Розділ і. Джерела забруднення та сучасний екологічний стан басейну річки Інгулець

1.1. Загальна характеристика ландшафтів басейну річки Інгулець.

Інгуле́ць (Малий Інгул) — річка на півдні України, права притока Дніпра. Площа басейну — 14870 тис. км². Довжина — 549 км. Долина у верхній течії трапецієподібна, на окремих ділянках утворює неглибокі каньйони; її ширина до 1 км. У нижній долина терасована, завширшки до 5 км. Річище у верхній течії спрямлене, у нижній дуже звивисте. Ширина річища біля Кривого Рогу 25—30 м, глибина до 1,7 м. Похил річки до 0,37 м/км у пониззі. З'єднаний каналом Дніпро—Інгулець (район Кременчуга) для водозабезпечення Кривбасу [4].

Басейн річки Інгулець розміщується в межах Південної частини Українського щита та північної частини Причорноморської западини на правобережжі Дніпра та займає південну половину Бузько-Інгулецького корінного лесового плато, яке представляє собою слаборозчленовану степову низовину з незначним загальним уклоном на південь, захід та південний захід [7].

Кліматичні умови характеризуються короткою м`якою зимою з частими відлигами та тривалим спекотним літом. Середньорічна температура + 11 ⁰С, середня температура липня біля витоку + 21 ⁰С, в середній течії + 22 ⁰С, середня температура січня – (-3 ⁰С біля витоку та -4 ⁰С в середній течії). Більша частина атмосферних опадів (70%) припадає на теплий період року. Сума опадів за рік складає 400 – 500 мм (Додаток 1).

Геологічна будова території басейну річки Інгулець визначається його розміщенням в межах крупної геологічної структури – Причорноморської западини та Українського щита. Докембрійські кристалічні породи фундаменту архейської системи біля витоку виходять на поверхню у вигляді гнейсів, гематитів, кварцитів, сланців та лабрадоритів в той час як в нижній течії вони залягають глибоко (понад 1500 м.) під великою товщею відкладень кайнозойського віку. Кайнозойські утворення на території басейну, як і в межах усієї Причорноморської западини, представлені породами палеогенової та неогенової систем (Додаток 2).

Природна рослинність на території басейну річки Інгулець представлена типовими видами для заплавних лук (травостій складається з пирію повзучого і кермека замшового, крім того, тут зустрічаються осока чорноколоса, кульбаба звичайна), Степів лучних та справжніх (типчаково-ковилова рослинність, різнотрав’я) (Додаток 3).

Ґрунтовий покрив басейну річки Інгулець в межах Миколаївської, Херсонської, Дніпропетровської та Кіровоградської області на водороздільних плато представлений, в основному, зональними грунтами – чорноземами звичайними (в верхній течії), чорноземами південними малогумусними, а на самому півдні – каштановими слабосолонцюватими грунтами (Додаток 4).

На основі проведених картографічних досліджень в нижній течії Інгульця була виділено три ландшафтно-кліматичні утворення (фації [8]).

1 фація – це плоскі і терасовані алювіальні та алювіально-дельтові низовини та долини річок, утворені у Палеогеновий період Кайнозойської ери. Характеризуються заплавними луками, що ростуть на каштанових грунтах у комплексі з солонцями. Кліматічні умови досить посушливі – до 500 мм опадів.

2 фація - це плоскі і терасовані алювіальні та алювіально-дельтові низовини та долини річок, утворені у Палеогеновий період Кайнозойської ери. Характеризуються заплавними луками, що ростуть на південних чорноземах. Кліматічні умови досить посушливі – до 450 мм опадів.

3 фація - це плоскі і терасовані алювіальні та алювіально-дельтові низовини та долини річок, утворені у Протерозойський період Докембрійської ери. Характеризуються заплавними луками, що ростуть на південних чорноземах. Кліматічні умови досить посушливі – до 450 мм опадів (Додаток 5).