Глава I. Комунікативна спрямованість методу проектів при вивченні англійської мови

1.1 Значення комунікативних навичок у формуванні особистості школярів при вивченні іноземної мови

Перш за все, ми вважали за необхідне вивчити теоретичні основи проблеми розвитку комунікативних навичок. Для цього мною було проаналізовано роботи різних авторів з даної проблеми в процесі вивчення англійської мови. Основне питання, яке хвилює психологів різних країн, - роль спілкування з однолітками в житті дитини та її особистісному розвитку. Багато вчених стверджують, що спілкування - вирішальний фактор загального особистісного розвитку дитини у молодшому шкільному віці. Вплив спілкування може так само сприяти виправленню труднощів, що виникають у дітей при неправильному вихованні. Переважна більшість авторів вважають, що адекватне віком взаємодія між дітьми необхідно для розвитку дитини в цілому та формуванні його особистості зокрема. Спілкування, або іншими словами комунікація, його особливості та механізми були предметом вивчення філософів і соціологів, психолінгвістів і психологів. Проте різні дослідники вкладають у поняття комунікація різний зміст. Так, наприклад, Н.М. Щелованов і Н.М. Аксаріна називали спілкуванням ласкаву мову дорослого, звернену до немовляти; М.С. Каган говорив про спілкування людини з природою і самим собою. О.М. Леонтьєв вважав, що в сучасній науці існує величезна кількість незбіжних визначень комунікацій; В.М. Філатов визначає комунікацію як "спілкування, передачу інформації від людини до людини в процесі діяльності". [2, с.23] Отже, комунікація - це акт і процес встановлення контактів між суб'єктами взаємодії за допомогою вироблення загального сенсу переданої і сприйняття інформації. У більш широкому філософському сенсі комунікація розглядається як "соціальний процес, пов'язаний або з спілкуванням, обміном думками, відомостями, ідеями і так далі, або з передачею змісту від одного усвідомлення до іншої за допомогою знакових систем" [32, с.68] Для розгляду значення комунікативних навичок у формуванні особистості молодших школярів, необхідно визначитися з поняттям "навички". Під терміном "навички" ми розуміємо автоматизовані способи виконання дій. А комунікативні навички на наш погляд ототожнюються з навичками спілкування. Оволодіння комунікативними навичками передбачає оволодіння іншомовним спілкуванням в єдності його функцій: інформаційної, регулятивної, емоційно-оцінної, етикетної. Вчені виділяють чотири основних етапи формування комунікативного досвіду: Ознайомчий Підготовчий (аналітичний) Стандартизуючі (синтетичний) Варіююча (ситуативний) [8, с.38] Процес оволодіння комунікативними навичками є багаторазове виконання іншомовних дій, спрямованих на автоматизацію в різних видах мовленнєвої діяльності та спілкуванні на іноземній мові. Зупинимося на змісті навчання іноземної мови в середній школі. Воно реалізує основні цілі, спрямовані на розвиток у школярів культури спілкування в процесі формування комунікативних навичок. Дані навики припускають формування і суто лінгвістичних навичок (лексичних, фонетичних, граматичних), так і їх нормативне використання в усній і письмовій мові. Різні теми, тексти, проблеми, мовні завдання орієнтовані на формування різних видів мовленнєвої діяльності, розвиток соціокультурних навичок і вмінь, що забезпечує використання іноземної мови як засобу спілкування. При вивченні іноземної мови в основній школі (5-10 класи), в центрі уваги знаходиться послідовне і систематичне розвиток у школярів комунікативних навичок у процесі оволодіння різними стратегіями говоріння, читання, аудіювання та письма. Навчання іноземної мови спрямоване на вивчення його як засобу міжнародного спілкування за допомогою: Формування та розвитку базових комунікативних навичок і умінь в основних видах мовленнєвої діяльності; Соціокультурного розвитку школярів у контексті європейської та світової культури з допомогою країнознавчого, культуроведческого та лінгво-культуроведческого матеріалу; Комунікативні навички формуються на основі: мовних знань і навичок; лингвострановедческих і країнознавчих знань. У комунікативні навички включаються такі найважливіші вміння: читати і розуміти нескладні, автентичні тексти (з розумінням основного змісту і з повним розумінням); усно спілкуватися в стандартних ситуаціях навчально-трудової, культурної, побутової сфер; в усній формі коротко розповісти про себе, оточенні, переказати, висловити думку, оцінку. вміння письмово оформити і передати елементарну інформацію (лист). Так визначається мінімальний рівень комунікативних навичок у державному освітньому стандарті з іноземних мов. [7, с.18] У процесі мовної комунікації люди користуються засобами мови - його словником і граматикою - для побудови висловлювань, які були б зрозумілі адресату. Однак знання тільки словника і граматики недостатньо для того, щоб спілкування цією мовою було успішним: треба знати ще умови вживання тих чи інших мовних одиниць та їх поєднань. Інакше кажучи, крім власне граматики, носій мови повинен засвоїти "ситуативну граматику", яка наказує використовувати мову не тільки у відповідності зі змістом лексичних одиниць і правилами їх поєднання в пропозиції, але й залежно від характеру відносин між мовцем і адресатом, від мети спілкування і від інших факторів, знання яких у сукупності з власне мовними знаннями складає рівень комунікативних навичок носія мови. У загальних рисах комунікативний підхід являє собою реалізацію такого способу навчання, при якому здійснюється впорядковане, систематизоване і взаімосоотнесенное навчання англійської мови як засобу спілкування в умовах модельованої (відтворної) на навчальних заняттях мовленнєвої діяльності - невід'ємною і складовою частини загальної (екстралінгвістичної) діяльності. Комунікативний підхід передбачає повну і оптимальну систематизацію взаємин між компонентами змісту навчання. До них відносяться: система загальної діяльності; система мовленнєвої діяльності; система мовного спілкування (комунікації); система самого англійської мови; системне співвіднесення рідної та англійської мов (їх свідомо-порівняльний аналіз); система мовних механізмів (мовоутворення, речевоспріятіе, мовленнєвий взаємодія та ін .); текст як система мовленнєвих продуктів; система структурно-мовних утворень (діалог, монолог, монолог у діалозі, різні типи мовних висловлювань та повідомлень і т.п.); система (процес) оволодіння англійською мовою; система (структура) мовної поведінки людини. У результаті такого підходу в навчанні формується, реалізується і діє система володіння англійською мовою як засобом спілкування в широкому сенсі цього слова. Найбільш пріоритетними напрямками, що визначають комунікативний підхід до навчання англійської мови, є: вплив концептуальних складових на утримання; відбір і організація навчального мовного та мовленнєвого матеріалу; моделювання в навчальному процесі ситуацій спілкування і способи формування мовних навичок учнів; самоаналіз і керування навчальною діяльністю на заняттях з вчителем і в самостійній роботі. Мовна діяльність як системи розглядається як невід'ємна і складова частина загальної діяльності. Систематизуючи мовну діяльність, слід зазначити, що для навчання та спілкування англійською мовою значимими є як спеціальне, так і взаємопов'язане навчання видів мовленнєвої діяльності, у тому числі говоріння, аудіювання, читання і письмова мова. Систематизація спілкування передбачає аналіз змісту, структури і взаємодії комунікативного (інформаційного обміну між партнерами), інтерактивного (взаємодії партнерів) та перцептивного (взаімовоспріятіе і взаєморозуміння партнерами) аспектів. Великий інтерес для навчання англомовного спілкування представляє аналіз поєднання мовних і немовних засобів спілкування (міміки, жестів, рухів тіла і пр.) з урахуванням їх національно-культурної специфіки. Систематизація мовного матеріалу з метою навчання англійської мови передбачає використання як власне системного опису фонетичного, лексичного та граматичного аспектів мови, так і дані комунікативної лінгвістики, функціональної граматики, контрастивної лінгвістики. Систематизація мови як засобу спілкування повинна відповідати трьом основним вимогам: створення лінгвістичних основ навчання англійській мові з урахуванням мовного досвіду учнів і володіння ними рідною мовою; навчання їх певному (повного, усеченному або виборчому) варіанту англійської мови; відповідності умовам, в яких реалізується навчання комунікативної функції англійської мови та оволодіння нею вимагаються. Однією з основних складових комунікативного методу є методично грамотне співвіднесення рідної та англійської мов, забезпечення учнів таким комплексом вправ, які без шкоди для автентичності англомовного мовлення дозволять повністю реалізувати споконвічні комунікативні наміри (без підстроювання їх під готівку мовні засоби), сформовані в речемишленіі рідною мовою . У цілому ж створення таких комплексів вправ пов'язане з особливостями структури та функціонування механізмів породження і смислового сприйняття мовних висловлювань, що входять до доцільну для навчання англомовного спілкування систему. Систематизація оволодіння англійською мовою передбачає облік і використання в навчанні об'єктивних і суб'єктивних закономірностей засвоєння англійської мови на основі рідної мови та її співвіднесення з англійською.