під егідою ООН, використовуються для вироблення міжнародної стратегії розвитку, рекомендацій в області політики народонаселення, для рішення глобальних і регіональних економічних, політичних, екологічних проблем. Оцінки і прогнози ООН переглядаються кожні два роки з урахуванням нових даних про рух населення, наданих національними статистичними службами.

В даний час існує множество прогнозів демографічного розвитку Росії. Вони носять авторський характер і відрізняються друг від друга постановкою задач, гіпотезами, результатами і лежачими в їхній підставі методологічними установками. Знання задуму прогнозу і методологічного підходу, використовуваного тим чи іншому автору, може допомогти у виробленні індивідуальної оцінки користувача з погляду довіри до результатів прогнозу і можливостей їхнього використання в управлінській практиці. Тому перш, ніж познайомитися з конкретним варіантом картини демографічного майбутнього Росії, зупинимося на характеристиці двох альтернативних підходів, що склалися в практиці соціального прогнозування як у нашій країні, так і за рубежем.

Професор, що досліджував це питання, И.В. Бестужев-Ладу, пише наступне. У формах конкретизації абстрактного поняття "передбачення" доцільно рознести два конкретних поняття: "предугадывание" і "прогнозування". Обоє укладають у собі третє конкретне поняття - "пророкування" (стану чи явища процесу в майбутньому). Але в першому випадку пророкування безумовне, воно характеризується дієсловами "буде" чи "стане". А в другому - сугубо умовно, инструментально: "може чи бути стати за певних умов", на яких і зосереджується увага дослідника.

Оцінка першого роду прогнозів виробляється "по ступені оправдываемости, що, у свою чергу, розташовується по шкалі: збулося - не збулося. Відзначимо, що управлінське значення прогнозу - предугадывания (що буде завтра) мінімально, тому що залишає процес ухвалення рішення в рамках суб'єктивного відношення до майбутнього. Такого роду прогнози можуть бути використані як прогноз-застереження (наприклад при звуженому відтворенні населення у Франції, 50-і року 20 століття), для обґрунтування територіальної експансії і геополітики (Німеччина, 30-і року, 20 століття), для пропаганда програм планування родини (развивающиеся країни, 6О-80-і року, 20 століття).

Альтернативний підхід до майбутнього розгорнуть у концепцію "технологічного прогнозування": не "що буде", а "що може відбутися при тенденціях, що спостерігаються, і що треба зробити, щоб відбулося можливо більш бажане". По суті такий підхід треба було б назвати проблемно-цільовим, тому що на практиці екстраполяція в майбутнє тенденцій, що спостерігаються, завжди показує картину назріваючих проблем, а оптимізація цих тенденцій - завжди зводиться до виявлення можливо більш ефективного їхнього рішення. Технологічний прогноз, як завчасне "зважування" наслідків намічуваного рішення, дає для підвищення ефективності керування несказанно більше (наприклад, набагато підвищує об'єктивність намічуваних рішень), чим самі вдалі здогади. Фактично він є засобом аналізу закономірностей динаміки населення під впливом тих чи інших змін у народжуваності і смертності.

З огляду на сказане, нижче викладається в скороченому варіанті демографічний прогноз для Росії до 2050 р., здійснений А. Вишневськ, і Е. Андрєєв відповідно до норм технологічного прогнозування.

Постановка задачі

Автори пишуть, що пропонований аналітичний демографічний прогноз для Росії до 2050 р. складений не для того, щоб з можливо більшою точністю пророчити, як у дійсності будуть мінятися чисельність і вікова структура населення в найближчі 50 років. Його задача в іншому: проаналізувати, якими можуть бути траєкторії цих змін при різних більш-менш ймовірних сценаріях демографічного розвитку. Для реалізації цієї задачі були використані 12 різних сценаріїв, що розділяються на три групи.

Група 1 - сценарії з нульовий нетто міграцією. Вони дозволяють оцінити можливості росту чисельності населення і потенційні зміни його структури тільки за рахунок процесів природного руху населення - народжуваності і смертності. Сценарії групи I показують, що при будь-яких скільки-небудь реалістичних допущеннях, що стосуються народжуваності і смертності, природний приріст населення в Росії в майбутні 50 років буде негативним, відповідно зменшиться і його чисельність.

Група II - сценарії з незмінною чисельністю населення протягом усього періоду 2000-2050 років. Ці сценарії показують, який повинна бути щорічна позитивна нетто-міграція в Росію, щоб ж нейтралізувати наслідку негативного природного приросту і забезпечити стабільність чисельності населення країни до 2050 року.

Група III - сценарії зі зростаючою чисельністю населення Вони дають можливість оцінити, який повинна бути щорічна позитивна нетто міграція в Росію, щоб протягом найближчих 50 років її населення щорічно збільшувалося на 0,5%.

В усіх сценаріях показники народжуваності і смертності розглядаються як незалежні, ендогенні перемінні, котрі споконвічно задають умови демографічної динаміки. Тому вибір використаних при прогнозуванні гіпотез народжуваності і смертності мають потребу в обґрунтуванні. Міграція там, де вона присутня, тобто в сценаріях груп II і III, являє собою можливу екзогенну відповідь на хід подій, визначений ендогенним демографічним розвитком, і її величина визначається як результат прогнозних розрахунків.

Гіпотези змін народжуваності

У короткому викладі зміст цього розділу зводиться до наступного твердженням і припущенням.

Різке зниження народжуваності в Росії в 90-і року мають ту ж природу, що і подібні зміни у всіх європейських промислових країнах, що зовсім недавно пройшли через той же десятилітній період різкого падіння народжуваності. При цьому подібні зміни можуть відбуватися як при відсутності яких-небудь кризових явищ, наявність яких характерно для Росії відбуватися як при відсутності яких-небудь кризових явищ, наявність яких характерно для Росії, так і в умовах економічного підйому.

Причини різкого зниження народжуваності в багатьох країнах у 70-90-і року до кінця не з'ясовані. Спроби пояснити його дією різних конкретних факторів (низький рівень життя, безробіття, непевність у завтрашньому дні, прагнення чоловіків і жінок до самореалізації і т.п.) не переконливі, тому що до тому самому результату незмінно приводять різні фактори і різні їхні сполучення в різних країнах. Більш імовірно, що вплив конкретних факторів на прокреативное (репродуктивне) поводження людей - це лише проміжний механізм, і в їхній дії одержують відображення більш загальні, системні, гомеостатические реакції.

З погляду самозбереження людської цивілізації було б набагато краще, якби світова демографічна еволюція перейшла в нову стадію, що характеризується скороченням чисельності світового населення. Якщо виключити таке скорочення через підвищення смертності, то єдиний механізм, що може забезпечити як можна більш швидке видалення від критичної ситуації демографічного вибуху, - це народжуваність нижче рівня простого поновлення поколінь.

Автори припускають, що такий механізм по об'єктивній логіці глобального виживання і всупереч егоїстичній логіці, що відбиває інтереси окремих країн, створений і випробуваний там, де була "винайдена" : і низька смертність - у найбільш модернізованих, промислово розвитих країнах. Якщо ця гіпотеза вірна, то дійсні причини падіння народжуваності нижче рівня простого відтворення в індустріальних країнах кореняться не в специфічних чи умовах стилі життя їхнього населення, а в глобальному демографічному процесі, що має свої власні системні детермінанти.

Тому малоймовірно, що в найближчі 50 років у всіх промислово розвитих країнах відбудеться поворот до росту народжуваності, як і те, що Росія виявиться поза загальним рухом націй із приблизно таким же як у неї, рівнем економічного і соціального розвитку. Скоріше, очікується, що до 2050 року у всіх цих країнах збережеться нинішній низький рівень народжуваності, не виключене і її подальше падіння. Однак, з огляду на недостатність сьогоднішніх знань про механізми, що формують динаміку народжуваності, автори не виключають цілком і її підвищення.

У їхньому прогнозі враховуються обидві можливості: збереження народжуваності на дуже низькому рівні і її досить значний ріст. У качест--ві нижньої і верхньої границь ймовірних змін прийняті відповідно коефіцієнти сумарної народжуваності (КСР), рівні 1,3 і 2,0, причому в.. першому випадку показник залишається незмінним протягом усього періоду до 2050 року, у другому поступово збільшується від 1,3 у 2000 зад року до 2,0 у 2050 році. Не виключається, що прийнята прогнозна "вилка" зайво оптимістична: уявити собі підвищення коефіцієнта сумарної народжуваності до 2,0 зараз сутужніше, ніж його падіння нижче 1,3.

Таблиця 16