3. Класифікація фільтрів.

Фільтри розділяються між собою :

• за матеріалом виготовлення( каркаса, робочої поверхні);

• за присутністю в складі додаткової фільтруючої поверхні;

• за конструкцією каркасу;

• за ступенем складності фільтруючої поверхні (класифікація по Гаврилко);

• за конструкцією фільтруючої поверхні;

• за умовами застосування.

За матеріалом виготовлення фільтри бувають :

• з фільтруючою поверхнею з природніх матеріалів (гравійні, гравійно-кожухові, блочні);

• з фільтруючою поверхнею з штучних матеріалів (металеві, пластмасові, з пін-полістирольною засипкою, з епоксидних смол, азбестоцементні тощо.

За конструкцією каркасу:

• з трубчастим каркасом;

• з стрижневим каркасом;

• з спірально-стрижневим каркасом;

• з каркасом, який виготовлений з цільного штампованого листа нержавіючої сталі.

За ступенем складності фільтруючої поверхні:

• перший ступінь складності робочої поверхні (фільтри, які затримують частинки, що рухаються перпендикулярно до стінок фільтра – трубчасті і стрижневі каркаси; дротяні і сітчасті фільтри). У таких фільтрів робочою є тільки площа бічної поверхні.

• другий ступінь (фільтри, які затримують частинки, в т.ч. і ті, що рухаються під кутом до стінок фільтра: фільтри з об`ємно-сітковою структурою, багатошарові сіткові; пінополістирольні;

• третій ступінь (фільтри, які працюють всім об`ємом фільтруючої поверхні : блочні, корзинчаті, парасолькові, збірні пластмасові)

За конструкцією фільтруючої поверхні:

• каркаси,

• дротяні,

• сіткові

• гравійні ,

• блочні фільтри

За присутністю в складі додаткової фільтруючої поверхні:

• фільтри-каркаси без додаткової фільтруючої поверхні (трубчасті і стрижневі каркаси, спірально-стрижневі каркаси; каркаси з штампованого листа);

• фільтри з додатковою фільтруючою поверхнею (дротяні і сіткові фільтри, гравійно-кожухові і гравійні обсипні фільтри; корзинчасті і парасолькові фільтри).

Найбільш проста класифікація фільтрів за Володіним Ю.І.[1. с.347]:

Залежно від характеру робочої частини розрізняють наступні типи фільтрів:

• каркасні без покриття,

• каркасні з тонкими фільтруючими покриттями,

• з фільтруючим заповнювачем ;

• фільтри із засипкою фільтруючим матеріалом.

Вибір конструкції фільтру свердловини безпосередньо залежить від геологічних характеристик водоносного горизонту, на який планується буріння.

У артезіанських свердловинах, розрахованих на тверді і стабільні вапнякові породи, фільтр не роблять взагалі – просто залишають стовбур свердловини відкритим (бесфільтрові свердловини).

Зазвичай це пов'язано з тим, що такі свердловини в більшості випадків дають хороший напір води, а тому погружний насос встановлюється на значній відстані від водозабору.

ВИСНОВОК: Таким чином, попадання крупних фрагментів породи в насос практично виключено, а дрібнозернистих механічних домішок у вапняку практично не буває.

Для свердловин, які розраховані на здобування води із нестабільних галечникових та вапнякових водоносних горизонтів, в яких напір води не дуже високий і насос встановлено достатньо близько до водозабору, установка фільтра необходна.

Оскільки дуже тонке очищення води в цих випадках зазвичай не потрібне (дрібнозернисті домішки також відсутні), як фільтр використовують просто відрізок перфорованої труби (та ж експлуатаційна труба, але з безліччю просвердлених отворів невеликого діаметру).

В більшості випадків, за відсутності у водоносові піску, такий фільтр цілком виконує свою функцію і здатний прослужити дуже довго.

Значно складніше йде справа зі свердловинами на пісок. Саме піщані водоносні горизонти створюють максимальну кількість проблем бурильникам і власникам свердловин.

А оскільки піщані водоноси в більшості регіонів розташовані найближче до поверхні – свердловини на пісок якраз найбільш поширені.

Для таких свердловин спеціально виготовляють сітчасті фільтри, і саме від якості їх виготовлення, матеріалів, з яких вони зроблені, а також від якості їх установки (обсипання) безпосередньо залежить термін служби свердловини на пісок.