Приклад підключень у найпростішій мережі
Т
Робоча станція Apple Macintosh
Робоча станція IBM
PC
Неекранована кручена пара
Паралельний кабель
Лазерний принтер
Мал. 10
Зображена мережа складається з наступних компонентів: три комп'ютери підключені до одного концентратора 10Base-T з використанням неекранованої кручений пари. На кожен комп'ютер установлені мережні карти 10Base-T Ethernet. До одному з комп'ютерів також підключений лазерний принтер.
Комп'ютер у центральній нижній частині малюнка є сервером і здійснює контроль над усією мережею. Два що залишилися комп'ютери - це робочі станції. Робочі станції використовують мережа, контрольовану сервером. Одна робоча станція - це персональний комп'ютер типу IBM PC, інша - комп'ютер Apple® Macintosh.
Концентратор 10Base-T забезпечує фізичне з'єднання всіх трьох комп'ютерів. Він також несе функції повторювача сигналів.
Лінії між різними компонентами мережі позначають середовище передачі: кручену пару. Ця мережа використовує топологію "фізична зірка", але базується на логічній топології "логічна шина".
Принтер у цій мережі підключений безпосередньо до сервера з використанням рівнобіжного порту цього комп'ютера. Таке підключення є стандартним для більшості принтерів. Сервер приймає завдання на печатку документів що надходять від кожної з робочих станцій. Завдання, що надійшли, на роздрукування далі надходять до принтера через рівнобіжний порт сервера по відповідному кабелю. Незважаючи на те, що такий спосіб є найбільш простим для надання можливості декільком станціям друкувати документи на одному принтері, проте існують і інші способи підключення принтерів до мережі. Ви можете, наприклад, підключити принтер до спеціального сервера чи до комп'ютеру зі спеціальним програмним забезпеченням, що надає можливість одночасно виконувати функції робочої станції і сервера друку. Зараз безліч принтерів випускається з убудованою в нього мережною картою, таким чином, принтер може підключатися безпосередньо до середовища передачі в будь-якому місці мережі.
3. Забезпечення між мережної взаємодії.
В міру збільшення Вашої організації може з'явитися необхідність розділити мережу на частині чи об'єднати трохи окремо існуючих мереж в одну. У кожній з мереж для адресації машин використовуються адреси мереж і адреси окремих мережних пристроїв. У кожній з поєднуваних мереж можуть використовуватися різні технології передачі даних, операційні системи серверів і робочих станцій. При необхідності комбінування таких однакових чи різнорідних мереж відбувається комбінування мережних адрес і з'являється необхідність у здійсненні між мережного взаємодії.
У більшості середніх і великих мереж поділ на сегменти чи підмережі дозволяє забезпечити більш високий ступінь керованості і продуктивності всієї мережі. Якщо мережа складається з дуже великої кількості користувачів чи пристроїв, то середовище передачі даних може виявитися дуже завантаженої і не забезпечувати необхідної швидкості передачі даних. При виникненні таких великих навантажень користувачі можуть випробувати значні затримки при відкритті чи записі файлів, посилці документів на друк. Більш того, перевантажені мережі, як правило, стають некерованими.
Коли відбувається поділ (сегментування) мережі, Ви одержуєте кілька різних сегментів. Кожний з цих сегментів має своє власне середовище передачі даних. Таким чином, передача даних в одному сегменті не заважає обміну даними в іншому. Наприклад, розділивши мережу на два сегменти, потенційно можна забезпечити дворазове збільшення продуктивності в мережі, тому що в кожнім із сегментів залишиться тільки половина станцій змушених домовлятися між собою про черговість передачі даних. Фактично, продуктивність мережі часто вдається збільшити більш ніж у два рази, тому що частина корисного часу, протягом якого могла б відбуватися передача даних, витрачається на виявлення й усунення колізій. При зменшенні кількості станцій в одному сегменті, пропорційно зменшується і кількість виникаючих колізій. Часто мережі сегментуються з метою збільшення безпеки передачі даних і усунення впливу на всю мережу можливих поломок устаткування в якій-небудь частині мережі. Для передачі даних між сегментами, кожному сегменту зіставляється своя унікальна адреса і при відправленні даних зі станції в поле адресата вказується не тільки адреса станції одержувача, але й адреса сегмента, до якого вона підключена.
В даний час з кілька видів пристроїв і протоколів, що забезпечують можливість погодженої взаємодії декількох мереж (між мережне взаємодія).
Пристрої, призначені для об'єднання декількох сегментів в одну мережу (Internetworking Devices), підрозділяються на три категорії: мости (bridges), маршрутизатори (routers) і шлюзи (gateways). Кожен з цих пристроїв грає свою специфічну роль в організації між мережевої взаємодії.
Мости і маршрутизатори застосовують для з'єднання сегментів однакові протоколи, що використовують, а шлюзи дозволяють поєднувати сегменти з різнорідними протоколами.
Мости і маршрутизатори звичайно являють собою окремі виділені апаратні пристрої, що підключаються безпосередньо до середовища передачі всіх сегментів, поєднуваних цим пристроєм у загальну мережу. Однак існують і програмні реалізації мостів і маршрутизаторів. У цьому випадку функції моста чи маршрутизатора виконує серверна ОС. Програмні реалізації мостів і маршрутизаторів можуть установлюватися на окремі комп'ютери надаючи можливість самостійного створення виділених мостів і маршрутизаторів.
Шлюзи, як правило, реалізуються з використанням спеціалізованих і апаратних, і програмних засобів. Така спеціалізація порозумівається істотно більшою функціональністю шлюзів у порівнянні з мостами чи маршрутизаторами.
Реальні мережі - це не одна локальна мережа, а цілий ряд багатосерверних мереж, розміщених у різних приміщеннях, будинках, містах, регіонах і навіть країнах. Між різними локальними мережами можуть бути відстані від декількох метрів до декількох тисяч кілометрів. Для об'єднання таких мереж повинні застосовуватися канали зв'язку, що забезпечують передачу даних на більші відстані. Це вже глобальні мережі - тема наступної лекції.
Висновок
У даній лекції ми розглянули засоби об'єднання комп’ютерів у мережі та їх взаємодії між собою. У наступної лекції ми розглянемо принципи роботи глобальних мереж.
Літературні джерела для вивчення матеріалу лекції
Информатика для юристов и экономистов. / Симонович С.В. и др. – Спб: Издательство «Питер», 2001 – 620 с.: ил.: с. 213-215.
Інформатика: Комп'ютерна техніка. Комп'ютерні технології. Підручник. / За ред. О.І. Пушкаря.-К.: Вид. центр "Академія", 2002 - 704 с. : с. 597-598.
Дибкова Л.М. Інформатика та комп'ютерна техніка/ Посібник. – Київ: Видавничий центр "Академія", 2002. - 318 с.: с. 272-276.